Козлов Фрол Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козлов Фрол Романович
Народився 18 серпня 1908(1908-08-18)
село Лощиніно Касимовського повіту Рязанської губернії, тепер Касимовського району Рязанської області
Помер 30 січня 1965(1965-01-30) (56 років)
місто Москва
Поховання Кремлівська стіна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС і Політбюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної Зірки

Фрол Романович Козлов (5 (18) серпня 1908 року, село Лощиніно Касимовського повіту Рязанської губернії, тепер Касимовського району Рязанської області, Російська Федерація — 30 січня 1965 року, Москва) — радянський партійний і державний діяч, секретар ЦК КПРС у 1960—1964 роках. Член ЦК КПРС у 1952—1965 роках. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (14 лютого — 29 червня 1957 року). Член Президії ЦК КПРС (29 червня 1957 — 16 листопада 1964 року). Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР (27 лютого 1956 — 12 листопада 1958 року). Депутат Верховної Ради СРСР 3—6-го скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР у 1954—1958 і у 1962—1965 роках. Герой Соціалістичної Праці (17.06.1961).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина. У 1921 році закінчив початкову школу. Трудову діяльність розпочав у 1923 році чорноробом на Касимовській льоно-прядильній фабриці «Червоний текстильник». Одночасно навчався в школі фабрично-заводського учнівства (ФЗУ).

У листопаді 1923 року вступив до комсомолу (РКСМ). У 1925 році був обраний відповідальним секретарем заводського колективу комсомолу фабрики «Червоний текстильник».

Член ВКП(б) з серпня 1926 року.

У жовтні 1926 року був обраний головою економічної комісії Касимовського повітового комітету комсомолу. Одночасно до липня 1927 року працював секретарем комсомольської організації «Червоного текстильника». У середині 1927 року був обраний членом Рязанського губернського комітету РЛКСМ і зосередився на роботі в Касимовському повітовому комітеті комсомолу.

У вересні 1928 року за комсомольським набором був направлений на навчання до Ленінградського Комуністичний університет. Але, провчившись рік, навчання в комуністичному університеті покинув і вступив на геологорозвідувальний робітфак при Ленінградському гірничому інституті. Після закінчення робітфаку в 1931 році вступив до Ленінградського металургійного інституту. У 1934 році Ленінградський металургійний інститут увійшов на правах факультету до складу Ленінградського індустріального (політехнічного) інституту. У червні 1936 року, після захисту дипломного проекту, Фролові Козлову була присвоєна кваліфікація інженера-металурга.

За розподілом, як молодий спеціаліст, був направлений інженером на Іжстальзавод в місті Іжевську Удмуртської АРСР. На початку серпня 1936 року Козлов був призначений начальником зміни прокатного цеху, в жовтні 1937 року став начальником блюмінга.

На початку 1939 року після поділу Іжстальзаводу на два самостійних підприємства — металургійне і машинобудівне, Фрол Козлов був висунутий на знову створену посаду секретаря парткому і парторга ЦК ВКП(б) Іжевського металургійного заводу (завод № 71).

У березні 1940 року був затверджений 2-м секретарем Іжевського міського комітету ВКП(б). Як один з кращих секретарів міськкомів партії в 1944 році був переведений з Іжевська на роботу в апарат ЦК ВКП(б). З травня 1944 року працював відповідальним організатором, а потім — інспектором управління кадрів ЦК ВКП(б).

У березні 1947 року затверджений 2-м секретарем Куйбишевського обласного комітету ВКП(б). В обкомі відповідав за промисловість, будівництво і транспорт.

Під час т. зв. «Ленінградської справи» в жовтні 1949 року був направлений в Ленінград на посаду парторга ЦК ВКП(б) Кіровського заводу.

29 листопада 1949 року пленум Ленінградського міського комітету ВКП(б) обрав його 2-м секретарем міського комітету. На початку 1950 року рішенням ЦК ВКП(б) поєднання посад перших секретарів обкомів і міськкомів обласних центрів було ліквідовано, а 19 січня 1950 року Фрол Козлов був обраний 1-м секретарем Ленінградського міського комітету ВКП(б).

З липня 1952 по 1 квітня 1953 року — 2-й секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б)-КПРС. У квітні — листопаді 1953 року — секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

З 25 листопада 1953 року по 24 грудня 1957 року — 1-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

19 грудня 1957 — 31 березня 1958 року — голова Ради Міністрів РРФСР.

31 березня 1958 — 4 травня 1960 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР. Відповідно до розподілу обов'язків між заступниками голови Ради Міністрів СРСР Козлову було доручено керівництво комісією Президії Ради Міністрів СРСР із поточних справах, спостереження за роботою союзних Міністерств — шляхів сполучення, морського флоту, транспортного будівництва, зв'язку, а також Головних управлінь по будівництву автомобільних доріг та цивільного повітряного флоту при Раді Міністрів СРСР.

4 травня 1960 — 16 листопада 1964 року — секретар ЦК КПРС, курував питання оборонної промисловості. Фактично виконував обов'язки другого секретаря ЦК КПРС: головував на засіданнях і формував порядок денний Секретаріату ЦК КПРС.

11 квітня 1963 року Фрол Козлов провів засідання Президії ЦК КПРС і в кінці робочого дня поїхав до себе на дачу. Під час прогулянки на території дачі несподівано втратив свідомість. Терміново викликані на дачу лікарі склали діагноз: геморагічний інсульт правої півкулі головного мозку з лівостороннім паралічем. Причинами крововиливу була гіпертонічна хвороба, якою він хворів тривалий час, а також поширений атеросклероз. Після перенесеного інсульту Фрол Козлов до роботи не повертався. У січні 1964 року переніс обширний інфаркт міокарда.

На листопадовому пленумі ЦК КПРС 1964 року Фрол Романович Козлов був звільнений від обов'язків члена Президії і секретаря ЦК КПРС «у зв'язку з тяжкою хворобою, що вимагає тривалого лікування».

З листопада 1964 року — персональний пенсіонер союзного значення. Раптово помер від гострої серцевої недостатності 30 січня 1965 року. Урна з прахом похована на Красній площі в Кремлівській стіні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]