Ерік XI Еріксон
| Ерік XI | |
|---|---|
| Erik Eriksson | |
 | |
| Король Швеції | |
| Початок правління: | 1222 |
| Кінець правління: | 2 лютого 1250 |
|
| |
| Попередник: | Юхан I |
| Наступник: | Вальдемар I |
|
| |
| Дата народження: | 1216 |
| Дата смерті: | 2 лютого 1250 |
| Поховання | Варнгемське абатство |
| Династія: | Еріксони |
| Батько: | Ерік X |
| Мати: | Катарина Имсеборг |
Ерік XI Еріксон Шепелявий (Кульгавий) (1216 — 2 лютого 1250) — король Швеції у 1222–1250 роках, нащадок Володимира Мономаха по материнській лінії. Прізвисько Еріка ХІ «Шепелявий» походить від таких рядків римованої «Хроніки Еріка»: «конунг нетвердо володів мовою, був шепелявим, та до того ж і кульгавим».
Життєпис[ред. | ред. код]
Був сином короля Швеції Еріка X Кнутссона та Рікси — сестри данського короля Вальдемара ІІ, дочки короля Данії Вальдемара І Великого та Софії Володарівни. Сам Ерік народився в Данії, куди виїхала його мати після смерті свого чоловіка Еріка Х (онука Еріка ІХ Святого).
У 1222 році Ерік ХІ успадкував королівський престол Швеції. Через деякий час проти нього виступив Кнут Хольмгерссон Довгий, який походив зі шведської королівської династії. 28 листопада 1229 року він розбив військо Еріка в битві при Олустрі (нинішнє місто Остра в Швеції), і король був змушений втекти до Данії.
Ерік ХІ знову повернув собі корону лише після смерті Кнута у 1234 році. Проте реальна влада перебувала в руках його ярлів (вища знать), спочатку Ульфа Фасе, потім ярла Біргера Магнуссона.
У 1237 році папа римський Григорій IX закликав Еріка організувати хрестовий похід проти язичницького Тавастланду (історична частина Фінляндії). Похід очолив шурин короля — ярл Біргер, який, за повідомленням «Хроніки Еріка», заснував там фортецю Тавастгус. У 1240 році шведи почали похід на Ладогу, але були розбиті новгородськими військами начебто які очолював князь Олександр Невський у гирлі Неви.
У 1247 році син Кнута Довгого Гольмґер підняв проти Еріка повстання, однак зазнав поразки у битві при Спаррсетрі в Уппланді, і в 1248 році його стратили.
Помер 2 лютого 1250 року. Похований у церкві Варнхемського монастиря. З його смертю згасла чоловіча лінія роду Еріка ІХ Святого.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Катаріна (1215—1251), донька Суне Фолькессона (представника знатного роду Фолькунгів).
Джерела[ред. | ред. код]
- Philip Line Kingship and state formation in Sweden, 1130—1290 Library of Congres, 2007 (ISBN 9789004155787).
- Harrison, Dick Jarlens sekel — En berättelse om 1200-talets Sverige (Stockholm: Ordfront, 2002) ISBN 91-7324-999-8
|
