Заруддя (Вишгородський район)
| село Заруддя | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Вишгородський район |
| Рада | Іванківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA32100050180083904 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1711 |
| Населення | 419 |
| Площа | 3,35 км² |
| Густота населення | 125,07 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07244 |
| Телефонний код | +380 4591 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°47′25″ пн. ш. 29°31′38″ сх. д. / 50.79028° пн. ш. 29.52722° сх. д.Координати: 50°47′25″ пн. ш. 29°31′38″ сх. д. / 50.79028° пн. ш. 29.52722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
143 м |
| Водойми | Річка Тетерів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07244, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Заруддя |
| Карта | |
  Заруддя | |
 Заруддя | |
| Мапа | |
| |
Зару́ддя — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Входить до складу Іванківської селищної громади. День села 22 листопада. Село належить до 4-ї зони посиленого радіоекологічного контролю.
Географія[ред. | ред. код]
Заруддя розташовано в західній частині Київської області на межі з Житомирською, у північній частині України — у Поліссі. Село знаходиться біля лісу на лівому березі річки Ірша, притоки річки Тетерів[1]. Найближча залізнична станція Тетерів знаходиться за 15 км від села. Біля села пролягає міжнародний автошлях М07 (Київ — Ковель — державний кордон з Польщею на прикордонному переході «Ягодин»)[2]. Сусідні населені пункти:
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат у Зарудді вологий континентальний. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79 %, найменша вона у травні (69 %), найбільша — у грудні (89 %).
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні. Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні — 3,2 м/с.
Найвища середня температура спостерігається в липні — близько 19,1 °С; найхолодніший місяць року — січень, з середньою температурою -5.7 °C. Варіація середньої температури за рік становить близько 24.8 °C. Середньорічна температура становить 7,6 °С. Кількість опадів є значною, навіть під час найсухішого місяця. У середньому за рік у випадає 626 мм атмосферних опадів. Найменша кількість опадів випадає у березні — близько 32 мм. Найбільше у липні — близько 92 мм. Варіація опадів між найбільш сухим і вологим місяцями становить 60 мм. За рік тут випадає в середньому 626 мм опадів.
| Клімат Заруддя | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,7 | −1,2 | 3,9 | 13,4 | 20,3 | 23,5 | 24,5 | 23,9 | 19,0 | 12,0 | 4,6 | 0,0 | 11,8 |
| Середня температура, °C | −5,7 | −4,4 | 0,3 | 8,6 | 14,8 | 18,1 | 19,1 | 18,4 | 13,9 | 7,9 | 2,0 | −2,4 | 7,6 |
| Середній мінімум, °C | −8,7 | −7,6 | −3,3 | 3,8 | 9,3 | 12,7 | 13,8 | 12,9 | 8,8 | 3,9 | −0,5 | −4,8 | 3,4 |
| Норма опадів, мм | 39 | 34 | 32 | 47 | 54 | 80 | 92 | 68 | 52 | 38 | 46 | 44 | 626 |
| Джерело: Climate-Data.org | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
._Kiev_governorate.jpg)
Перші документальні згадки про село Заруддя датуються 1711 роком.
У першій половині XIX сторіччя при селі діяла фаянсова фабрика.
На початку 1917 році відбулися революційні заворушення, під час яких була спалено маєток поміщика.
Село спочатку відносилось до Розважівського району, утворений у 1923 році в складі Київської округи. 21 січня 1959 року, після ліквідації Розважівського району, село увійшло до складу Іванківського району[3], та після ліквідації Іванківського району внаслідок адміністративно-територіальной реформи, село увійшло до складу Вишгородського району.
У 1928 році були створені перші ТСОЗИ: «Нове життя» (голова Тарасенко С. М.); «МЮД» (голова Опанасенко Митрофан), «Більшовик» (голова Севрук Микола), «Червоний колос» (голова Науменко Микита), які в 1933 році об'єднались у два колгоспи. На час заснування було 270 дворів колгоспників, 480 членів колгоспу, 50 пар коней, до 100 голів молодняка. В селі великих землеволодінь у куркулів не було, було лише 5 орендарів млина, які протягом 2-х років розорились, і 12 чол. твердоздатчиків, які розкуркулювались владою.
Голодомор 1932-1933 рр.[ред. | ред. код]
За спогадами ветеранів села, які пережили голод, а їх в Зарудді нині мешкає 36 осіб, вдалося встановити поіменно лише 5 осіб, які померли від голоду, хоча цифри втрат були значно більшими[4].
У 1993 році за ініціативою жителя с. Кірове (нині Калинове) Заруддянської сільської ради, очевидця трагедії Зарицького Л. І. (помер у 2001 р.) встановлено пам'ятний знак у вигляді каменя з надписом: «Жертвам Голодомору».
Мартиролог жителів с. Заруддя — жертв Голодомору 1932—1933 років укладений за свідченнями очевидця Гніденко М. М., 1928 р.н., записаними у 2007 р. Гунько Л. М., секретарем сільської ради:
- Даниленко Надія Петрівна
- Даниленко Петро Харитонович
- Копчиннський Юлій
- Копчинська Язя
- Пархоменко Олександр Іванович
Мешканці села зазнали репресій від радянської влади під час Великого терору. Достеменно відомо про чотирьох мешканців села Заруддя, котрі були репресовані та розстріляні[5]. Це:
- Антонюк Андрій Дем'янович, 1896 р.н, с. Краївщина Володарсько-Волинського району Житомирської області, українець, освіта початкова. Проживав у с. Заруддя Іванківського району, робітник у Малинському лісництві. Трійкою при УНКВС по Київській області 22 грудня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 28 грудня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1961 році.
- Бачинський Микола Войцехович, 1899 р.н, с. Смолдирів Баранівського району Житомирської області, поляк, малописьменний. Проживав у с. Заруддя, робітник Бородянського лісництва. Трійкою при УНКВС по Київській області 30 вересня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 4 жовтня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
- Бачинський Петро Іванович, 1901 р.н, с. Середня Баранівського району Житомирської області, поляк, освіта початкова. Проживав у с. Заруддя Іванківського району, робітник Бородянського лісництва. Трійкою при УНКВС по Київській області 27 вересня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 29 вересня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1961 році.
- Беккер Вільгельм Андрійович, 1897 р.н, с. Батрацьке Піщанського району Вінницької області, німець, освіта початкова. Проживав у с. Заруддя Іванківського району, лісоруб в ліспромгоспі. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 29 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 9 грудня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1963 році.
Радянсько-німецька війна[ред. | ред. код]
Деякий час в селах Заруддя і Тетерівське діяли бойові групи, якими керував вчитель села Підгайне Іван Васильович Сергієнко. Також у селі діяло комуністичне підпілля на чолі з Романом Даниленком. У навколишніх лісах діяло «Київське партизанське з'єднання ім. Хрущова» Івана Хитриченка. Одні мешканці села пішли в червоні партизани, інші допомагали. Німці ж застосовували каральні акції проти мирних мешканців у відповідь на будь-яку диверсію, підривну діяльність чи просто збір розвідувальних даних червоними партизанами а також допомогу їм з боку місцевих мешканців. Каральні акції передбачали як розстріл певної кількості заручників та освіб, на яких впала підозра, так і знищення усього населеного пункту.
На станції Тетерів червоними партизанами був захоплений склад з боєприпасами. Озброївшись, червоні партизани з боями рушили в бік села Раски. Німці переслідували червоних партизан.
Так на світанку 19 травня 1943 року німецькі війська, у відповідь на дії червоних партизан, оточили село з усіх боків і спалили, за різними даними, від 465 до 475 житлових будинків села Заруддя Розважівського району (тепер Іванківського району), загинуло, за різними даними, від 50 до 56 мешканців[6][7][8].
Мешканців зігнали до центру села. За свідченням очевидців, до німецького офіцера, який керував розправою, підійшов священик на прізвище Білосорочка й почав цілувати хрест, переконуючи його, що люди загинуть цілком безневинно. Чи ті слова вплинули на німців, чи щось інше, але людей відпустили. Село ж згоріло, залишилась одна малесенька хатина, яка й понині стоїть, як пам'ятник тим страшним подіям. Зарудці переховувалися в лісах, у землянках, аж до приходу радянської влади 7 листопада 1943 року.
Повоєнні роки[ред. | ред. код]
У повоєнні роки Заруддя відносилося до колгоспу «Перемога» с. Кухарі. У 1989 році колгосп «Перемога» було реорганізовано. Від нього відокремилося господарство з центром у Зарудді, яке отримало назву КСП «Нове життя» (нині СВК «Нове життя»).
24 листопада 1990 року утворено Зарудянську сільську раду з центром у селі Заруддя[9]. Київська обласна рада рішенням від 9 квітня 2009 року внесла в адміністративно-територіальний устрій області наступні зміни: у Іванківському районі уточнила назву Зарудянської сільради на Заруддянську[10].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з архівними матеріалами (Список поселень Київської округи за 1926 рік) в селі Заруддя нараховувалось 442 двори, жителів було 1979 осіб.
Станом на 2001 рік, населення села налічувало 419 осіб[11].
| 1926 | 2001 |
|---|---|
| ↗ 1979 | ↘ 419 |
- Розподіл населення за рідною мовою (2001)[12].
| українська | російська |
|---|---|
| 98.57 % | 1.43 % |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
- Фельдшерський пункт[13]
- Храм на честь Архістратига Михаїла, Поліського благочиння УПЦ МП, ієр. Василь Полунін[14].
- МП «Фортуна».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ План-ескіз села. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Заруддя на докладній мапі автомобільних доріг Київської області (556 Кб). Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ країнська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. стор. 284—285.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору. Іванківський район (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Репресовані жителі Іванківського району. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Навіки в пам'яті народу війни обпалені роки
- ↑ Київська частина архівних матеріалів щодо проблеми спалених українських сіл (1941—1944 рр.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ ЦДАГО України. — Ф. 57. Колекція документів з історії Комуністичної партії України. 1870—1965 рр.
- ↑ Заруддянська сільська рада. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Рішення від 9 квітня 2009 року. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Облікова картка села Заруддя на сайті Верховної Ради України. Київська область, Іванківський район. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Результати перепису 2001 року із лінгвістичної структурою Київської області в відношенні поселень. Національний інститут статистики України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Медичні установи. Київська область, Іванківський район. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
- ↑ Поліське благочиння. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт Заруддя [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Іванківського району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
.2.jpg){kind=link}
