Burkholderia pseudomallei: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Bluelink 1 book for Перевірність (20220301sim)) #IABot (v2.0.8.6) (GreenC bot
Виправлено джерел: 8; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
Рядок 35: Рядок 35:
''B. pseudomallei'' — [[Хемотрофи|хемо]][[органотрофи|органо]][[гетеротроф]], [[аероб]], позитивний на [[Оксидаза|оксидазу]], росте на простих живильних середовищах, оптимальні температури близько 40 [[°C]], оптимальна кислотність нейтральна або слабо кисла ([[pH]] 6,8 — 7,0). На МПА з 5 % [[гліцерин]]у росте у вигляді колоній R-, S- і M-типу. Колонії сірувато-білі, [[біологічні пігменти|пігментів]] не утворює. На рідких середовищах росте у вигляді помутніння і утворення складчастої плівки. Для селективного вирощування застосовується {{нп|середовище Ешдауна||en|Ashdown's medium}} (розроблене для ''[[Burkholderia cepacia]]'').
''B. pseudomallei'' — [[Хемотрофи|хемо]][[органотрофи|органо]][[гетеротроф]], [[аероб]], позитивний на [[Оксидаза|оксидазу]], росте на простих живильних середовищах, оптимальні температури близько 40 [[°C]], оптимальна кислотність нейтральна або слабо кисла ([[pH]] 6,8 — 7,0). На МПА з 5 % [[гліцерин]]у росте у вигляді колоній R-, S- і M-типу. Колонії сірувато-білі, [[біологічні пігменти|пігментів]] не утворює. На рідких середовищах росте у вигляді помутніння і утворення складчастої плівки. Для селективного вирощування застосовується {{нп|середовище Ешдауна||en|Ashdown's medium}} (розроблене для ''[[Burkholderia cepacia]]'').


Більшість штамів здатні до [[анаеробне дихання|ферментації]] [[цукри|цукрів]] без утворення газу, зокрема [[глюкоза|глюкози]], [[галактоза|галактози]], [[манітол]]у, старіші культури також розкладають [[Мальтоза|мальтозу]] і [[крохмаль]]. Також здатні [[гідроліз]]увати [[желатин]], утворювати [[індол]], експресувати [[аргініндегідролаза|аргініндегідролазу]], утилізувати [[рибоза|рибозу]], [[адонітол]], [[еритрол]]<ref>http://www.springer.com/life+sci/book/978-0-387-95040-2</ref>. Ці бактерії синтезують як [[екзотоксини|екзо-]], так і [[ендотоксини]], роль яких у патогенезі залишається наз'ясованою<ref>{{cite journal |author=Haase A, Janzen J, Barrett S, Currie B |title=Toxin production by Burkholderia pseudomallei strains and correlation with severity of melioidosis |journal=Journal of medical microbiology |volume=46 |issue=7 |pages=557–63 |year=1997 |month=July |pmid=9236739 |doi= |url=https://archive.org/details/sim_journal-of-medical-microbiology_1997-07_46_7/page/557}}</ref>.
Більшість штамів здатні до [[анаеробне дихання|ферментації]] [[цукри|цукрів]] без утворення газу, зокрема [[глюкоза|глюкози]], [[галактоза|галактози]], [[манітол]]у, старіші культури також розкладають [[Мальтоза|мальтозу]] і [[крохмаль]]. Також здатні [[гідроліз]]увати [[желатин]], утворювати [[індол]], експресувати [[аргініндегідролаза|аргініндегідролазу]], утилізувати [[рибоза|рибозу]], [[адонітол]], [[еритрол]]<ref>{{Cite web |url=http://www.springer.com/life+sci/book/978-0-387-95040-2 |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=4 березня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090304173043/http://www.springer.com/life+sci/book/978-0-387-95040-2 }}</ref>. Ці бактерії синтезують як [[екзотоксини|екзо-]], так і [[ендотоксини]], роль яких у патогенезі залишається наз'ясованою<ref>{{cite journal |author=Haase A, Janzen J, Barrett S, Currie B |title=Toxin production by Burkholderia pseudomallei strains and correlation with severity of melioidosis |journal=Journal of medical microbiology |volume=46 |issue=7 |pages=557–63 |year=1997 |month=July |pmid=9236739 |doi= |url=https://archive.org/details/sim_journal-of-medical-microbiology_1997-07_46_7/page/557}}</ref>.


=== Екологія ===
=== Екологія ===


Є [[ґрунт]]овим [[сапротроф]]ом, мешкає в ґрунті і ґрунтових водах повсюдно<ref>http://www.ebi.ac.uk/2can/genomes/bacteria/Burkholderia_pseudomallei.html</ref>. Штами, що викликають меліоїдоз, зустрічаються майже виключно в Південно-Східній Азії (меліоїдоз є [[ендемія|ендемічним]] в цьому регіоні), північній Австралії і деяких інших [[Тропіки|тропічних]] регіонах.
Є [[ґрунт]]овим [[сапротроф]]ом, мешкає в ґрунті і ґрунтових водах повсюдно<ref>{{Cite web |url=http://www.ebi.ac.uk/2can/genomes/bacteria/Burkholderia_pseudomallei.html |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=3 квітня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080403205515/http://www.ebi.ac.uk/2can/genomes/bacteria/Burkholderia_pseudomallei.html }}</ref>. Штами, що викликають меліоїдоз, зустрічаються майже виключно в Південно-Східній Азії (меліоїдоз є [[ендемія|ендемічним]] в цьому регіоні), північній Австралії і деяких інших [[Тропіки|тропічних]] регіонах.


=== Геном ===
=== Геном ===
Рядок 45: Рядок 45:
[[Геном]] ''B. pseudomallei'' [[штам]]у 1106a представлений двома майже рівновеликими кільцевими [[хромосома]]ми. Хромосома I має 3988455 [[пар основ]] завдовжки і містить 4085 [[ген]]ів, з них 4019 кодують [[білки]]<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20569</ref>. Хромосома II менша (3100794 пар основ) і містить 3178 генів, з них 3164 кодують білки<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20572</ref>.
[[Геном]] ''B. pseudomallei'' [[штам]]у 1106a представлений двома майже рівновеликими кільцевими [[хромосома]]ми. Хромосома I має 3988455 [[пар основ]] завдовжки і містить 4085 [[ген]]ів, з них 4019 кодують [[білки]]<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20569</ref>. Хромосома II менша (3100794 пар основ) і містить 3178 генів, з них 3164 кодують білки<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20572</ref>.


Геноми інших штамів відрізняються розмірами, але завжди мають дві хромосоми (наприклад ''B. pseudomallei'' штам 668 має дві хромосоми 3912947 пар основ<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20566</ref> і 3127456 пар основ<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20568</ref>). Геном ''B. pseudomallei'', таким чином, достатньо пластичний<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15377794?dopt=Abstract</ref>, зокрема за рахунок наявності острівців патогенності і інтегрованих [[плазміди|плазмід]]<ref>http://www.biomedcentral.com/1471-2164/9/190</ref>. Зокрема острівці патогенності надають цьому організму можливість інфікувати людину та, можливо, були отримані від інших бактерій в результаті [[горизонтальний перенос генів|горизонтального переносу]]<ref name="Sim_2008">{{cite journal |author=Sim SH, Yu Y, Lin CH, ''et al'' |title=The core and accessory genomes of ''Burkholderia pseudomallei'': implications for human melioidosis |journal=PLoS pathogens |volume=4 |issue=10 |pages=e1000178 |year=2008 |month=October |pmid=18927621 |pmc=2564834 |doi=10.1371/journal.ppat.1000178 |url=http://www.plospathogens.org/article/info:doi/10.1371/journal.ppat.1000178}}</ref>. [[Вміст ГЦ]] типового штаму ATCC 23343 дорівнює 69,5&nbsp;%, у інших штамів ці дані можуть незначно відрізнятися, зважаючи на відмінності у розмірі хромосом.
Геноми інших штамів відрізняються розмірами, але завжди мають дві хромосоми (наприклад ''B. pseudomallei'' штам 668 має дві хромосоми 3912947 пар основ<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20566</ref> і 3127456 пар основ<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20568</ref>). Геном ''B. pseudomallei'', таким чином, достатньо пластичний<ref>http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15377794?dopt=Abstract</ref>, зокрема за рахунок наявності острівців патогенності і інтегрованих [[плазміди|плазмід]]<ref>{{Cite web |url=http://www.biomedcentral.com/1471-2164/9/190 |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=3 січня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110103022936/http://www.biomedcentral.com/1471-2164/9/190 }}</ref>. Зокрема острівці патогенності надають цьому організму можливість інфікувати людину та, можливо, були отримані від інших бактерій в результаті [[горизонтальний перенос генів|горизонтального переносу]]<ref name="Sim_2008">{{cite journal |author=Sim SH, Yu Y, Lin CH, ''et al'' |title=The core and accessory genomes of ''Burkholderia pseudomallei'': implications for human melioidosis |journal=PLoS pathogens |volume=4 |issue=10 |pages=e1000178 |year=2008 |month=October |pmid=18927621 |pmc=2564834 |doi=10.1371/journal.ppat.1000178 |url=http://www.plospathogens.org/article/info:doi/10.1371/journal.ppat.1000178 |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=3 березня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090303145407/http://www.plospathogens.org/article/info:doi/10.1371/journal.ppat.1000178 }}</ref>. [[Вміст ГЦ]] типового штаму ATCC 23343 дорівнює 69,5&nbsp;%, у інших штамів ці дані можуть незначно відрізнятися, зважаючи на відмінності у розмірі хромосом.


== Патогенез ==
== Патогенез ==
{{main|Меліоїдоз}}
{{main|Меліоїдоз}}
''B. pseudomallei'' є збудником природно-осередкового інфекційного захворювання&nbsp;— [[меліоїдоз]]у. Зараження походить від контакту із зараженим ґрунтом і водою. Також відомі випадки [[простатит]]у, який спричинює ''B. pseudomallei''<ref>http://www.nature.com/ncpuro/journal/v4/n2/full/ncpuro0713.html</ref>. Джгутики і здібність до руху є важливими факторами патогенності<ref>http://iai.asm.org/cgi/content/abstract/71/4/1622</ref>. Також бактерія володіє слабкими властивостями [[Адгезія клітин|адгезії]] до клітин хазяїна<ref>http://www.ajtmh.org/cgi/content/abstract/60/1/90</ref> та здатна активувати Toll-подібні рецептори<ref>http://www.biomedcentral.com/1471-2172/9/46</ref>.
''B. pseudomallei'' є збудником природно-осередкового інфекційного захворювання&nbsp;— [[меліоїдоз]]у. Зараження походить від контакту із зараженим ґрунтом і водою. Також відомі випадки [[простатит]]у, який спричинює ''B. pseudomallei''<ref>{{Cite web |url=http://www.nature.com/ncpuro/journal/v4/n2/full/ncpuro0713.html |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=1 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090201180610/http://www.nature.com/ncpuro/journal/v4/n2/full/ncpuro0713.html }}</ref>. Джгутики і здібність до руху є важливими факторами патогенності<ref>{{Cite web |url=http://iai.asm.org/cgi/content/abstract/71/4/1622 |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=29 березня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080329043735/http://iai.asm.org/cgi/content/abstract/71/4/1622 }}</ref>. Також бактерія володіє слабкими властивостями [[Адгезія клітин|адгезії]] до клітин хазяїна<ref>{{Cite web |url=http://www.ajtmh.org/cgi/content/abstract/60/1/90 |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=6 жовтня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20081006101019/http://www.ajtmh.org/cgi/content/abstract/60/1/90 }}</ref> та здатна активувати Toll-подібні рецептори<ref>{{Cite web |url=http://www.biomedcentral.com/1471-2172/9/46 |title=Архівована копія |accessdate=20 січня 2009 |archive-date=3 січня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110103023548/http://www.biomedcentral.com/1471-2172/9/46 }}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 01:32, 4 травня 2022

Burkholderia pseudomallei
Колонії B. pseudomallei на кров'яному агарі
Колонії B. pseudomallei на кров'яному агарі
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Бета-протеобактерії (β Proteobacteria)
Ряд: Burkholderiales
Родина: Burkholderiaceae
Рід: Burkholderia
Вид: Burkholderia pseudomallei
Біноміальна назва
Burkholderia pseudomallei
(Whitmore 1913) Yabuuchi et al. 1993
Посилання
Вікісховище: Burkholderia pseudomallei
Віківиди: Burkholderia pseudomallei
EOL: 976792
ITIS: 960173
NCBI: 28450

Burkholderia pseudomallei — грам-негативна рухома паличкоподібна бактерія роду Burkholderia. Патогенна для людини і тварин, спричинює меліоїдоз.

Бактерія була вперше виділена британським патологом Альфредом Вітмором у 1911 році з трупів людей, що загинули від меліоїдозу.

Меліоїдоз зустрічається в деяких країнах Південно-Східної Азії, Центральної і Південної Америки, в Австралії і на острові Мадагаскар. Збудник віднесений до II групи патогенності.

Систематика

B. pseudomallei була вперше виділена капітаном Альфредом Вайтмором в 1911 році в Янгоні (М'янма) від опіумних наркозалежних, що померли від меліоїдозу[1] та описана в 1913 році під назвою Bacterium pseudomallei — від pseudes — «помилковий» і malleus — «сап» (друга назва меліоїдозу — псевдосап). У 1957 році Хейнз (Haynes) і Буркхолдер (Burkholder) перенесли збудника меліоїдоза до роду Pseudomonas. У 1973 році Норберто Паллероні зі співавторами за даними рРНК-ДНК гібридизації розділив рід Pseudomonas на 5 груп гомології, де Pseudomonas pseudomallei була включена до числа 7 видів групи II. У 1993 році група японських дослідників на основі даних аналізу 16S рРНК, порівняльної гібридизації геномів і складу жирних кислот клітинної мембрани виділили всі сім видів групи гомології II до окремого роду Burkholderia[2].

Морфологія

B. pseudomallei — грам-негативна, пряма або злегка скривлена паличкоподібна бактерія розміром 2-5 × 0,4-0,8 мікрон. Рухома, має кілька джгутиков (лофотрих). Спор і капсул не утворює.

Культуральні властивості

B. pseudomallei — хемоорганогетеротроф, аероб, позитивний на оксидазу, росте на простих живильних середовищах, оптимальні температури близько 40 °C, оптимальна кислотність нейтральна або слабо кисла (pH 6,8 — 7,0). На МПА з 5 % гліцерину росте у вигляді колоній R-, S- і M-типу. Колонії сірувато-білі, пігментів не утворює. На рідких середовищах росте у вигляді помутніння і утворення складчастої плівки. Для селективного вирощування застосовується середовище Ешдауна[en] (розроблене для Burkholderia cepacia).

Більшість штамів здатні до ферментації цукрів без утворення газу, зокрема глюкози, галактози, манітолу, старіші культури також розкладають мальтозу і крохмаль. Також здатні гідролізувати желатин, утворювати індол, експресувати аргініндегідролазу, утилізувати рибозу, адонітол, еритрол[3]. Ці бактерії синтезують як екзо-, так і ендотоксини, роль яких у патогенезі залишається наз'ясованою[4].

Екологія

Є ґрунтовим сапротрофом, мешкає в ґрунті і ґрунтових водах повсюдно[5]. Штами, що викликають меліоїдоз, зустрічаються майже виключно в Південно-Східній Азії (меліоїдоз є ендемічним в цьому регіоні), північній Австралії і деяких інших тропічних регіонах.

Геном

Геном B. pseudomallei штаму 1106a представлений двома майже рівновеликими кільцевими хромосомами. Хромосома I має 3988455 пар основ завдовжки і містить 4085 генів, з них 4019 кодують білки[6]. Хромосома II менша (3100794 пар основ) і містить 3178 генів, з них 3164 кодують білки[7].

Геноми інших штамів відрізняються розмірами, але завжди мають дві хромосоми (наприклад B. pseudomallei штам 668 має дві хромосоми 3912947 пар основ[8] і 3127456 пар основ[9]). Геном B. pseudomallei, таким чином, достатньо пластичний[10], зокрема за рахунок наявності острівців патогенності і інтегрованих плазмід[11]. Зокрема острівці патогенності надають цьому організму можливість інфікувати людину та, можливо, були отримані від інших бактерій в результаті горизонтального переносу[12]. Вміст ГЦ типового штаму ATCC 23343 дорівнює 69,5 %, у інших штамів ці дані можуть незначно відрізнятися, зважаючи на відмінності у розмірі хромосом.

Патогенез

Докладніше: Меліоїдоз

B. pseudomallei є збудником природно-осередкового інфекційного захворювання — меліоїдозу. Зараження походить від контакту із зараженим ґрунтом і водою. Також відомі випадки простатиту, який спричинює B. pseudomallei[13]. Джгутики і здібність до руху є важливими факторами патогенності[14]. Також бактерія володіє слабкими властивостями адгезії до клітин хазяїна[15] та здатна активувати Toll-подібні рецептори[16].

Примітки

  1. ↑ http://www.nationmaster.com/encyclopedia/Alfred-Whitmore[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ Yabuuchi E., Kosako Y., Oyaizu H., Yano I., Hotta H., Hashimoto Y., Ezaki T. et Arakawa M. (1992). Proposal of Burkholderia gen. nov. and transfer of seven species of the genus Pseudomonas homology group II to the new genus, with the type_species Burkholderia cepacia (Palleroni and Holmes 1981) comb. nov. Microbiol. Immunol. 36: 1251—1275. PMID 1283774.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Haase A, Janzen J, Barrett S, Currie B (July 1997). Toxin production by Burkholderia pseudomallei strains and correlation with severity of melioidosis. Journal of medical microbiology. 46 (7): 557—63. PMID 9236739.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2008. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20569
  7. ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20572
  8. ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20566
  9. ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=20568
  10. ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15377794?dopt=Abstract
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Sim SH, Yu Y, Lin CH та ін. (October 2008). The core and accessory genomes of Burkholderia pseudomallei: implications for human melioidosis. PLoS pathogens. 4 (10): e1000178. doi:10.1371/journal.ppat.1000178. PMC 2564834. PMID 18927621. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 20 січня 2009. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 20 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Burkholderia pseudomallei
Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Burkholderia_pseudomallei&oldid=35580185