Жайворонок лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жайворонок лісовий
Lullula arborea (Ján Svetlík).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Лісовий жайворонок (Lullula)
Kaup, 1829
Вид: Жайворонок лісовий
Біноміальна назва
Lullula arborea
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lullula arborea
EOL: 1048050
ITIS logo.jpg ITIS: 560894
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 148914
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 215315
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Category:Lullula arborea
Яйця лісового жайворонка
Токовий політ
Лісовий жайворонок із кормом

Жайворонок лісовий (Lullula arborea) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae), єдиний представник роду лісовий жайворонок (Lullula). В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид[1].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Маса тіла 24-36 г, довжина тіла до 15 см. Дорослий птах зверху світло-бурий, з чорними рисками; «брови» білуваті, сходяться на потилиці; низ білуватий, воло і боки тулуба з жовтувато-вохристим відтінком і чорними рисками; верхні покривні пера першорядних махових чорні, з білою верхівкою і білою основою; махові пера темно-бурі; центральні стернові пера бурі, інші стернові пера темніші, з білими плямами на верхівці; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха, який подібний до дорослого, пера верху з білою верхівкою; на волі темні плями.

Від польового жайворонка відрізняється меншими розмірами, чіткими білуватими «бровами», чорною з білим плямою на крилі, коротшим хвостом, а також тим, що білий колір є лише на верхівці кількох крайніх стернових пер[1].

Поширення[ред.ред. код]

Західна Євразія від атлантичного узбережжя на схід до долин Ками, Волги, західного узбережжя північної половини Каспійського моря, Великого Балхана, середньої частини Копетдагу, Хорасана. На північ від Скандинавії і Фінляндії до 62-ї паралелі, до району Архангельська. Далі на схід північна межа ареалу опускається до 60-ї паралелі. На південь до північного узбережжя Середземного моря, вздовж східного узбережжя Середземного моря на південь приблизно до 33-ї паралелі, в північних частинах Сирії й Іраку на південь до 36-ї паралелі, в Ірані до Лурістана і південного Хорасана. Острови Середземного моря і Британські. Північна Африка від Марокко на схід до Туніса, на північ до узбережжя Середземного моря. На південь в Марокко до 30-ї паралелі, в Алжирі і Тунісі приблизно до 32-ї паралелі[2].

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, крім високогір'я Карпат, а також в північній частині степової смуги і в Кримських горах; мігрує скрізь; зимує в Криму[1].

Таксономія і систематика[ред.ред. код]

Відомо два підвиди лісового жайворонка:[3]

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 1,3—3,3 млн пар, в Україні — 8—12 тис. пар. Значне скорочення чисельності в Європі було відмічене протягом 1970–1990 рр.; у 1990-х роках вона залишалася стабільною[4].

Місця існування[ред.ред. код]

Віддає перевагу світлим негустим лісам (переважно сосновим борам), галявинам, узліссям, заростаючими вирубкам. Тримається розріджених ділянок лісу, що добре прогріваються сонцем. Уникає густих суцільних хвойних масивів, так само як і вологих листяних лісів. Південні популяції можуть бути не пов'язані з лісовою рослинністю.

Гніздування[ред.ред. код]

Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщує, як і інші жайворонки, на землі, в ямці, серед невисокої але густої трави, вереску, молодої парості дерев, інколи відкрито або біля основи деревця, невисокого куща. Гніздо чашоподібної форми, зроблене більш ретельно, ніж у польового жайворонка, стінки його більш щільні. Будівельним матеріалом слугують сухі стебла рослин (частіше диких злаків), корінці, мох, у невеликій кількості — сухе листя, лишайники. Лоток гнізда вистелений тонкими сухими стебельцями, інколи кінським волоссям. Середні розміри гнізда: діаметр — 10,5, діаметр лотка — 7,5, глибина лотка — 4,2 см.

У повній кладці 4-5, зрідка 3 або 6 яєць. Шкаралупа злегка блискуча, біла або мутно-білувата, світліша, ніж у полового жайворонка. Поверхня у дрібних, густих сіро-коричневих, оливково-бурих або зрідка червонувато-коричневих плямах; глибока плямистість фіолетово-сірого кольору. Середній розмір яєць 21,25×16,02 мм.

Протягом року зазвичай два виводки. Перші кладки іноді з'являються вже на початку квітня, другі приблизно в середині червня. У випадку загибелі кладки буває повторна. Для неї будують нове гніздо, в іншому місці. Насиджує самка дуже щільно, протягом 13-15, інколи 12 або 16 діб. Самець постійно тримається поблизу від гнізда і приносить самиці корм[5].

Поведінка[ред.ред. код]

Лісовий жайворонок має характерний токовий політ, який найчастіше можна побачити у травні. Птах злітає майже вертикально, частіше з верхівки дерева. Далі жайворонок облітає гніздову ділянку по колу або по спіралі. Політ при цьому з повільними помахами крил. Завершуючи обліт, жайворонок різко падає до землі і сідає на верхівку дерева, з якої злетів, або на сусідню верхівку, або на землю.

Живлення[ред.ред. код]

Жайворонок лісовий живиться комахами і насінням. Пташенят вигодовує виключно комахами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М.: Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7
  3. Clements, J.F.; Schulenberg, S.; Iliff, M.J.; Sullivan, B.L.; Wood, C.L.; Roberson, D. (2012). «The Clements Checklist». Cornell Lab of Ornithology. Процитовано 2013-07-28. 
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  5. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8