Мережево-центрична війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мереже́во-центри́чна війна́ (англ. Network-centric warfare) — нова воєнна доктрина (або теорія ведення війни), яка була вперше застосована Міністерством оборони США.

Мережево-центрична війна — війна, орієнтована на досягнення інформаційної переваги за допомогою об'єднання військових об'єктів у інформаційну мережу.

Початкові підходи до створення повної мережевої війни містять ідеї радянського маршала Миколи Огаркова, викладені ним на початку 1980-х [1]. Першою до розвитку і впровадження цієї концепції приступила Армія США. Повноцінно концепція описана у воєнних доктринах «Joint Vision 2010», «Joint Vision 2020».

Концепція мережево-центричної війни[ред.ред. код]

Це концепція ведення бойових дій, що передбачає збільшення бойової потужності угруповання об'єднаних сил за рахунок утворення інформаційно-комутаційної мережі, що поєднує джерела інформації (розвідки), органи управління та засоби ураження (придушення), що забезпечує доведення до учасників операцій достовірної та повної інформації про обстановку практично в реальному масштабі часу. За рахунок цього досягається прискорення процесу управління силами та засобами, підвищення темпу операцій, ефективності ураження сил супротивника, живучості своїх військ та рівня самосинхронізації бойових дій. Самі ж «мережево-центричні» сили (у військовому сенсі)— це війська та зброя, здатні реалізувати концепцію мережево-центричної війни.

Вона спрямована на переведення інформаційних переваг, властивих окремим інформаційним технологіям в конкурентну перевагу за рахунок об'єднання в робустну (стійку) мережу інформаційно добре забезпечених, географічно роззосереджених сил [2]. Ця мережа, поєднана з відмінними технологіями, організацією, процесів і людей, можливо дозволить нові форми організаційної поведінки.

Принципи ведення М-ЦВ[ред.ред. код]

Теорія М-цВ містить у своїй гіпотезі чотири принципи [3]:

  1. Сили, об'єднані надійними мережами, мають змогу покращеного обміну інформацією.
  2. Обмін інформацією підвищує якість інформації та загальної ситуаційної поінформованості;
  3. Загальна ситуаційна обізнаність дозволяє забезпечувати співробітництво і самосинхронізацію, підвищує стійкість і швидкість команди, а також
  4. Це, у свою чергу, різко підвищить ефективність місії.

Основні риси М-ЦВ[ред.ред. код]

Три найбільш відмінні властивості «мережевої війни» у порівнянні з традиційною війною у нинішньому її розумінні виглядають так:

1. Широка можливість використання географічно розподіленої сили. Раніше через різного роду обмеження було необхідно, щоб підрозділи та елементи тилового забезпечення розташовувались в одному районі у безпосередній близькості до супротивника або до об'єкта, що обороняється. Нова концепція знімає ці обмеження, і це було практично підтверджено.

Так для організації адресного тилового постачання — основи бойового застосування військ у маневреній війні армія США в Іраку використала розподільчу інформаційну систему МТС (Army's Movement Tracing System). В цій системі на основі радіо випромінюючих датчиків, стаціонарних та портативних сканерів, навігаційної супутникової системи GPS, бездротового доступу та тактичного Internet безперервно відстежуються положення всіх наземних рухомих об'єктів (танків, бронетранспортерів, БМП тощо) на всьому іракському театрі воєнних дій, від екіпажів яких органи тилу отримували запити на постачання пального, боєприпасів, запасних частин та інших видів забезпечення. Всього в цій системі було задіяно близько 4000 бортових комп'ютерів та 100 серверів, що працюють під Windows NT. Система МТС обійшлась армії США у 418 млн доларів, отриманих компаніями NSI Global inc. та Comtech Mobile Datacom Corp. за постачання необхідного обладнання протягом трьох років.

2. Друга відмінність мережевої війни полягає в тому, що сили, які беруть у ній участь, високоінтелектуальні. Користуючись знаннями, отриманими від всеохоплюючого спостереження за бойовим простором та розширеного розуміння намірів командування, ці сили будуть спроможні до самосинхронізації діяльності, стануть ефективнішими при автономних діях.

Так, засоби 5-го армійського корпусу, що бере участь в операції «Шок і трепет» — основної ударної сили угруповання в Іраку, вже тоді були здатні самостійно відслідковувати до 1000 наземних цілей супротивника протягом години. Командири ескадрилій палубної авіації могли брати участь у плануванні вильотів своїх екіпажів разом з колегами з армійської авіації, користуючись спільною інформаційною системою, чого, наприклад, не було у 1991 р. Більш того, 80% бойових вильотів авіації, починаючи з операції в Афганістані, вже проводиться «всліпу», тобто коли в пам'яті бойових комп'ютерів немає цілей й інформація про них потрапляє від наземних частин безпосередньо з передової. Для цього американці розгорнули спеціальну систему бойового планування й управління авіацією на ТВД «TBMCS» (Theater Battle Management Core Systems).

Протягом операції в Іраку у 2003 році вони використовували нову розподілену інформаційну систему бойового керування FBCB2 (Force XXΙ Battle Command Brigade or Below), охоплюючи рівень «бригада-батальйон-рота». Всі командири бойових підрозділів та передові артилерійські навідники для орієнтування на місцевості й передачі бойових донесень отримали у своє розпорядження штатні кишенькові комп'ютери (500 Мгц) 4 Гбайт (Windows 95|NT) з міцним корпусом від фірми Talahassee Teknologies inc.

3. Третя відміність — наявність ефективних комунікацій між об'єктами в бойовому просторі. Це дає можливість географічно розподіленим об'єктам проводити спільні дії, а також динамічно розподіляти відповідальність та увесь обсяг роботи, щоб пристосуватися до ситуації. Саме тому більш ніж у сім разів порівняно з 1991 роком збільшилась сумарна смуга пропускання (до 3 Ггц) орендованих Пентагоном каналів супутникового зв'язку для передачі інформації.

Фази ведення бойових дій (М-ЦВ)[ред.ред. код]

Враховуючи особливість «мережевої» війни стосовно будь якого театру військових дій концепцією передбачається чотири основні фази ведення бойових дій.

  1. Досягнення інформаційної переваги за допомогою випереджуючого знищення (виводу з ладу, придушення) системи розвідувально-інформаційного забезпечення супротивника (засобів та систем розвідки, мережоутворюючих вузлів, центрів обробки інформації та управління)
  2. Завоювання переваги (панування) в повітрі за рахунок придушення (знищення) системи ППО супротивника.
  3. Поступове знищення залишених без управління та інформації засобів ураження супротивника, в першу чергу ракетних комплексів, авіації артилерії, бронетехніки.
  4. Остаточне придушення або знищення осередків спротиву ворога.

Успішне здійснення кожної з фаз ґрунтується на значно меншій тривалості бойового циклу «виявлення-впізнання-цілевказання-ураження» порівняно з супротивником, на точніших та повніших відомостях про угруповання супротивника, що протистоїть.

Таким чином, послідовність вогневого ураження у ході «мережевих» операцій виглядає у наступній послідовності: Датчики(sensors)-органи управління(controls)- підрозділи(units)-окремі об'єкти(objects)—(SCUO) Навіть неспеціалісту очевидно, що всі попередні оперативні концепції, такі як «глибока операція»(СРСР, 30-ті р.р.) та «повітряно-наземна операція»(США, середина 80-х) передбачали інші послідовності.

Схожі терміни[ред.ред. код]

Мережі розширення можливостей (англ. Network Enabled Capability) — споріднений термін, який використовується в Об'єднаному Королівстві та інших країнах. В Швеції, однієї з перших країн в Європі, що почала трансформацію (ЗС відповідно до цієї теорії), цей термін вживається як Мережево-основана оборона (англ. Network Based Defence)[4] .

Термін «netcentric warfare» може бути використаний як тотожний з «Network-centric warfare».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Benjamin Schreer: «Die Transformation der US-Streitkräfte im Zuge des Irakkriegs», Seite 7. Stiftung Wissenschaft und Politik vom Dezember 2003. Eingesehen am 18. Juli 2007.
  2. Department of Defense. The Implementation of Network-Centric Warfare. Washington, D.C., 2005, p. 4.
  3. Department of Defense. The Implementation of Network-Centric Warfare. Washington, D.C., 2005, p. 7.
  4. «LedsystT - Suppliers». Swedish Defence Materiel Administration. Процитовано 2008-11-16. 

Посилання[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

  1. Дж. Арквілла. «Нові правила війни». Архів оригіналу за 2013-07-08. 

Англійською (англ.)[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]