Улюч
Село
 Координати 49°40′59.988000099993″ пн. ш. 22°16′59.988000099998″ сх. д. / 49.68333° пн. ш. 22.28333° сх. д.
|
Улюч (пол. Ulucz) — прадавнє українське село на Закерзонні в гміні Дидня, Березівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща.[1]. Водойма — річка Сян.
У 1977—1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Лонка (пол. Łąka).
Село існувало ще у давньоруські часи.[2] Вперше згадується в пам'ятках за 1373 рік[3]. Село розташовувалось у Сяноцькій землі Руського воєводства. Воно належало до самбірської економії Королівщини та було центром ключа, до якого належали села Добра і Гломча. Біля оборонної мурованої церкви св. Миколи існував василіанський монастир, після ліквідації якого 1744 майно ченців перенесли до монастиря василіан у Добромилі.
З 1783 року село входило до Сяноцького округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини[4].
За переписом 1882 року в селі жило 1342 українці, 98 поляків, 181 німець і єврей.
На початок Другої світової війни з 2040 населення села українці-грекокатолики становили 1620, латинники — 20, поляки — 200 (переважна частина вживала українську мову), євреї — 200[5]. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село Улюч в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повіту[6]. Територія ввійшла до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич) і утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[7]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову заволоділи цією територією і розпочали примусову мобілізацію. В березні 1945 року територія віддана Польщі.
У селі стаціонував підрозділ УПА під командуванням Михайла Дуди, псевдо Громенко. 12 січня 1946 на село напало 3000 солдат ВП, які спалили 2 господарства, 2 млини і заарештувало 40 чоловіків. 21 березня 1946 у селі у засідку підрозділу Бурлаки попав загін ВП, що пацифікував українські села і який втратив 14 вояків вбитими. 29 травня 1946 село атакувало ВП, яке спалило 300 господ і вбило 6 селян. Після цього біля тисячі селян вивезли на терени УРСР. 27 червня дві сотні УПА атакували підрозділ ВП, який у відповідь наступного дня спалив 33 будинки і вбив 6 селян. Підрозділи УПА перебували у селі ще у вересні 1946 року. 28 квітня 1947 року 550 селян вивезли в ході акції «Вісла» на понімецькі землі.[8] З давньої забудови села залишився один будинок і церква Вознесіння Господнього, яку відреставрували 1957 року, церква входить до маршруту Шлях дерев'яної архітектури Підкарпатського воєводства. Нова церква св. Миколи була розібрана у 1950-х роках.
Сьогодні у селі проживає 150 осіб, для яких у 2001 році збудували філіальний костел Матері Божої Фатімської.
- Михайло Вербицький — автор музики гімну України «Ще не вмерла Україна».
- Іван Могильницький — провісник національного відродження в Галичині.
- Солтикевич Роман Орестович (1909—1976) — засновник хору «Дніпро» в Едмонтоні, Канада.
- ↑ Studia historyczne, t. 12. 1969, str. 178
- ↑ Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962
- ↑ Fr. Persowski. Studia nad pograniczem polsko-ruskim w X—XVI wieku. 1962.
- ↑ Центральний державний історичний архів України (Львів), Фонд 124
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 115 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 437.
- «звертаємося до всіх підтримати нашу ініціативу другого етапу розкопок.»
- Михайло Вербицький
- Apokryf Ruski(пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |