Каннський кінофестиваль 2012
65-й Каннський кінофестиваль — міжнародний кінофестиваль, який пройшов 16-27 травня 2012 року у французькому місті Канни.
Головою журі Основного конкурсу була італійський актор і режисер Нанні Моретті[1].
Фільмом відкриття кінофоруму стала стрічка Веса Андерсона «Королівство повного місяця»[2].
Зміст |
Історія [ред.]
Емблема [ред.]
З нагоди ювілейного 65-го Каннського фестивалю організатори обрали його емблемою Мерилін Монро, таким чином вшановуючи пам'ять видатної акторки. Це пам'ять про 50-річчя її смерті, що збіглося в ювілеєм Каннського фестивалю.
Афішу було виконано паризьким агентством Bronx на основі фотографії Отто Л. Беттманна[3].
Церемонія закриття фестивалю [ред.]
27 травня 2012 року відбулася урочиста церемонія закриття ювілейного 65-го Каннського кінофестивалю. Захід проходив у залі Великого театру Люм'єрів.
Одрі Тоту та Едрієн Броді вручили головний приз фестивалю режисерові найкращого з-поміж 22-х фільмів, представлених в основній конкурсній програмі. «Золоту пальмову гілку» отримав австрійський режисер Міхаель Ханеке за фільм «Любов»[4]. Другу за значущістю нагороду кінофестивалю, Ґран-прі, журі присудило стрічці італійського режисера Маттео Ґарроне «Реальність». Приз за найкращу режисуру отримав мексиканець Карлос Рейґадас за роботу над фільмом «Після мороку світло».
«Золота пальмова гілка» за короткометражний фільм дісталася стрічці «Тиша» турецького режисера Л. Резана Єсілбаса.
Журі комісії CST присудило Приз «Вюлькан» технічному працівнику Шарлотті Брюсс Крістенсен за виняткову операторську роботу в фільмі «Полювання»[5].
У пам'ять про Клода Міллера, який помер 4 квітня 2012 р., церемонія завершилася показом його останнього фільму «Тереза Дескейру», головні ролі в якому виконали Одрі Тоту та Анаїс Демустьє[6].
Конкурсна програма [ред.]
Фільми відкриття та закриття фестивалю [ред.]
| Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| Королівство повного місяця | Moonrise Kingdom | Вес Андерсон | |
| Тереза Дескейру | Thérèse Desqueyroux | Клод Міллер |
Основний конкурс [ред.]
«Особливий погляд» [ред.]
| Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| 11.25. День, коли Юкіо Місіма обрав свою долю | 自決の日 三島由紀夫と若者たち | Кодзі Вакамацу | |
| 7 днів у Гавані | 7 días en La Habana | Хуліо Медем, Лоран Канте, Бенісіо дель Торо, Пабло Траперо, Елія Сулейман, Гаспар Ное, Хуан Карлос Табіо | |
| Любити без причини | Aimer à perdre la raison | Хоакім Лафосс | |
| Противірус | Antiviral | Брендон Кроненберґ | |
| Звірі дикого Півдня | Beasts of the Southern Wild | Бен Зейтлін | |
| Зізнання дитини століття | Confession of a Child of the Century | Сільві Веред | |
| Лоранс у будь-якому випадку | Laurence Anyways | Ксав'є Долан | |
| Студент | Студент | Дарежан Омірбаєв |
Позаконкурсні фільми [ред.]
| Назва українською | Оригінальна назва | Режисер(и) | Країна |
|---|---|---|---|
| Ти і я | Io E Te | Бернардо Бертолуччі | |
| Мадагаскар 3 | Madagascar 3: Europe's Most Wanted | Ерік Дарнелл і Том МакҐрет | |
| Гемінґвей і Ґеллхорн | Hemingway & Gellhorn | Філіп Кауфман |
«Опівнічні покази» [ред.]
| Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| Дракула Даріо Ардженто | Dario Argento's Dracula | Даріо Ардженто | |
| 愛と誠 | Такаши Міїке |
Журі [ред.]
Основна конкурсна програма[7]
- Нанні Моретті, режисер, актор і продюсер (
Італія) (Президент) - Хіам Аббас, акторка та режисер (
Палестина) - Андреа Арнолд, режисер і сценарист (
Велика Британія) - Емманюель Дево, акторка (
Франція) - Жан-Поль Ґотьє, модельєр (
Франція) - Даян Крюгер, акторка
Німеччина - Еван Макґреґор, актор (
Велика Британія) - Александер Пейн, режисер, сценарист і продюсер (
США) - Рауль Пек, режисер, сценарист і продюсер
Гаїті
«Особливий погляд»[8]
- Тім Рот, актор (
Велика Британія) (Президент) - Лейла Бехті, акторка (
Франція) - Тоні Маршалл, акторка та режисер (
Франція) - Лучіано Монтеаґудо, кінокритик (
Аргентина) - Сільві Пра, арт-директор Кінофестивалю в Ла-Рошель (
Франція)
«Сінефондасьон» і короткометражні фільми[9]
- Жан-П'єр Дарденн, режисер (
Бельгія) (Президент) - Арсіне Хаджян, (
Канада) - Карім Айнуз, режисер (
Бразилія) - Емманюель Каррер, письменник і режисер (
Франція) - Ю Лік-Вай, оператор і режисер (
КНР)
«Золота камера»[10]
- Карлос Дієґес, режисер (
Бразилія) (Президент) - Франсіс Ґавель, режисер і сценарист (
Франція) - Ерве Іковіч, художній директор (
Франція) - Ремі Шеврен, оператор (
Франція) - Франсіс Ґавель, критик (
Франція) - Ґлорія Сатта, журналіст (
Італія)
Лауреати [ред.]
- «Золота пальмова гілка»: «Любов» (реж. Міхаель Ханеке);
- Ґран-прі: «Реальність» (реж. Маттео Ґарроне);
- Приз ФІПРЕССІ: «У тумані» (реж. Сергій Лозниця);
- Приз «Вюлькан» технічному працівнику Шарлотті Брюсс Крістенсен за виняткову операторську роботу в фільмі «Полювання» (реж. Томас Вінтерберґ).
Цікаві факти [ред.]
- Журі основного конкурсу кінофестивалю не прийняло жодного одноголосного рішення стосовно присудження нагород;
- Жоден із семи представлених у конкурсній програмі американських фільмів не отримав нагороди;
- Кілька членів Основного журі пропонували присудити призи акторам, зайнятим у фільмі «Любов», але, згідно з регламентом фестивалю, приз за найкраще акторське виконання не може бути присуджений стрічці, що отримала одну з трьох головних премій — «Золоту пальмову гілку», Приз за режисуру або Ґран-прі[11];
- Фільми Маттео Ґарроне були двічі представлені в Основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалі і щоразу здобули Ґран-прі[12].
Посилання [ред.]
- Офіційний сайт Каннського кінофестивалю(англ.)(яп.)(кит.)(ісп.)(фр.)(рос.)(порт.)(араб.)
Примітки [ред.]
- ↑ Нанни Моретти - председатель жюри 65 Каннского фестиваля
- ↑ 65-й Каннский фестиваль откроется фильмом Moonrise Kingdom, реж. Вэс Андерсон
- ↑ Эмблема 65-го Фестиваля
- ↑ «Золотая пальмовая ветвь»: «Любовь», реж. Михаэль Ханеке
- ↑ Лауреаты 65-го Каннского фестиваля
- ↑ Почести Клоду Миллеру на закрытии фестиваля
- ↑ Состав жюри 65-го Каннского фестиваля
- ↑ Жюри 2012 - Un Certain Regard
- ↑ Жюри «Синефондасьон» и короткометражных фильмов
- ↑ Жюри 2012 - Caméra d'or
- ↑ Ни одного единогласного решения по призам, но жюри единодушно аплодирует лауреатам
- ↑ Matteo GARRONE
|
||||||||||||||||
