Хвиля Олександр Леопольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Леопольдович Хвиля
Олександр Хвиля
Олександр Хвиля
Олександр Хвиля
Ім'я при народженніОлександр Леопольдович Брессем
Народився2 (15) липня 1905(1905-07-15) (119 років)
Олександро-Шультине, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер17 жовтня 1976(1976-10-17) (71 рік)
Москва, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар
Національністьшвед
Громадянство СРСР
 Російська імперія
Діяльністьактор театру і кіно
ЗакладХарківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Державний театр кіноактора
Роки діяльності1924—1976
ПартіяКПРС
IMDbnm0404832
Нагороди та премії
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 3-го ступеня народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР

Олекса́ндр Леопо́льдович Хви́ля (* 2 (15) липня 1905(19050715), Олександро-Шультине — † 17 жовтня 1976, справжнє прізвище — Брессе́м) — український і радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1945). Народний артист РРФСР (1963). Член КПРС з 1955 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Родом із села Олександро-Шультине на Донеччині. За етнічним походженням швед[1]

Сценічну діяльність розпочав у самодіяльній студії, згодом у Музично-Драматичному Театрі ім. М. Заньковецької (19241926), у «Березолі» (19261934) і Харківському Драматичному Театрі ім. Т. Шевченка (до 1941).

Головні ролі: Гусак («Диктатура» Івана Микитенка), Балтієць («Загибель ескадри» Олександра Корнійчука), Кудряш («Гроза» Олександра Островського) та ін.

У 1932 році Хвиля дебютував у фільмі «Іван» (О. Довженка) у ролі Оратора. З 1941 року працював на різних кіностудіях країни. З 1946 року — актор Театру-студії кіноактора в Москві.

Знімався у провідних кінорежисерів, багато грав у фільмах-казках. Зіграв у декількох випусках (1964—1967) сатиричного кіножурналу «Фитиль».

Працював на озвучуванні мультфільмів («Дочка сонця» і «Казка про старий кедр» — 1963 року) і дубляжі кінокартин.

Протягом багатьох років був найголовнішим Дідом Морозом країни, виступаючи в цій ролі на ялинці в Кремлі.

Помер 17 жовтня 1976 року. Похований у Москві на Кунцевському кладовищі.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. «Робоча Газета», № 273, 21.02.2009. Архів оригіналу за 14.07.2012. Процитовано 14.07.2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]