Вестсайдська історія (фільм, 1961)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вестсайдська історія (значення).
Вестсайдська історія
англ. West Side Story[1]
Жанр музичний фільм
Режисер Джером Роббінс
Роберт Вайз
Продюсер Сол Чаплін
Роберт Вайз
Сценарист Джером Роббінс
Артур Лорентс
Ернест Леман
На основі Вестсайдська історія (мюзикл)
У головних
ролях		 Наталі Вуд
Річард Беймер
Расс Темблін
Ріта Морено
Оператор Деніел Л. Фапп
Композитор Леонард Бернстайн
Художник Boris Levend
Кінокомпанія United Artists і Mirisch Companyd
Дистриб'ютор United Artists і Netflix
Тривалість 150 хв.
Мова іспанська і англійська
Країна США США
Рік 1961
Кошторис 6 млн. $
IMDb ID 0055614
mgm.com/view/movie/2130/West-Side-Story/
CMNS: Вестсайдська історія у Вікісховищі

«Вестсайдська історія» (англ. West Side Story) — кінофільм режисерів Роберта Вайза і Джерома Роббінса, знятий у 1961 році.[2] Кіноверсія однойменного бродвейського мюзиклу 1957 року, створеного нащадками єврейських емігрантів з Рівного — композитором Леонардом Бернстайном і автором пісень Стівеном Сондхаймом. За версією Американського інституту кінематографії, цей фільм посідає друге місце у списку найкращих мюзиклів усіх часів. Зокрема, стрічка була пропущена радянською цензурою та була допущена до прокату в СРСР.

Сюжет[ред. | ред. код]

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (жовтень 2015)

В основу сценарію покладена класична п'єса Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта», тільки перенесена в Нью-Йорк XX ст., у часи панування банд у кварталі Вест Сайд. По один бік опиняється Марія, пуерториканка-емігрантка, по інший — Тоні, який входить до банди білих італійців. Відмінностей від оригіналу мало. Класичні сцени майже повторені, тільки перенесені у нью-йоркську натуру. Перша зустріч Ромео і Джульєтти на балу, зустріч Марії й Антонія (Тоні він на англійський лад) відбулась на танцях, у п'єсі ворогують родини Монтеккі та Капулетті, у фільмі ворогують дві банди, що стали тимчасовими родинами для небезпечної молоді, сцена в саду замінена у фільмі на сцену на вулиці страшного мегаполіса, а мармурові сходи італійського палацу на потворні металеві сходи бідняцького кварталу, обшарпані та брудні. Ворожнеча місцевих білих непримиренна з емігрантами пуерториканцями й має джерела у давній традиції расизму в американському суспільстві. Марія за фільмом відповідає Джульєтті, Тоні — аналог Ромео, а ченця Лоренцо нагадує власною роллю бармен Док. Наприкінці історії гине лише один Тоні, що першим у банді усвідомив безглуздя ворожнечі та намагався примирити ворогуючий натовп. Його прозріння розцінили як слабкодухість, зраду своєї банди й покарали смертю.

Динамічні події фільму переривають майже опереткові й повільні за ритмом арії (саундтреки), що стали хітами. Власну роль у кінострічці відіграють енергійні й майже дискотечні танці, котрі продовжують лінію образливого протистояння двох банд, небезпечного змагання і демонстрації загроз. Це виглядало шокуюче для прихильників танців у радянських стрічках, де танці — були втіленням балетної ввічливості та шляхетності. Шляхетність у танцях «Вестсайдської історії» відкинута геть, хоча над професіоналізмом виконання масових танців у фільмі попрацювали відмінно.

Суворість подій підкреслила і спроба зґвалтувати беззахисну Аніту білими американцями як покарання за приналежність до пуерториканців. Вдумливого глядача не можуть привабити після спроби зґвалтувати Аніту ні білі американці, ні бандиткуваті пуерториканці, ні холодні стосунки батьків (алкоголіків і невдах) з подорослішалими дітьми. Це переводило драматичну кінострічку у розряд фільмів з антигероями.

Наприкінці фільму обидві банди повільно виносять померлого Тоні, що було поступкою хепі-енду та ілюзії примирення. Але у примирення двох банд вдумливий глядач не може повірити. Смерть пересічної особи перестала бути важливою подією у містах, а сама смерть нічому не навчає натовп. Трагічна історія приречена на повтори.

У ролях[ред. | ред. код]

Зйомки фільму[ред. | ред. код]

Фільм знімали на Мангеттені, в районі 61-ї та 110-й вулиці. У той час там був квартал нетрів, який був виселений і призначений до знесення. Перед тим як знести даний квартал, там були зроблені зйомки фільму. Нині квартал знесено, і на його місці побудовано Лінкольн-центр.

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вперше в історії премії «Оскар» режисерська нагорода була розділена між двома людьми.

Номінації[ред. | ред. код]

Саундтрек[ред. | ред. код]

Музику до фільму написав композитор Леонард Бернстайн (англ. Leonard Bernstein) у співавторстві зі Стівеном Сондхейма (англ. Stephen Sondheim).

Саундтреки:

  • «Maria»
  • «Somewhere»
  • «Tonight»

Також:

  • «Prologue» (Jet song, Tonight, Maria)
  • «Somethings coming»
  • «Dance at the Gym»
  • «America»
  • «Gee officer Crupke»
  • «I feel pretty, oh, so pretty»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.westsidestory.com/1961-film
  2. ↑ Parkinson, David (2007). The rough guide to film musicals. London : New York: Rough Guides. ISBN 978-1-84353-650-5. OCLC 80332542.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
1951—1960
1961—1980
1981—2000
2001—2020
2021—нині
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вестсайдська_історія_(фільм,_1961)&oldid=41974325