Хімічна зброя
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хімі́чна збоя:
- Вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Головними компонентами хімічної зброї є бойові отруйні засоби і їх застосування, включаючи носії, прилади і пристрої керування, які використовуються для доставки хімічних боєприпасів до цілі.
- У сукупності або по-окремо токсичні хімікати, боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей хемікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв, а також обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням вказаних боєприпасів і засобів.
- Для цілей Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та використання хімічної зброї та її знищення «хімічна зброя» означає в сукупності або по-окремо:
a) токсичні хімікати та їх прекурсори, за виключенням тих випадків, коли вони призначені для, які не заборонені Конвенцією, за тої умови, що види та кількість відповідає таким цілям;
b) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей вказаних у підпункті a) токсичних хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв;
c) будь-яке обладняння, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням боєприпасів і пристроїв, вказаних у підпункті b).
Різновидом хімічних боєприпасів є бінарні пристрої, які споряджаються двома нетоксичними або малотоксичними речовинами — напівпродуктами для отримання отруюючої речовини. У боєприпасі ці речовини відділені одне від одного і змішуються ддля отримання токсичного агенту тільки під час доставки боєприпасу до цілі.
Підвищений інтерес до бінарної хімічної зброї пояснюється необхідністю забезпечення безпеки при виробництві, транспортуванні, зберіганні та експлуатації хімічної зброї.
Зміст |
[ред.] Історія хімічної зброї
Застосування хімічної зброї заборонено Женевським протоколом 1925, який ратифікували (або приєдналися до нього) понад 100 держав.
Хімічна зброя – боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (токсичний – від грець. toxikon – отрута).
[ред.] Характеристика отруйних речовин, засоби і способи захисту від них.
Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою поразки людей, тварин і зараження місцевості на тривалий період. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати поразки в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки. Бойовий стан ОР – такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі. ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка). За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються на групи: смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади), дратівні і навчальні. За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і дратівної дії. У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР підрозділяються на дві групи: стійкі, які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування. До хімічної зброї відносять також спеціальні хімічні речовини, що призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.). ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні заражених продуктів харчування і води. Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь є щільність зараження QM – кількість ОР, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні (г/м2). Кількісною характеристикою зараження повітря і джерел води є концентрація ОР – кількість ОР, що міститься в одиниці об'єму (г/м3).
[ред.] ОР нервово-паралітичної дії.
VX (Ві-Ікс), зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку - кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для поразки людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.
Як засоби індивідуального захисту використовуються протигаз і захисний одяг. Для надання ураженому першої допомоги на нього надягають протигаз і вводять йому за допомогою шприц-тюбика чи шляхом прийому таблетки протиотруту. При влученні ОР нервово-паралітичної дії на шкіру чи одяг уражені місця обробляються рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП).
[ред.] ОР шкірнонаривної дії
Іприт (перегнаний (AD), азотистий (HN), технічний (Н)) має багатобічну дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає шкіру й очі, при вдиханні пари – дихальні шляхи і легені, при потраплянні з їжею і водою – органи травлення. Характерна риса іприту – наявність періоду схованої дії (поразка виявляється не відразу, а через якийсь час – 2 год і більше). Ознаками поразки є почервоніння шкіри, утворення дрібних бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби лопаються, переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якій місцевій поразці ОР викликають загальне отруєння організму, що проявляється в підвищенні температури, нездужанні. В умовах застосування ОР шкірнонаривної дії необхідно знаходитися в протигазі і захисному одязі. При потраплянні крапель ОР на шкіру чи одяг уражені місця негайно обробляються рідиною з ІПП.
[ред.] ОР задушливої дії
Фосген (CG) впливає на організм через органи дихання. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Ці явища після виходу з вогнища зараження проходять, і потерпілий протягом 4-6 год почуває себе нормально, не підозрюючи про отриману поразку. У цей період (схованої дії) розвивається набряк легенів. Потім може різко погіршитися дихання, з'явитися кашель з рясним мокротинням, головний біль, підвищення температури, задишка, серцебиття.
При поразці на потерпілого надягають протигаз, виводять його з зараженого району, тепло вкривають і забезпечують йому спокій.
В жодному випадку не можна робити потерпілому штучне дихання!
[ред.] ОР загальноотруйної дії
Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при вдиханні повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють). Ознаками поразки є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення, слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить використовувати протигаз. Для надання допомоги потерпілому треба роздавити ампулу з антидотом, увести її під шолом-маску протигаза. У важких випадках потерпілому роблять штучне дихання, зігрівають його і відправляють у медичний пункт.
[ред.] ОР дратівної дії
CS (Сі-Ес), адамсит (DM), хлорацетофенон (CN), CR (Сі-Ар) викликають гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу, кашель, утруднення дихання.
[ред.] ОР психохімічної дії
BZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему і викликають психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота, глухота) розлади. При поразці ОР дратівного чи психохімічної дії необхідно заражені ділянки тіла обробити мильною водою, а обмундирування витрусити і вичистити щіткою. Потерпілих варто вивести з зараженої ділянки і надати медичну допомогу.
== Бінарні хімічні боєприпаси ==
На відміну від інших боєприпасів споряджаються двома нетоксичними чи малотоксичними компонентами (ОР), які під час польоту боєприпасів до цілі змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних ОР, наприклад VX чи зарину.
[ред.] Вогнище хімічної поразки
Територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї відбулися масові поразки людей і сільськогосподарських тварин, називається вогнищем поразки. Розміри його залежать від масштабу і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості й інших факторів. Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і більше). Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, чим сильніше вітер і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості. Територія, яка була піддана безпосередньому впливу хімічної зброї, і територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря у вражаючих концентраціях, називається зоною хімічного зараження. Розрізняють первинну і вторинну зони зараження. Первинна зона зараження утворюється в результаті впливу первинної хмари зараженого повітря, джерелом якого є пара й аерозолі ОР, що з'явилися безпосередньо при розриві хімічних боєприпасів. Вторинна зона зараження утворюється в результаті впливу хмари, що утворюється при випарі крапель ОР, осілих після розриву хімічних боєприпасів.
[ред.] Джерела
