Черномирдін Віктор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Степанович Черномирдін
Віктор Степанович Черномирдін

Час на посаді:
25 грудня 1993 — 23 березня 1998
Президент   Борис Єльцин
Попередник він сам як Голова Ради Міністрів Російської Федерації
Наступник Сергій Владиленович Кирієнко

Голова Ради Міністрів Російської Федерації
Час на посаді:
14 грудня 1992 — 25 грудня 1993
Президент Борис Єльцин
Попередник Єгор Гайдар
Наступник Посада скасована; Він сам як Голова Уряду Російської Федерації

Час на посаді:
12 лютого 1985 — 27 червня 1989
Попередник Василь Олександрович Дінков
Наступник Посада скасована

Час на посаді:
21 травня 2001 — 11 червня 2009
Президент Володимир Путін
Попередник Абоїмов Іван Павлович
Наступник Зурабов Михайло Юрійович

Народився 9 квітня 1938(1938-04-09)
Чорний Отрог[ru], Оренбурзька область, РРФСР, СРСР
Помер 3 листопада 2010(2010-11-03) (72 роки)
Москва, РФ
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин
Освіта Куйбишевський індустріальний інститут
Політична партія КПРС
Дружина Валентина Федорівна Чорномирдіна
Професія Інженер-технолог та інженер-економіст

Ві́ктор Степа́нович Черноми́рдін (рос. Ви́ктор Степа́нович Черномы́рдин) (нар. 9 квітня 1938, Чорний Отрог[ru], Оренбурзька область, РРФСР, СРСР — пом. 3 листопада 2010, Москва, РФ) — російський державний діяч, прем'єр-міністр Росії (19921998). Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Україні від 2001 до 2009.

Біографія[ред.ред. код]

Син водія. Працював на Орському нафтопереробному заводі слюсарем.

Відслуживши в армії в 1957-1960, повернувся на той же завод, де працював машиністом і оператором.

У 1962 році насилу поступив в Куйбишевський індустріальний інститут (отримав двійку з математики, але перездав на трійку) завдяки низькому конкурсу і вчився вельми посередньо.

Після закінчення інституту Чорномирдін почав робити партійну кар'єру і з 1967 по 1973 роки працював в Орському міському комітеті КПРС.

У 1973–1978 очолював Оренбурзький газопереробний завод, потім повернувся в органи КПРС (інструктор Відділу важкої промисловості ЦК).

З 1982 року в апараті Міністерства нафтової і газової промисловості СРСР, в 1985–1989 — міністр газової промисловості СРСР.

У 1989–1992 — голова Газпрому.

У 1980-х роках відбулося знайомство Чорномирдіна з Борисом Єльциним, у той час першим секретарем обкому КПРС Свердловської області.

У 1992 році призначений прем'єр-міністром Росії (змінив на цій посаді формально Бориса Єльцина, а фактично — ліберального реформатора Єгора Гайдара).

Влітку 1995 був втягнутий в прямі переговори з чеченським сепаратистом Шамілем Басаєвим, який на чолі збройного загону захопив лікарню у Будьонівську.

Відправлений у відставку в березні 1998. З 24 серпня 1998 повторно виконував обов'язки прем'єр-міністра, але двічі не був затверджений Державною Думою, і на третій раз Єльцин вніс до неї кандидатуру Євгенія Примакова, із затвердженням якого на посту прем'єра закінчилося короткочасне повернення Чорномирдіна до влади. Під час роботи на посту прем'єр-міністра одного разу протягом декількох годин спеціальним Указом виконував обов'язки Президента РФ.

У 1995–1999 роках — лідер руху «Наш дім — Росія». У 1999 обирався депутатом Держдуми.

Від 2001 Віктор Чорномирдін — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Україні, спеціальний представник президента Російської Федерації з розвитку торговельно-економічних відносин з Україною.

11 червня 2009 президент Росії Дмитро Медведєв своїм указом призначив Віктора Черномирдіна радником президента, поклавши на нього обов'язки спеціального представника президента з питань економічного співробітництва з державами — учасниками СНД. Також президент цим указом звільнив Черномирдіна з посади надзвичайного і повноважного посла РФ в Україні.

Помер 3 листопада 2010 року о 4 ранку вдома в Москві. До останнього моменту він перебував у свідомості.

Відзнаки[ред.ред. код]

Удостоєний почесних звань багатьох російських і зарубіжних університетів і академій. Йому було присвоєно звання Почесного професора Самарського державного технічного університету (23 червня 1995 року), Почесного професора Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (24 січня 1997 року) щ, Почесного доктора Словацького технічного університету в Братиславі (14 квітня 1997 року), Почесного доктора Бріджпортського університету (штат Коннектикут, США) (30 вересня 1999 року), Почесного професора Ленінградського державного обласного університету (7 жовтня 1999 року), Почесного професора Московського державного відкритого університету (17 травня 2002 року), Почесного доктора наук Російської економічної академії ім. Г. В. Плеханова (25 березень 2003 року), Почесного доктора Національного авіаційного університету (15 березня 2005 року) та ін.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Посол Росії в Україні

Coat of Arms of the Russian Federation.svg
Наступник:
Абоїмов Іван Павлович Зурабов Михайло Юрійович