Бірґіт Нільссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бірґіт Нільссон
Märta Birgit Nilsson
фотографія
Основна інформація
Дата народження 17 травня 1918(1918-05-17)
Місце народження Вестра-Каруп
Дата смерті 25 грудня 2005(2005-12-25) (87 років)
Місце смерті Бьйярльов
Країна Швеція Швеція
Професія оперна співачка
Співацький голос сопрано
Біріґт Нільссон (1948)
Біріґт Нільссон в ролі Леді Макбет, 1947

Бі́рґіт Ні́льссон (швед. Märta Birgit Nilsson; 17 травня 1918, Вестра-Каруп — 25 грудня 2005, Бьйярльов, поблизу г. Крістіанстад) — шведська оперна співачка (драматичне сопрано). Уславилась насамперед у вагнерівських партіях.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Народилась у селянській родині, з дитинства співала в церковному хорі. У 1941-46 рр. навчалась у Королівській музичній академії в Стокгольмі. 1946 року дебютувала в Королівській опері в Стокгольмі в партії Агати в опері Вебера «Вільний стрілець». 1948 року виступила в Німеччині та Італії. Проте основним її майданчиком до 1951 року залишався Стокгольм, де вона виконувала вже вельми різноманітні для молодої співачки партії: Донна Анна (в "Дон Жуані" Моцарта), Леді Макбет і Аїда (Верді), Ліза (в "Виновій кралі" Чайковського), Тоска (Пуччіні), Сента і Зіглінда (в "Летючому голландці" та "Валькірії" Вагнера). 1951 року мала успіх на Глайндборнському фестивалі в партії Електри в «Ідоменеї» Моцарта.

Невдовзі співачка впритул звернулася до вагнерівських ролей. 1953 року вона виконала в Стокгольмі партії Єлизавети в «Тангейзері» та Ізольди в «Трістані та Ізольді», а в 1954-55 рр. з величезним успіхом виступала в ролі Брунгільди в «Кільце Нібелунга» в Мюнхені. Від 1954 року виступала в Віденській державній опері, в 1954-67 рр. брала участь у Байрейтському фестивалі.

Утім, у її репертуарі були не тільки вагнерівські партії. З не меньшим успіхом вона виступала в операх Ріхарда Штрауса (Саломея та Електра в однойменних операх, Дружина фарбувальника в «Жінці без тіні») та Джузеппе Верди (Аїда в однойменній опері, Леді Макбет в «Макбеті» тощо). До її найбільших досягнень належить провідна партія в опері Пуччіні «Турандот», яку вона вперше заспівала 1958 року на відкритті сезону в Ла Скала й далі виконувана з незмінним тріумфом по всьому світу й записана багато разів з різними партнерами та диригентами.

Бірґіт Нільссон виступала у США (з 1956 р.), Лондоні (з 1957 р.), Москві (1964 р.), Осаці (1967 р.), Парижі (1968 р.), Буенос-Айресі (1971 р, 1979 р.) і т. д.

Співачка виступала не тільки в опері, але й (рідше) в концертах, де виконувала зокрема пісні та романси (шведською мовою) Яна Сібеліуса і Вільгельма Стенгаммара. 1978 року здійснила велике концертне турне, здебільшого, з пісенною програмою. Завершила публічні виступи 1984 р. Після чого вернулась до рідної провінції на Півдні Швеції, де прожила ще двадцять років, займалась переважно родиною (її єдиний щасливий шлюб тривав 57 років) і справами місцевої громади, зокрема організовуючи концерти відомих шведських оперних співаків у своєму рідному місті.

Визнання[ред.ред. код]

1954 року Нільссон стала придворною співачкою, 1960-го — членом Шведської музичної академії, того ж року дістала орден «Litteris et artibus». Премія Леоні Соннінг (1966). 1981 р. Нільссон стала першою жінкою, що отримала від шведського уряду медаль «Illis quorum meruere labores». 1992 р. стала почесним доктором Академії ім. Сібеліуса (Гельсінкі).

Одною з найвизначніших співачок епохи Нільссон стала завдяки красі і силі голосу, чистоті інтонації, драматизму виконання й видатній акторській грі.

Премія імені співачки[ред.ред. код]

2009 року Фонд Бірґіт Нільссон започаткував премію її імені — найбільшу в царині класичної музики (див.: [1]). Її першим лауреатом став Пласідо Домінго, другим — Рікардо Муті.

Почесті[ред.ред. код]

6 квітня 2011 року Банк Швеції сповістив про плани випуску в 2014—2015 році нової серії грошових знаків. На аверсі купюри номіналом 500 шведських крон розміщуватиметься портрет Бірґіт Нільссон[1][2].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Sweden’s new banknotes and coins: повідомлення на офіційному сайті Банку Швеції.(англ.) (Перевірено 3 серпня 2011)
  2. Новые лица шведских крон // Бонистика. Энциклопедия банкнот мира. — 6 апреля 2011.(Перевірено 3 серпня 2011)

Посилання[ред.ред. код]