Булганін Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Булганін Микола Олександрович
Булганин Николай Александрович
Bundesarchiv Bild 183-29921-0001, Bulganin, Nikolai Alexandrowitsch.jpg
Народився 30 травня (11 червня) 1895(1895-06-11)
Російська імперія Нижній Новгород
Російська імперія
Помер 24 лютого 1975(1975-02-24) (79 років)
СРСР Москва, СРСР
Місце поховання Новодівочий цвинтар[1]
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19411958
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу, позбавлений — з 1958 CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg генерал-полковник
Командування Міністр оборони СРСР
Війни/битви Друга світова війна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Нагороди інших країн

Virtuti Militari (Лицарський Хрест)

Булга́нін Мико́ла Олекса́ндрович (*30 травня (11 червня) 1895(18950611), Нижній Новгород  — 24 лютого 1975, Москва) — радянський політичний та військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1947) (позбавлений звання 26 листопада 1958), Герой Соціалістичної Праці (1955). Голова Ради Міністрів СРСР (1955-1958), 1-й заступник з 1950 року, заступник з 1947 року, а в 1938-1944 рр. заступник голови РНК СРСР. Тричі голова Держбанку СРСР (1938-1940, 1940-1945, 1958). У 1953-1955 рр. міністр оборони, в 1947-1949 рр. міністр збройних сил СРСР. У 1937-1938 рр. голова РНК РРФСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-5 скликань (1937-1962). Депутат Верховної Ради УРСР 2-4-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

У автобіографії вказував, що його батько служив на паровому млині товариства Бугрова на станції Сейма в 50 кілометрах від міста Нижній Новгород. Проте, за іншими даними, його батько, Олександр Павлович Булганін (1857-1947), з міщан міста Семенова, працював прикажчиком на заводах відомого у той час хлібопромисловця Миколи Олександровича Бугрова.

Освіта незавершена середня. У 1917 році закінчив реальне училище. Трудову біографію розпочав у 1915 році учнем електротехніка в Нижньому Новгороді. Потім працював конторником.

З березня 1917 року член РСДРП(б).

У 1917-1918 роках — боєць охорони Растяпинського заводу вибухових речовин Нижегородської губернії.

З 1918 року працював в органах ВЧК, 1918-1919 років — заступник голови Московсько-Нижньогородської залізничної ЧК. У 1919-1921 рр. — начальник сектору оперативної частини з транспорту Особливого відділу Туркестанського фронту. 1921-1922 роки — начальник транспортної ЧК Туркестанського військового округу. У 1922 році — заступник начальника інформаційного відділу з транспорту ДПУ РРФСР.

У 1922-1927 роках — помічник голови електротехнічного тресту Центрального району, голова державного електротехнічного тресту Вищої ради народного господарства СРСР.

У 1927-1931 роках — директор Московського електролампового заводу імені Куйбишева. У 1930 році завод першим серед промислових підприємств СРСР нагороджений орденом Леніна № 2. Булганін став, одним з перших в СРСР, кавалерів ордена Леніна.

У 1931-1937 роках  — голова виконавчого комітету Мосековської міської ради.

На XVII з'їзді ВКП(б) в лютому 1934 року обраний кандидатом в члени ЦК ВКП(б).

З липня 1937 року по вересень 1938 року — голова Ради народних комісарів РРФСР. На жовтневому пленумі ЦК ВКП(б) 1937 року переведений з кандидатів в члени ЦК ВКП(б).

З вересня 1938 року по травень 1944 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР. Одночасно з жовтня 1938 року по квітень 1940 року і з жовтня 1940 року по травень 1945 року очолював правління Державного банку СРСР.

Під час німецько-радянської війни з 19 липня 1941 року по 10 вересня 1941 року і з 1 лютого 1942 року по 5 травня 1942 року — член Військової ради Західного напряму. Був членом Військової ради Західного фронту (12.07.1941 — 15.12.1943); 2-го Прибалтійського фронту (16.12.1943 — 21.04.1944); 1-го Білоруського фронту (12.05.1944 — 21.11.1944).

З листопада 1944 року — заступник наркома оборони СРСР, член Державного комітету оборони СРСР, де замінив Ворошилова. У лютому 1945 року введений до складу Ставки Верховного Головнокомандування.

З березня 1946 року — 1-й заступник міністра Збройних Сил СРСР. У березні 1946 року обраний кандидатом в члени Політбюро і членом Оргбюро ЦК ВКП(б).

3 березня 1947 року призначений міністром Збройних сил СРСР, до нього цю посаду з 1941 обіймав безпосередньо Сталін. З 5 березня 1947 до 7 квітня 1950 року — за сумісництвом заступник голови Ради міністрів СРСР.

З травня 1947 року по серпень 1949 року — голова комітету № 2 (реактивна техніка) при Раді міністрів СРСР. З 18 лютого 1948 року також став членом Політбюро.

24 березня 1949 року був звільнений з посади міністра Збройних сил СРСР і залишався лише заступником голови Ради Міністрів СРСР.

З 7 квітня 1950 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР. Після XIX з'їзду КПРС в жовтні 1952 року обраний членом Президії і членом Бюро Президії ЦК КПРС.

Після смерті Сталіна, у березні 1953, коли Військове і Військово-морське міністерство СРСР були об'єднані в Міністерство оборони СРСР, його знову очолив Булганін, залишаючись при цьому 1-м заступником голови Ради Міністрів СРСР.

У лютому 1955 року Георгій Маленков був зміщений з посади голови Ради міністрів СРСР. Його місце, як менш конфліктна фігура, зайняв Булганін. Міністром оборони замість Булганіна став Георгій Жуков.

Після того, як політичні позиції Хрущова остаточно зміцнилися (перемога в червні 1957 року над «антипартійною групою», в яку також входив Булганін, у березні 1958 року при формуванні уряду Верховною Радою СРСР нового скликання Булганін не був обраний на пост голови Ради міністрів СРСР. 31 березня 1958 року він утретє був призначений головою правління Держбанку СРСР.

У серпні 1958 року відправлений на фактичне заслання в Ставрополь на посаду голови Ставропольського раднаргоспу. У вересні 1958 року Булганіна вивели із складу Президії ЦК КПРС, а 26 листопада 1958 року він був позбавлений військового звання Маршала Радянського Союзу.

У лютому 1960 року Булганін вийшов на пенсію. Похований на Новодівочому кладовищі.

Родина[ред.ред. код]

Був одружений на Олені Михайлівні (1900-1986), вчительці англійської мови. Дочка вийшла заміж за сина адмірала Миколи Кузнєцова.

Військові звання[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Іноземні нагороди:

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Генералісимус Радянського Союзу
Сталін Йосип Віссаріонович
19411947
Coat of arms of the Soviet Union.svg
Міністр Збройних Сил СРСР

3 березня 194724 березня 1949
Наступник:
Маршал Радянського Союзу
Василевський Олександр Михайлович
19491953
Попередник:
Маршал Радянського Союзу
Василевський Олександр Михайлович
19491953
Coat of arms of the Soviet Union.svg
Міністр оборони СРСР

15 березня 19539 лютого 1955
Наступник:
Маршал Радянського Союзу
Жуков Георгій Костянтинович
19551957
  1. Find a Grave — 1995.