Густав III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Густав III
швед. Gustav III'
Gustav III Sweden.jpg
король
Початок правління: 12 лютого 1771
Кінець правління: 29 березня 1792
Попередник: Адольф Фредерік
Наступник: Густав Адольф
Дата народження: 24 січня 1746(1746-01-24)
Дата смерті: 29 березня 1792(1792-03-29) (46 років)
Дружина: Софія Магдалена (1746—1813), донька Фредеріка V Ольденбурга, короля Данії та Норвегії
Діти: Густав Адольф (1778—1837),
Карл Густав (182—1783)
Династія: Гольштейн-Готторпи
Батько: Адольф Фредерік
Мати: Луїза Ульріка Гогенцоллерн

Густав III (* 24 січня 1746 — 29 березня 1792) — король Швеції у 17711792 роках. Походив з Гольштейн-Готторпської династії.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Густав був сином Адольфа Фредеріка, короля Швеції, та Луїзи Ульріки Гогенцоллерн. Здобув освіту під опікою шведських державних діячів Карла Густава Тессена та Карла Схефера, а також історика Олафа фон Даліна.

З дитинства він виявляв неабиякі здібності, особливо у володінні мовами, мистецтві та державних справах. У 1768 році Густав вперше намагався втрутитися у конфлікт між партіями «капелюхів» та «ковпаків». На короткий час перемогли останні, але вже на сесії риксдагу 1769 року «капелюхи» витіснили їх із державної ради і сформували новий уряд. В цілому Густав не дуже зумів вплинути на ситуацію, хоча підтримував «ковпаків».

У 1771 році Густав їде до Франції, де знайомиться з її політичними діячами, зокрема герцогом Шуазелем. На Густава глибоке враження справили французькі наука, мистецтво, архітектура, захопили ідеї Просвітництва. Перебуваючи у Парижі, він дізнався про смерть батька. Повертаючись до Швеції, Густав зустрівся з Фрідріхом I Пруським, який порадив небожеві утримуватися від насильства. До того ж виступив гарантом шведської конституції разом з Росією та Данією.

Правління[ред.ред. код]

12 лютого 1771 року Густав став новим королем Швеції. 21 червня того ж року він виступив на відкритті риксдагу. Це було вперше за багато років, коли король звернувся до парламенту шведською мовою.

Із самого початку діяльність Густава III була спрямована для розширення королівської влади для проведення необхідних для країни реформ. В цей час вирував суттєвий конфлікт між аристократією та трьома нижчими станами. Коли ці стани об'єдналися на сесії риксдагу 1771—1772 років, щоб обмежити привілеї аристократів, ті звернулися по допомогу до Густава III. Підготувавшись, 19 серпня 1772 року Густав здійснив державний переворот. Використавши військову силу, він змусив усі стани відмовитися від влади й нав'язав їм нову форму правління, згідно з якою відроджувався «принцип сувереності», тобто виняткове право короля керувати країною, а Державна рада знову зводилася до простого дорадчого органу. Разом з тим риксдаг зберігав за собою право визначати податки та певною мірою впливати на законодавство. Парламентську форму правління Густав III замінив самодержавним правлінням.

Протягом першого десятиліття свого правління Густав III дотримувався переважно політики реформ «ковпаків». Так декрет про свободу преси 1766 року замінено 1774 року новим декретом. Було скасовано багато обмежень на вільну торгівлю, зроблено гуманнішою систему покарань. У 1781 році було запроваджено свободу віросповідань для чужоземців, а 1782 року спеціальною постановою дозволено жидам оселятися у великих містах і сповідувати свою віру. У 1777 році шляхом девальвації риксдалера вдалося зміцнити міжнародне економічне становище Швеції. Густав III заслужено зажив слави одного з найосвіченіших монархів Європи.

Проте у 80-х роках суперечності між королем та опозицією загострилися. Густав III ставав дедалі деспотичнішим, аристократія, натхненна вільнодумними французькими ідеями, знов почала вимагати для себе більшого впливу. На парламентській сесії 1786 року опозиція, що здобула більшість, обмежила грошові субсидії королю й відхилила кілька його законопроектів.

У міжнародній політиці Густав III був на боці Франції. Тож коли опозиція приєдналася до проросійських угруповань, король побачив можливість із допомогою активної зовнішньої політики повернути собі колишню популярність. У 1788 році Густав III напав на Росію, прагнучи відвоювати фінські провінції, втрачені на підставі мирних угод, укладених у 1721 та 1743 роках. Війна, яку вели переважно на морі, після Гогландської битви, де не було переможця, і перемоги шведів під Свенскундо, закінчилася 1790 року мирним договором у Вереле без зміни фінських кордонів.

Невдовзі після початку війни 1788 року деякі шведські офіцери-аристократи, що вважали напад Густава III на Росію неконституційним, утворили так званий Аньяльський союз і вчинили заколот. У такому становищі Густав III скликав риксдаг і в лютому 1789 року видав «Акт єднання і безпеки», що означав зміну влади в державі. Цей акт надавав королю цілковиту владу і скасовував такі головні привілеї аристократії, як виняткове право на звільнення від земельних податків і право обіймати вищі державні посади.

Ці дії короля викликали рішучий опір серед аристократії і 29 березня 1792 року відбувся новий заколот, під час якого Густава III було вбито. Це вбивство відображено у опері Дж. Верді "Бал - маскарад".

Просвітницька діяльність[ред.ред. код]

Період володарювання Густава називають густавіанською добою. За цей час шведське мистецтва та архітектура досягли свого розквіту. Такі художники, як Карл Густав Піло, Олександр Рослін, Адольф Ульрік Вертмюллер і Карл Фредерік фон Бреда, що працювали й за межами Швеції, зажили міжнародної слави.

Твори скульптора Юхана Тобіаса Сергеля і архітектора Карла Горлемана показують, що Швеція і в цих галузях посідала визначне місце в європейській культурі. За часів Густава III споруджено багато вишуканих садиб та будівель, стають відомими витвори шведських ювелірів та меблярів.

За часів Густава III розвиваються також шведський театр, національна драматургічна школа. У 1773 році король видав наказ про відкриття Шведської королівської опери та Шведського королівського балету. У 1775 році з'являється нова будівля оперного театру.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Софія Магдалена (1746—1813), донька Фредеріка V Ольденбурга, короля Данії та Норвегії

Діти:

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Barton, H. Arnold (Autumn 1972). «Gustav III of Sweden and the Enlightenment». Eighteenth-Century Studies (American Society for Eighteenth Century Studies (ASECS)) 6 (1): 1. doi:10.2307/3031560. JSTOR 3031560.
  • Lönnroth, Erik (1986). Den stora rollen. Stockholm: Norstedt. ISBN 91-1-863652-7.