Глибока операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Глибо́ка опера́ція — теорія ведення швидкоплинної війни, розроблена радянськими військовими теоретиками в 1930-х роках. Була прийнята в РККА і включена в Польовий статут 1936 року і в проект Польового статуту 1939 року.[1]

Оперативна концепція, що передбачає ведення операцій у формі одночасного вогневого придушення супротивника на усю глибину його розташування, нанесення потужних фронтальних ударів у поєднанні зі стрімкими просуваннями мобільних (рухомих) угруповань військ в тил супротивника, з глибоким його охопленням повітряними та морськими десантами.

Основою її успіху є потужна взаємодія на усіх компонентах оперативного розташування супротивника для його поразки та розгрому у короткі строки по частинах.

Глибока операція передбачає утворення та послідовне використання декількох ударних ешелонів (атаки, розвитку, прориву), ешелону прикриття, рухомих груп та нанесення наростаючих ударів артилерією та авіацією на повний радіус їх дій.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Розроблена радянськими військовими теоретиками у середині 30-х років ХХ-го століття на основі розвитку теорії застосування нових для того часу родів військ: повітряно-десантні війська, механізованих військ та авіації.

Спочатку вона розроблялася лише в тактичному масштабі, у формі глибокого бою, в подальшому була розповсюджена на операції армії та фронту.

Суть концепції[ред.ред. код]

Для ведення глибокої операції в масштабі фронту вважалося доцільним мати 3-4 ударні та 1-2 сковуючі армії, 1-2 механізованих, танкових чи кавалерійських корпуси, 10-20 авіаційних дивізій. З цих сил утворювалось 2-3 ударних й 1-2 сковуючих угруповання військ. Війська ударного угруповання військ передбачалося застосовувати в сім ешелонів:

Прорив планувався на 3-4 ділянках. На кожній ділянці прориву передбачалась концентрація (щільність військ з розрахунком до однієї дивізії на 2-2,5 км фронту, 50-100 гармат та стільки ж танків на один кілометр фронту.

Реалізація[ред.ред. код]

Ідею глибокої операції на початку передбачалося реалізовувати лише в наступальних діях. Потім її принципи були розповсюджені також і на оборонну операцію. В наступному(послідуючому) вони отримали практичне застосування у другому та третьому періодах Великої вітчизняної війни 1941-45 р.р. В закінченому вигляді ця операція стала можливою на рубежі 50-60-х років ХХ ст. після завершення повної моторизації збройних сил, оснащення військ далекобійними засобами ураження, у тому числі тактичною ядерною зброєю, а також створення потужної ударної авіації, повітряно-десантних та штурмових військ.

На основі принципів глибокої операції у 80-х роках ХХ ст. у Збройних Силах СРСР було розроблено нову систему операцій, центральною ланкою якої стала стратегічна операція на континентальних ТВД глибиною 1500 км й більше.

З прийняттям у ХХ-му столітті в Росії оборонної військової доктрини, глибока операція не передбачається.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]