Міжнародна торгівля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Міжнаро́дна торгі́вля— торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.

Зовнішня торгівля є історично першою і найважливішою формою економічних зв'язків між народами і країнами, яка відображає зв'язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом.
Торгівля двостороння — торгівля між двома державами на підставі угоди про збалансованість товарних потоків і платежів (кліринг).

Міжнародна торгівля у широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність, як товарами, так і іншими продуктами людської праці.
Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з вивозу(експорту) і ввозу(імпорту).
Торгівля зустрічна — зовнішньоторговельні операції, умови яких передбачають зустрічні зобов’язання експортерів закупити в імпортерів товари на частину чи повну вартість експортованих товарів. Однією з головних ознак Т. з. є фіксація зобов’язань імпортерів купити товар і зустрічних зобов’язань експортерів у єдиному документі — угоді чи контракті. Основні форми — бартерні угоди, компенсаційні угоди.
Торгівля компенсаційна — система торгівлі, за якої експортер товару дає свою згоду на одержання за рахунок платежу за нього товарів із країни-імпортера.

Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Якщо на національному ринку рух товарів обумовлюється більше економічними факторами і державною політикою, то на світовому ринку суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав чи їх груп.
Рух національних товарів між країнами дещо обмежений, а деякі національні товари взагалі не надходять у світовий товарообіг. На світовому товарному ринку обертаються тільки конкурентоспроможні товари, кращі з національних товарів.
Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру, яка може забезпечити просування товарів чи послуг від виробника до споживача в інші країни.

Міжнародний відділ — форма маркетингової міжнародної організації, відповідно до якої філіал здійснює контроль всієї міжнародної діяльності компанії. Фахівці з маркетингу, виробництва, досліджень, планування і персоналу становлять підрозділ за географічною або виробничою ознакою або ж міжнародний філіал, що відповідає за свій власний продаж і прибутки.

Інші визначення[ред.ред. код]

«Міжнародна торгівля» полягає у реалізації угод, укладених за межами національних кордонів, з метою задоволення потреб власних підприємств та бізнесу зарубіжжя.

«Міжнародна торгівля» — це комерційна діяльність, що перетинає національні кордони. Вона включає переміщення майна, товарів, послуг, капіталу чи персоналу.

«Міжнародна торгівля» — сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу.

«Міжнародна торгівля» — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить міжнародний поділ праці.

«Міжнародна торгівля» — це важлива і найпоширеніша сфера міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних товарних форм як між національними економіками, так і внутрі- та між транснаціональними корпораціями, що розглядають світ як єдиний світогосподарський простір.

Країни з найбільшою міжнародною торгівлею[ред.ред. код]

Місце Країна Експорт + Імпорт Дата
інформації
Європейський Союз Європейський Союз (Екстра-ЄС27) $3,197,000,000,000 2009[1]
1 США США $2,439,700,000,000 2009 оцін.
2 КНР КНР $2,208,000,000,000 2009 оцін.
3 Німеччина Німеччина $2,052,000,000,000 2009 оцін.
4 Японія Японія $1,006,900,000,000 2009 оцін.
5 Франція Франція $989,000,000,000 2009 оцін.
6 Велика Британія Велика Британія $824,900,000,000 2009 оцін.
7 Нідерланди Нідерланди $756,500,000,000 2009 оцін.
8 Італія Італія $727,700,000,000 2009 оцін.
Гонконг Гонконг $672,600,000,000 2009 оцін.
9 Південна Корея Південна Корея $668,500,000,000 2009 оцін.
10 Бельгія Бельгія $611,100,000,000 2009 оцін.
11 Канада Канада $603,700,000,000 2009 оцін.
12 Іспанія Іспанія $508,900,000,000 2009 оцін.
13 Росія Росія $492,400,000,000 2009 оцін.
14 Мексика Мексика $458,200,000,000 2009 оцін.
15 Сингапур Сингапур $454,800,000,000 2009 оцін.
16 Індія Індія $387,300,000,000 2009 оцін.
17 Республіка Китай Республіка Китай $371,400,000,000 2009 оцін.
18 Швейцарія Швейцарія $367,300,000,000 2009 оцін.
19 Австралія Австралія $322,400,000,000 2009 оцін.
20 ОАЕ ОАЕ $315,000,000,000 2009 оцін.

Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, передусім США, Великобританія, Японія, Швейцарія, є одночасно країнами базування транснаціонального капіталу.[2] Саме цим обумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії.[2]

Слаборозвинуті країни практично позбавлені внутрішніх джерел інвестицій і цілком залежать від транснаціонального капіталу, що зумовлює компрадорський характер їх національної еліти.[2] Протиріччя між інтересами транснаціонального і національного капіталу вирішуються в них шляхом втягування останнього в обслуговування транснаціональних корпорацій і включення національної еліти в периферійні шари світової олігархії.[2]

Між цими крайніми типами розташувалися інші країни, що намагаються відстояти свої національні інтереси в глобальній міжнародній конкуренції, використовувати свої конкурентні переваги для зміцнення становища у світовій економічній системі.[2]

Етапи розвитку міжнародної торгівлі[ред.ред. код]

Можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

  1. етап — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.), який характеризується промисловими революціями, що замі¬нили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформува¬ла світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього;
  2.  — друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914 р.), що мав такі основні середовищні чинники, як науково-технічний прогрес у виробництві товарів та вдосконалення транспортних шляхів та суттєве вдосконалення якісних характеристик транс¬портних засобів;
  3.  — період між двома світовими війнами деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914–1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920–1921 pp. та 1929–1933 pp., початком формування двох світових систем господарства;
  4.  — повоєнний (50—60-ті роки) етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7% щоріч¬ного приросту світового експорту;
  5.  — сучасний (з початку 70-х років) етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди: конкуренції двох світових систем господарства — капіталіс¬тичної та соціалістичної (до початку 90-х років) та глобалізації світової економіки (з початку 90-х років.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими чинниками міжнародного середовища, як посилення міжнародної конкуренції, зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань, індустріалізація більшості країн, що розвиваються, проблема заборгованості як цих країн, так і постсоціалістичних (перехідних) економік, розпад світової соціалістичної системи господарства.

Теоретичні основи організації міжнародної торгівлі[ред.ред. код]

Щодо теоретичних основ організації зовнішньої торгівлі, то можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні. Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність. Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в «Хартії економічних прав і обов'язків держав», прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.