Бердичів (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Бердичів

Козятин I — Бердичів
Бердичів — Шепетівка
Житомир — Бердичів
Південно-Західна залізниця
Козятинська дирекція
Бердичів


Головний вхід вокзалу

Сучасний залізничний вокзал

Станція Бердичів, фото до 1917 року
49°53′21″ пн. ш. 28°36′47″ сх. д. / 49.889278° пн. ш. 28.613306° сх. д. / 49.889278; 28.613306Координати: 49°53′21″ пн. ш. 28°36′47″ сх. д. / 49.889278° пн. ш. 28.613306° сх. д. / 49.889278; 28.613306
Рік відкриття 1870 (154 роки)
Тип проміжна
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Привокзальна площа,
вул. Європейська
Відстань до Києва, км 183 (до ст. Київ-Пас)
Відстань до Шепетівки, км
121
Відстань до Житомира, км
50
Відстань до Козятина, км
26
Код станції 342400 ?
Код «Експрес-3» 2200120 ?
Послуги пасажирські, вантажні перевезення
Мапа
Бердичів. Карта розташування: Житомирська область
Бердичів
Бердичів
Бердичів на Вікісховищі

Берди́чів — вузлова проміжна залізнична станція 2-го класу Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці на перетині магістральних ліній Козятин — Шепетівка (далі — на Ковель, Львів) та Бердичів — Житомир (далі — на Калинковичі, Білорусь). Розташована в однойменному місті Житомирської області.

Історія[ред. | ред. код]

У 1870 році було відкрито відгалуження гілки Козятин — Бердичів від магістральної лінії Київ — Жмеринка, тоді ж було засновано залізничну станцію у Бердичеві. 1873 року побудована залізнична лінія до Шепетівки, Ковеля, Білостока — лінія Козятин — Граєво.

1896 року відкрита вузькоколійна лінія від Гайворона до Житомира через Гайсин, Немирів, Калинівку та Бердичів.

У 1914 році перешита лінія у напрямку Житомира на широку колію, а дільницю Бердичів — Холонівська закрито, мотивуючи тим, що близько знаходиться лінія Козятин — Калинівка.

Історичний вокзал не зберігся — його було знищено під час повітряного нападу німецької авіації 21 березня 1944 року (через два з половиною місяці після звільнення Бердичєва від загарбників). Сучасний вокзал зведений у грудні 1955 року. Вокзал має просторий зал чекання, каси, ресторан — всього в будівлі нараховується 54 кімнати. За основу будівельники взяли готовий архітектурний проєкт (архітектор П. Ф. Красицький), за яким в цей же період за декілька років до цього були збудовані залізничні вокзали в українських містах Конотоп (Сумська область) й Миронівка (Київська область), а також вокзали в російських містах Йошкар-Ола (Марій Ел та Каменськ-Шахтинський Ростовської області.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції Бердичів зупиняються всі поїзди далекого та прміського сполучення[1].

Поїзди далекого сполучення:

Скасовані поїзди:

Регіональний поїзд підвищеного комфорту (експреси):

Раніше курсували, наразі скасовані регіональні поїзди:

Приміське сполучення:

Біля залізничного вокзалу розташований міжміський автовокзал[2].

Послуги[ред. | ред. код]

Станція надає такі послуги:

  • Послуги багажного відділення
  • Попереднє приймання від пасажирів багажу та вантажобагажу
  • Надання вантажовідправнику багажу або вантажобагажу бірки або бланк-заяви, ярлика
  • Маркування місця багажу, вантажобагажу
  • Повідомлення одержувача про прибуття на його адресу багажу та вантажобагажу
  • Зберігання прибулого багажу та вантажобагажу понад встановлений термін
  • Камери схову
  • Зберігання ручної поклажі в автоматичних камерах схову
  • Зберігання ручної поклажі в стаціонарній камері схову
  • Зберігання великогабаритних речей, у тому числі тих, які не відносяться до ручної поклажі
  • Примусове відкриття на прохання пасажира автоматичної камери схову
  • Проживання пасажирів
  • Проживання транзитних пасажирів в кімнатах відпочинку.

Довідки:

  • Видача складних довідок
  • Видача письмових довідок.

Інші послуги:

  • Приймання телеграм черговим по вокзалу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розклад руху призначених поїздів далекого сполучення по станції Бердичів. poizdato.net.
  2. Автовокзал Бердичева. tochka-na-karte. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]