Обмежена війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Обмежена війна у якій сторони не використовують усі наявні у них ресурси, як то людські, індустріальні, військові, природні, технологічні та інші ресурси у конкретному конфлікті.[1] Причиною такого рішення може бути неможливість мобілізувати ресурси або бажання зберегти їх для інших потреб. Обмежена війна - протилежна концепція до тотальної війни.

Характеристики[ред. | ред. код]

Свідоме рішення про обмеження масштабу бойових дій може бути пов'язане з відносно низьким рівнем важливості інтересу, який захищають військовим шляхом, бажанням уникнути подальшого ускладнення відносин з противником або його союзниками, обмеженість конфлікту у просторі (наприклад конфлікт щодо належності певної віддаленої території).

Водночас асиметрія силових потенціалів противників та інтересів, що стоять на кону, може призвести до того, що один з противників вестиме обмежену, а інший тотальну війну.

Сучасна обмежена війна може вестися угрупуваннями військ (сил), розгорнутими в районі конфлікту, з їх можливим посиленням за рахунок перекидання додаткових сил і засобів з інших напрямів і проведення часткового стратегічного розгортання збройних сил.

Приклади[ред. | ред. код]

Фолклендська війна

Цей конфлікт часто розглядають як "хрестоматійний приклад обмеженої війни - обмеженої у часі, у просторі, у цілях та засобах"[2]. Бойові дії тривали близько десяти тижнів, а безповоротні втрати обох сторін становили близько тисячі осіб.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Osgood, Robert Endicott (1957). "Limited War: The Challenge To American Security." (english) . Chicago: University of Chicago Press. с. 1-2.
  2. Lawrence, Freedman (1988). Britain and the Falklands War (english) . Oxford: Basil Blackwell. с. 1.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]