Мельничук Максим Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мельничук Максим Дмитрович
Народився 6 квітня 1973(1973-04-06) (46 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність біолог, політик
Alma mater Навчально-науковий центр «Інститут біології»
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Батько Мельничук Дмитро Олексійович
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня Державна премія України в галузі науки і техніки

Мельничук Максим Дмитрович (нар. 6 квітня 1973, Київ, Українська РСР, СРСР) — голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) з 3 лютого 2016 по 9 вересня 2016. Раніше працював на посаді віце-президента Національної академії аграрних наук України, учений в галузі вірусології, біотехнології, екології, біоенергетики, доктор біологічних наук, академік Національної академії аграрних наук України, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії Української Академії Аграрних Наук «За видатні досягнення в аграрній науці».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1973 в Києві в сім'ї Дмитра Олексійовича (доктор біологічних наук, професор (1984), академік НАН України та НААН України, Герой України) та Тетяни Федорівни Мельничуків (канд. пед. наук, доцент кафедри культурології НУБіП України).

Дружина — Мельничук Аліна Валеріївна (1983) — заступник генерального директора ЗЕД ЗАТ "Фірма «Калина». Сини — Дмитро (2002), Володимир (2005) та донька Єлизавета (2008).

Освіта[ред. | ред. код]

У 1989 році після закінчення середньої школи № 186 в місті Києві поступив на перший курс біологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На другому курсі, в червні 1991 року, розпочав наукову роботу на кафедрі вірусології під керівництвом професора А. Л. Бойка. В 1994 році Мельничук з відзнакою закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка зі спеціальності «Біологія» і отримав кваліфікацію спеціаліста біолога-вірусолога, викладача біології та хімії. В 1999 році навчався в магістратурі на факультеті захисту рослин Національного аграрного університету України (НАУ), яку закінчив з відзнакою і здобув кваліфікацію магістра зі спеціальності «Захист рослин» (фітопатологія).

В період 1994-1997 років навчався в аспірантурі з відривом від виробництва при кафедрі вірусології біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка під науковим керівництвом доктора біологічних наук, академіка НААН України, професора А. Л. Бойка. У 1997 році на спеціалізованій раді в Інституті мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України успішно захистив дисертацію на тему: «Патологічні зміни у рослин хмелю (Humulus lupulus L.), індуковані вірусом скручування листя» і отримав науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.06. — «Вірусологія».

У травні 2006 року Максим  Мельничук в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України захистив докторську дисертацію на тему: «Молекулярно — біологічне вивчення геномних і реплікативних РНК фіто- та мікровірусів як основа для створення рослинних біотехнологій», і, практично вперше в Україні згідно спеціального дозволу ВАК України, здобуває науковий ступінь доктора біологічних наук за двома спеціальностями 03.00.06 — вірусологія та 03.00.20 — біотехнологія. У 2007 році йому згідно рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри екобіотехнології та біорізноманіття.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З вересня 1998 працював в Національному аграрному університеті України (НАУ). У його офіційній біографії сказано, що там він створив першу в Україні проблемну лабораторію фітовірусології і біотехнології.

З 2001 по 2004 обіймав посади доцента, завідувача кафедри екобіотехнології та біорізноманіття та наукового керівника проблемної лабораторії фітовірусології і біотехнології НАУ.

Також з 2003 по 2004 був деканом факультету захисту рослин та біотехнологій НАУ.

У 2004 працював начальником управління безпеки хімічних речовин Міністерства охорони навколишнього природного середовища. У той же час обирався головою Госхімкомісії України і отримав п'ятий ранг державного службовця.

У грудні 2004 створив новий Навчально-науковий інститут охорони природи і біотехнологій НАУ, який очолював до 1 жовтня 2007 року.

У листопаді 2007 за високі показники в роботі Інституту одноголосно висунутий трудовим колективом і Вченою радою НАУ на посаду проректора з наукової та інноваційної діяльності.

У 2007 за рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання професора кафедри екобіотехнології та біорізноманіття.

23 листопада 2007 обраний членом-кореспондентом Української Академії аграрних наук (УААН, зараз НААН України) за фахом «Біотехнологія в рослинництві».

26 лютого 2013 обраний академіком НААН України за спеціальністю «Селекція рослин», член президії НААН України.

З 2010 по 2011 — заступник міністра аграрної політики, отримав четвертий ранг держслужбовця.

26 січня 2011 повернувся на постійну роботу в НУБіП.

У травні 2011 року Вченою радою НУБіП обраний директором новоствореного Навчально-наукового інституту рослинництва, екології і біотехнологій. Очолював Координаційну раду Міжнародного наукового парку «Біобезпека природокористування та якість життя» НУБіП України, координував науково-інноваційні проекти зі США і Євросоюзом і компаніями-інвесторами.

Відповідно до рішення вченої ради НУБіП України від 28 березня 2013 призначений на посаду проректора з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності.

8 серпня 2014 рішенням Загальних зборів НААН обраний на посаду віце-президента НААН.

Політика та корупція[ред. | ред. код]

3 лютого 2016 року призначений головою Київської обласної державної адміністрації.

9 вересня 2016 року звільнений з цієї посади у зв'язку з підозрою у вчиненні корупційного злочину[1][2][3]. 12 вересня керівник Національної поліції України Хатія Деканоїдзе повідомила про відсутність кримінального провадження проти Максима Мельничука[4]. 14 вересня Генеральна прокуратура України допитала Мельничука як свідка[5].

Наукові інтереси та праці[ред. | ред. код]

Є дійсним членом спецради із захисту дисертацій в Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, членом редколегії ряду наукових журналів — Мікробіологічного журналу, журналу «Біотехнологія» Президії НАН України, журналу «Біоресурси та природокористування», Наукові доповіді НУБіП України, Вісник генетиків і селекціонерів України, наукового журналу «Екологія та ноосферологія», міжнародного журналу «Вісник аграрної науки». Автор та співавтор понад 400 наукових праць, з яких 300 фахових статей, з них 80 у міжнародних виданнях, 9 монографій, 12 посібників, атлас, 2 підручники, 5 практикумів, 4 словників, 27 методичних рекомендацій з фітовірусології, екології, біотехнології та захисту рослин. Автор і співавтор понад п'ятдесяти Патентів України в галузі біологічних, технічних та сільськогосподарських наук, співавтор сорту хмелю «Національний», сорту суниці «Аліна», сорту яблуні «Володимир Симиренко» та сорту ожини «Рубін».

Під керівництвом М. Д. Мельничука захищено дві докторські і десять кандидатських дисертацій, закінчують написання дисертацій четверо докторантів та аспірантів. Серед його учнів є Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, Лауреат Гранту Президента України, Лауреати Премії Верховної Ради України, Стипендіати Кабінету Міністрів України.

Членство у міжнародних організаціях[ред. | ред. код]

У 2001—2003 обраний директором секретаріату Всесвітнього консорціуму вищих навчальних та наукових аграрних закладів (GCHERA). У 2000 був стипендіатом Кабінету Міністрів України.

У червні 2011 обраний Віце-президентом IHGC (Всесвітнього конгресу хмелярів).

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» III ступеня № 9334;

Почесна грамота Міністерства освіти і науки «За активну участь в розробці державних стандартів вищої освіти України» (№ 99133);

Почесна грамота Міністерства аграрної політики від 17.11.2002 року;

Почесна грамота Кабінету міністрів № 7248 від 30.01.2004 року, почесна грамота Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту від 19.11.2005 року;

Почесна грамота Верховної Ради «За особливі заслуги перед українським народом» № 1594 від 02.12.2005 року;

Диплом лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки № 5691 (Указ Президента України від 19.12.2005 року, № 1782/2005);

Трудова нагорода «Знак Пошани» Посвідчення № 4650 рішенням колегії Міністерства аграрної політики № 40-к від 09.02.2007 року;

Почесна грамота Міноборони 23.02.2007 року, нагрудний знак «Петро Могила» Посвідчення № 572 Міністерства освіти і науки (наказ міністра освіти і науки № 518-К від 30.05.2007 року);

Медаль «За співпрацю з внутрішніми військами МВС України» (наказ командувача внутрішніми військами МВС України від 06.06.2009 року № 73);

Диплом лауреата премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» (постанова Президії Української академії аграрних наук від 24.02.2010 року № 4).

Почесна нагорода НААН (2014 рік) за написання атласу «Хміль звичайний (Humulus lupulus L.) — від клітини до рослини»;

Диплом «Агропромисловий комплекс України: сьогодення та майбутнє», за вагомий внесок у розвиток агропромислового комплексу України (2010 рік);

Медаль «Віра, честь, свобода» Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (наказ верховного отамана України та діаспори, Гетьмана Козацтва Запорізького, Маршала Козацтва № 008 від 11.04.2009 року);

Рицарський орден «Knight of the Hop» (2015) за видатні досягнення у розвитку в розвитку хмелярства та пивоваріння світу.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]