Сулімов Данило Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сулімов Данило Єгорович
Народився21 грудня 1890 (2 січня 1891) або 22 грудня 1890(1890-12-22)
Міньяр
Помер27 листопада 1937(1937-11-27) (46 років)
Москва, СРСР, Російська СФРР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС і Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посадаголова Ради народних комісарів РРФСРd
ПартіяВКП(б)

Данило Єгорович Сулімов (22 грудня 1890(18901222), селище Міньярського металургійного заводу біля Челябінська Уфимської губернії, тепер місто Міньяр Челябінської області, Російська Федерація — розстріляний 27 листопада 1937, місто Москва) — радянський державний і партійний діяч, голова Ради народних комісарів Російської РФСР. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у 1921—1923. Член ЦК ВКП(б) у 1923—1937. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 16 квітня 1927 по 23 червня 1930 року. Член ВЦВК і ЦВК СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-прокатника в селищі Міньярского металургійного заводу. У 1902 році закінчив початкову школу при Міньярскому заводі.

З 1904 по травень 1914 року — розсильний в цеху, учень в механічному цеху, учень в конторі, конторник, вагар на складі Міньярского металургійного прокатного заводу на Уралі.

Член РСДРП(б) з грудня 1905 року.

У 1907 році обраний членом Міньярского комітету РСДРП(б). Неодноразово був арештований.

У червні — грудні 1914 року — десятник на будівництві цементного заводу в Західному Сибіру.

Під час Першої світової війни, в січні 1915 році був мобілізований в російську армію. З січня 1915 по червень 1917 року — рядовий запасного полку, робітник збройних майстерень в містах Уфі та Глазові.

У червні 1917 — травні 1918 року — на партійній, профспілковій і радянській роботі на металургійних заводах Південного Уралу в Міньярі, Сімі, Аші та Златоусті.

З травня 1918 року — член Президії обласного Правління заводів Уралу. У 1918—1919 роках — член колегії Гірничометалургійного відділу ВРНГ РРФСР.

З серпня 1918 року — голова виконавчого комітету Пермського губернської ради. У листопаді — грудні 1918 року — голова виконавчого комітету Пермського міської ради.

У 1919 році — член Самарської ради народного господарства.

У січні — вересні 1919 року — заступник начальника політичного відділу, політичний комісар при помічнику командарма 5-ї армії РСЧА.

З вересня 1919 року — голова Челябінського губернського революційного комітету, голова Челябінського губернського організаційного бюро РКП(б), голова Челябінської губернської ради народного господарства (раднаргоспу). У грудні 1919 — лютому 1920 року — голова Челябінського губернського комітету РКП(б).

У березні 1920 — липні 1921 року — голова Правління заводів Південного Уралу в місті Златоусті. У липні 1921 — жовтні 1923 року — голова Уральського промислового бюро ВРНГ РРФСР в місті Єкатеринбурзі, член Уральського бюро ВЦРПС, член Уральського бюро ЦК РКП(б). У 1923 році — голова Уральської економічної наради.

У грудні 1923 — березні 1926 року — голова виконавчого комітету Уральської обласної ради.

У березні 1926 — березні 1927 року — 1-й секретар Уральського обласного комітету ВКП(б).

22 лютого 1927 — 3 листопада 1930 року — 1-й заступник народного комісара шляхів сполучення СРСР.

3 листопада 1930 — 27 червня (офіційно 22 липня) 1937 року — голова Ради Народних Комісарів РРФСР.

На честь Данила Сулімова у 1934—1937 роках місто Черкеськ мало назву Сулімов.

Заарештований органами НКВС 27 червня 1937 року. 25 червня 1937 року виключений із складу ЦК ВКП(б), а 1 серпня 1937 року — виключений із складу ВЦВК. Звинувачений в шкідництві, шпигунстві та участі в контрреволюційній терористичній організації. 27 листопада 1937 року смертний вирок затверджений Військовою колегією Верховного суду СРСР. Страчений того ж дня. 17 березня 1956 року реабілітований посмертно.

Джерела

[ред. | ред. код]