Авіабаза Полтава
| Авіабаза Полтава | |||
|---|---|---|---|
|
|
|||
| IATA: MIO – ICAO: немає | |||
| Загальні дані | |||
| Тип аеропорту | військовий аеродром | ||
| Розташування | Полтава, Україна | ||
| Висота над рівнем моря |
154 м / 505 фт | ||
| Координати | 49°37′37″ пн. ш. 034°29′11″ сх. д. / 49.62694° пн. ш. 34.48639° сх. д.Координати: 49°37′37″ пн. ш. 034°29′11″ сх. д. / 49.62694° пн. ш. 34.48639° сх. д. | ||
| Злітно-посадкові смуги | |||
| Напрямок | Довжина | Тип поверхні | |
| фт | м | ||
| 09/27 | 8250 | 2500 | армобетон |
| 09/27 | 8250 | 2500 | ґрунтова |
Авіаба́за Полта́ва — аеродром з інфраструктурою базування військової авіації в місті Полтава (Полтава-4).
Зміст |
Історія авіабази [ред.]
Довоєнний період [ред.]
Історія Полтавського аеродрому починається з 1920-х років. В цей період РВС РСЧА прийняв рішення про створення в Полтаві однієї з баз для підготовки особового складу для частин Червоного Повітряного флоту.
З 1923 року в Полтаві діяла Всеукраїнська льотна школа ТСОАВІАХІМу, а в 1928 році тут були відкриті перші і єдині на той час в Радянському Союзі Вищі штурманські курси. З цими навчальними закладами пов'язані імена багатьох відомих вчених і повітроплавців того часу, зокрема в 1931—1932 роках льотно-навчальною частиною Льотною школою ТСОАВІАХІМу керував майбутній полярний льотчик, Герой Радянського Союзу Сігізмунд Леваневський[1].
З початку 1930-х років і надалі аеродром активно використовувався для підготовки льотно-підйомного складу. На ньому розташовувалися такі типи літаків, як Р-1, Р-5, ТБ-1 (АНТ-4), ТБ-3 (АНТ-6) та інші. Історично склалося, що призначенням полтавського аеродрому стало використання як бази дальньої авіації[2].
За даними деяких джерел, з 1936 року на Полтавському аеродромі дислокувалися бомбардувальні частини Авіаційної армії особливого призначення (АОН-1)[3], але достовірних відомостей про це немає. Відомо, що станом на 1939 рік на аеродромі Полтава знаходився 23-й базовий район Харківського військового округу[4].
Друга Світова війна [ред.]
Після звільнення Полтави від німецько-фашистських окупантів, з жовтня 1943 року на аеродромі базувалися частини транспортної авіації, винищувачі ППО і фронтової авіації.
В 1944—1945 роках аеродром використовувався авіацією союзників в операції «Френтік». Таку кодову назву мала спільна радянсько-американська операція з човниковим рухом американських бомбардувальників за трикутником Англія — Італія — Полтава. За легендою операції Полтавська авіабаза на деякий час стала «Station 559» (скорочення від англійського «USAAF Station 559» — «авіабаза ВПС США № 559»)[5].
З метою забезпечення операції, в березні 1944 року в ВПС РСЧА була сформована 169-а авіаційна база особливого призначення (169 АБОН), метою якої було проведення всіх підготовчих робіт і організація взаємодії з американцями. Командиром авіабази був призначений генерал-майор авіації Олександр Пермінов, начальником штабу — уродженець Полтави полковник Сергій Ковальов. До складу АБОН були включені підрозділи аеродромного обслуговування, технічні, інженерні, автомобільні та інші спеціальні формування.
В березні — квітні 1944 року для облаштування бази з США були доставлені понад 44 тисяч тон вантажів. Американські і радянські військові, жителі міста за короткий термін вклали майже 250 тисяч м² металевих плит аеродромного покриття, побудували будинок для офіцерського складу, три казарми, 20 корпусів для санітарних частин, 7 харчоблоків, 6 банно-пральних, 3 літніх табори, 3 насосні станції з артезіанськими свердловинами, 3 командних пункти, 150 сховищ[6].
2 червня на аеродромі приземлилися перші бойові літаки союзників — 64 важкі бомбардувальники B-17. Протягом чотирьох місяців американці здійснили 18 рейдів з полтавського аеровузла — 2207 літако-вильотів на 12 важливих об'єктів в глибокому тилу противника, в повітряних боях ними було знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60. Літаки-розвідники виконали 117 бойових вильотів і сфотографували 174 цілі[7]. Але і після останнього рейду 18 вересня Полтавська авіабаза використовувалася союзниками — на неї в країну прибували літаки з дипломатичними представниками США, привозилася важлива кореспонденція і вантажі аж до червня 1945 року. Покидаючи Полтаву американці залишили в боєздатному стані більшу частину обладнання, включаючи аеродромне обладнання, засоби радіонавігації.
Післявоєнний період [ред.]
В 1946 році з Любліну (Польща) в на авіабазу Полтава-4 перебазувалася 13-ої гвардійська Дніпропетровсько-Будапештська ордена Суворова важка бомбардувальна авіаційна дивізія. разом з штабом дивізії на Полтавський аеродром перебазувався 185-й гвардійський Кіровоградсько-Будапештський Червонопрапорний важкий бомбардувальний авіаційний полк.
В 1949 році полк перший у Військово-повітряних силах СРСР отримав на озброєння важкі бомбардувальники Ту-4. З 1955 року на озброєнні 185 вбап — важкі реактивні бомбардувальники Ту-16, з 1974-го — Ту-22М3 з авіаракетним комплексом Х-22М. В 1957 році дивізія першою в СРСР стала освоювати дозаправки в повітрі.
Одним з командирів 13 вбад був генерал-майор Джохар Дудаєв, відомий як перший президент Чеченської Республіки Ічкерія. Дудаєв командував дивізією в 1985—1987 роках, за що в народі дивізія отримала назву «дудаєвська».
У Військово-повітряних силах України [ред.]
Після здобуття Україною незалежності і прийняття нової воєнної доктрини потреба у стратегічній авіації в складі ЗС України відпала: 23 травня 1992 р. в Лісабоні Росія, Білорусь, Казахстан, Україна і США підписали так званий Лісабонський протокол до договору СНО-1, таким чином приєднавшись до клубу неядерних держав.
У 2000 році була розформована 13 вбад, 185 вбап переформований в авіабазу і проіснувала до 2007 року. В лютому 2006 року, згідно з Лісабонським протоколом і Масандрівською угодою про принципи утилізації ядерної зброї, на полтавському аеродромі розрізали останній Ту-22М3[8].
Наразі (2011 рік) аеродром використовується як запасний аеродром 831-ї бригади тактичної авіації (Миргород).
Музей дальньої авіації [ред.]
Після демілітаризації Полтавського аеродрому, в 2007 році, групою офіцерів-ентузіастів частини на його території і матеріальній частині було створено «Музей дальньої авіації», який зараз є філією Полтавського музею авіації і космонавтики імені Юрія Кондратюка.
Експозиція авіамузею налічує 10 літаків Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-22КП, Су-15, Ту-134УБЛ, Ту-16, Ан-26, Ла-29, Ан-2. Всі літаки виведені з експлуатації, з них зняті двигуни і частина приладів[9].
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Леваневский Сигизмунд Александрович. Биорафия на Warheroes.ru (рос.)
- ↑ Кальной Д.П. Операция «Френтик» (рос.)
- ↑ Див. ru:Авиабаза Полтава
- ↑ Состав, организация, дислокация Военно-воздушных сил РККА (20.10.1939 г.) (файл формату MS Excel) (рос.)
- ↑ Anderson, Barry, (1985), United States Air Forces Stations, Air Force Historical Research Center, Maxwell Air Force Base, Alabama. (англ.)
- ↑ Виктор Шестаков. «Френтик» в штрихах. Часть 1. (рос.)
- ↑ Дмитрий Кальнов, Андрей Совенко. Операция Frantic(рос.)
- ↑ Жертвы конверсии по-полтавски. Еженедельник 2000. 30.11.2007 (рос.)
- ↑ Полтавский музей дальней авиации. История музея (рос.)
