Біргер Магнусон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біргер Магнусон
Birger Magnusson
BirgerSweden.jpg
король
Початок правління: 18 грудня 1290
Кінець правління: квітень 1318
Попередник: Маґнус III Ладулос
Наступник: Маґнус Ерікссон
Дата народження: 1280
Дата смерті: 31 травня 1321(1321-05-31)
Місце смерті: Данія
Дружина: Марта (1277—1341), донька Еріка V Естрідсена, короля Данії
Діти:  
  • Магнус (1300—1320)
  • Ерік (д/н-1319)
  • Агнес (д/н-1344)
  • Катерина (д/н-1320)
Династія: Фолькунги
Батько: Магнус III Біргерсон, король Швеції,
Мати: Хедвіга Гольштейнська

Біргер I Магнусон (1280—1321)  — король Швеції з 1290 до 1319 року. Походив з династії Фолькунгів.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Був сином Магнуса III Біргерсона, короля Швеції, та Хедвіги Гольштейнської. Біргер став королем у 1290 році після смерті батька. Оскільки він був ще малим, влада перейшла до Державної ради, очолюваної маршалом Торґільсом Кнутссоном. Головною метою останнього було зміцнення центральної влади у самій Швеції та розширення її кордонів за рахунок насамперед Фінляндії та Карелії.

У 1293 році відбувся так званий Третій шведський хрестовий похід, під час якого було захоплено західну Карелію. Водночас була підкорена велика частина Фінляндії, встановлено кордон з Новгородською республікою по річці Неві й засновано місто Виборг. В той же час спроба у 1300 році захопити Новгород виявилася невдалою. Остаточно похід закінчився у 1303 році.

По поверненні з цього військового походу Торґільс Кнутссон зіштовхнувся з боротьбою між королем Біргером та його братами — Еріком, герцогом Сьодерманландським, та Вальдемаром, герцогом Фінляндії. Формальним приводом протистояння стало намагання біргера Магнусона відмінити привілеї Церкви, надані ій у 1280 році королем Магнусом III. В ці події й втрутилися брати короля. Водночас Ерік Сьодерманландський мріяв створити окрему державу в областях Бохуслан та Галланд, сподіваючись на підтримку Норвегії.

Боротьба з братами[ред.ред. код]

В результаті розпочалася громадянська війна. У 1306 році було страчено маршала Торґільса Кнутссона. У відповідь герцоги Ерік та Вальдемар в цьому ж році захопили короля Біргера та ув'язнили його у замку Нючепінг.

Брати відпустили тільки у 1308 році під загрозою данського вторгнення на чолі із королем Еріком VI, родичем Біргера Магнусона. Проте він вимушен був тікати до Данії Після цього відбувся обмін королівського домену Біргера на області Упланд та Некре, в свою чергу Ерік отримав знову Зедерманланд, а також Остерготланд, Готланд та Виборг.

Проте король Біргер не склав зброї. Тепер тривала війна між братами з допомогою іноземних країн. Біргеру допомагала Данія, а Еріку та Вальдемару — Норвегія. Врешті-решт у 1317 році король Біргер Магнусон запросив братів до замку Нючепінг на бенкет, щоб врегулювати розбіжності та домовитися стосовно миру. Проте, коли Ерік та Вальдемар прибули до замку Біргер наказав вбити їх. Це призвело до заколоту знаті і снинення з престолу самого Біргера. У 1318 році Біргер Магнусон знову був змушений втекти до Данії. Тут він й помер 31 травня 1321 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Марта (1277—1341), донька Еріка V Естрідсена, короля Данії.

Діти:

  • Магнус (1300—1320)
  • Ерік (д/н-1319)
  • Агнес (д/н-1344)
  • Катерина (д/н-1320)

Джерела[ред.ред. код]

  • Lindqvist, Herman Historien om Sverige. Från islossning till kungarike (Norstedts: 1997)
  • Вейбулль Йорген Коротка історія Швеції. Стокгольм. — С.20-22


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.