Стафійчук Іван Йосипович

Стафійчук Іван Йосипович
Народився	11 вересня 1912(1912-09-11) Медівка, Медівська волость, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	грудень 1982 (70 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Йосипович Стафійчук (11 вересня 1912(1912-09-11), Медівка, Медівська волость, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія — грудень 1982, Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання. Член ЦК КПУ в 1952—1976 рр.

Біографія

Народився 1912(1912) року в селянській родині в селі Медівка, нині Оратівський район Вінницької області. У 1931 році закінчив Іллінецький сільськогосподарський технікум на Вінниччині.

У 1931—1934 роках — старший агроном Тернівської машинно-тракторної станції (МТС) на Сумщині; старший агроном Веприцької машинно-тракторної станції (МТС) на Полтавщині.

У 1934—1935 роках — служба в Червоній армії.

У 1935—1943 роках — головний агроном Баришівської машинно-тракторної станції (МТС) Київської області; головний агроном, завідувач Христинівського районного земельного відділу Київської області; директор радгоспу у Воронезькій області РРФСР.

Член ВКП(б) з 1940 року.

З 1943 по 1951 рік — голова виконавчого комітету Христинівської районної ради депутатів трудящих Київської області; 1-й секретар Тетіївського районного комітету КП(б)У Київської області; 1-й секретар Звенигородського районного комітету КП(б)У Київської області.

У 1951 році — завідувач сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1951 — грудні 1962 року — голова виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих.

Освіта вища. Закінчив Українську сільськогосподарську академію.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Київського сільського обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — березні 1967 року — голова виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих.

27 березня 1967 — 7 лютого 1969 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по хлібопродуктах і комбікормовій промисловості.

7 лютого — 30 вересня 1969 року — міністр хлібопродуктів Української РСР.

30 вересня 1969 — 19 квітня 1975 року — міністр заготівель Української РСР.

З квітня 1975 року — на пенсії у місті Києві, де й помер 11 грудня 1982 року.

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 1-го ст.
• 9 медалей
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (10.08.1982)
• Заслужений працівник сільського господарства Української РСР (13.09.1972)

Література

• Депутаты Верховного Совета СССР 7-го созыва. — М., 1966.

Посилання

• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)