Енн Бенкрофт
| Енн Бенкрофт Anne Bancroft |
|
 Енн Бенкрофт |
|
| Ім’я при народженні | Енн Марія Луїзі Італьяно. Anna Maria Louisa Italiano |
| Народження | 17 вересня 1931 Нью-Йорк, США |
| Дата смерті | 6 червня 2005 (73 роки) Нью-Йорк, США |
| Громадянство |  США |
| Національність |  Італія |
| Рід діяльності | актриса |
| Чоловік | Мартін Мей |
| Діти | Майкл Брукс |
| Нагороди | |
|---|---|
Енн Бенкрофт (англ. Anne Bancroft, *17 вересня 1931 — †6 червня 2005) — американська актриса, яка пов'язана з методикою акторської школи Лі Страсберга, де вона навчалась та вирізнялась універсальністю акторської гри. Енн Бенкрофт лауреат премій «Оскар», двох премій «Золотий глобус», двох премій «Тоні» та двох «Еммі».
Зміст |
Ранні роки [ред.]
Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, в родині італійський емігрантів Майкла Італьяно (1906–2001), телефонного оператора, та Мілдред ДіНаполі (1908–2010), швачки. Енн отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році. По закінченню школи навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорці.
Кар'єра [ред.]
Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт в Голлівуді не був блискучим. Вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернувся в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією 20th Century Fox і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Її дебютним фільмом став кінофільм «Не треба стукати». Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним. Після кількох ролей у фільмах категорії «В» молода актриса в 1958 році йде на Бродвей і отримує свою першу премію Тоні за виставу «Двоє на гойдалці», де зіграла разом з Генрі Фондою. За цим послідували сценічна і кіноверсія «Створи чудо» і «Оскар» за кращу жіночу роль. У 1962 році вона успішно виступила на Бродвеї в постановці «Матінка Кураж та її діти» за п'єсою Бертольта Брехта.[1]
У 1961 році на репетиції варьєре-шоу Перрі Комо, Бенкрофт познайомилася з режисером і продюсером Мелом Бруксом, за якого через три роки вийшла заміж. У 1972 році у них народився син Максиміліан, що став письменником і сценаристом. Другу номінацію премії Американської кіноакадемії Енн Бенкрофт отримує в 1965 році. Згодом актриса ще чотири рази номінувалася на престижну нагороду американської Академії кіномистецтва. У 1967 році Енн Бенкрофт зіграла одну з найвідоміших своїх ролей в кіно — місіс Робінсон в драмі Майка Ніколса «Випускник». Це був фільм, що став ключовим для 60-х років, свою першу велику роль тут зіграв молодий Дастін Хоффман. Енн грає роль подруги матері наївного випускника коледжу, яка методично домагається любові ровесника власної дочки. Про цю роль Енн сама в декількох інтерв'ю говорила, що роль затьмарила всі її інші роботи і принесла актрисі премію «Золотий глобус», а також номінації на «Оскар» і «BAFTA». Проте, характерним образом акторки стає роль «літньої жінки», хоча Бенкрофт була всього на шість років старшою за Дастіна Хоффмана.[2]
У 1980 році Енн Бенкрофт дебютувала як режисер і сценарист у фільмі «Товстун» з Будинком Делуізом у головній ролі. У 1981 році актрису затвердили на роль Джоан Кроуфорд у фільмі «Мамочко, дорога», але після кількох годин зйомок акторка відмовилась від зйомок і була замінена акторкою Фей Данауей. Бенкрофт також відмовилася від ролі Аврори Грінвей у фільмі «Мова ніжності» (1983), який у результаті отримав п'ять премій «Оскар», причиною стала гра в кінокартині «Бути чи не бути», де продюсером був її чоловік.
Мел Брукс також був одним з творців фільмів «Людина-слон» (1980) і «Черінг Кросс Роуд, 84» (1986), де одну з головних ролей зіграла Енн Бенкрофт, а крім цього виступив режисером комедійних фільмів «Німе кіно» (1976) і «Дракула, мертвий і задоволений цим» (1995), в яких його дружина виконала невеликі ролі. У той же час актриса періодично з'являлася на телебаченні, де за телефільм «Енні: Жінка в житті людини» в
1999 році удостоїлася премії «Еммі», ставши при цьому однією з небагатьох актрис, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно («Оскар» і «Золотий глобус»), театрі («Тоні») і телебаченні («Еммі»).
Смерть [ред.]
Енн Бенкрофт померла 6 червня 2005 від раку матки в одному з госпіталів Нью-Йорку у віці 73 років. Її смерть стала несподіванкою навіть для багатьох її друзів, так як вони і не підозрювали, що актриса була смертельно хвора. Актрису поховали на кладовищі в селі Валгалла в штаті Нью-Йорк поруч з батьком. За свій внесок в кіномистецтво Енн Бенкрофт удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.[2]
Фильмографія [ред.]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1952 | ф | Не потрудись постукати | Don't Bother to Knock | Лін Леслі |
| 1954 | ф | Деметрій і гладіатори | Demetrius and the Gladiators | Паула |
| 1957 | ф | Сумерки | Nightfall | Мері Гарднер |
| 1957 | ф | Неспокійна порода | The Restless Breed | Анжеліта |
| 1962 | ф | Здійснивша чудо | The Miracle Worker | Енні Салліван |
| 1964 | ф | Пожиратель гарбузів | The Pumpkin Eater | Джо Эрмітаж |
| 1965 | ф | Тонка нитка | The Slender Thread | Інга Дайсон |
| 1966 | ф | 7 Жінок | 7 Women | Доктор Картрайт |
| 1967 | ф | Випускник | The Graduate | міссіс Робінсон |
| 1972 | ф | Молодий Вінстон | Young Winston | леді Дженні Черчілль |
| 1975 | ф | В'язень Другої авеню | The Prisoner of Second Avenue | Една Едісон |
| 1976 | ф | Німе кіно | Silent Movie | Енн Бенкрофт |
| 1976 | ф | Помада | Lipstick | Карла Бонді |
| 1976 | ф | Ісус із Назарета | Jesus of Nazareth | Марія Магдаліна |
| 1977 | ф | Поворотний пункт | The Turning Point | Емма Джеклін |
| 1980 | ф | Людина-слон | The Elephant Man | міссіс Кендаль |
| 1983 | ф | Бути чи не бути | To Be or Not to Be | Анна Бронскі |
| 1984 | ф | Гарбо розповідає | Garbo Talks | Естелль Рольф |
| 1986 | ф | Черінг Кросс Роуд, 84 | 84 Charing Cross Road | Хелен Ханф |
| 1988 | ф | Сентиментальна пісня | Torch Song Trilogy | мати Арнольда |
| 1991 | ф | Прогулянка по Бродвею | Broadway Bound | Кейт Джером |
| 1992 | ф | Любовний напій № 9 | Love Potion No. 9 | мадам Рут |
| 1992 | ф | Медовий місяць в Лас-Вегасі | Honeymoon in Vegas | Бі Сінджер |
| 1993 | ф | Повернення немає | Point of No Return | Аманда |
| 1993 | ф | Готова на все | Malice | міссіс Кеннсінджер |
| 1993 | ф | Містер Джонс | Mr. Jones | доктор Катаріна Холанд |
| 1994 | ф | Найстаріша вдова конфедератів, яка залишилася живою, розповідає ... | Oldest Living Confederate Widow Tells All | Люсі Марсден |
| 1995 | ф | Дракула, мертвий і задоволений цим | Dracula: Dead and Loving It | мадам Успенська |
| 1995 | ф | Клаптикове одіяло | How to Make an American Quilt | Гледі Джо Клірі |
| 1995 | ф | Додому на свята | Home for the Holidays | Адель Ларсон |
| 1997 | ф | Солдат Джейн | G.I. Jane | Лілліан ДеХевен |
| 1998 | ф | Великі сподівання | Great Expectations | місс Нора Дінсмур |
| 2000 | ф | Зберігаючи віру | Keeping the Faith | Рут Шарм |
| 2001 | ф | Сердцеїдки | Heartbreakers | Глорія, Барбара |
| 2003 | ф | Римська весна міссіс Стоун | The Roman Spring of Mrs. Stone | Італійська графиня |
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Енн Бенкрофт |
