Кизилбаші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кизилбаш (XV–XVI століття)

Кизилбаші (кізільбаші, від тюркськ. «червоноголові», азерб. Qızılbaş, перс. قزلباش‎ Qizilbāsh, тур. Kızılbaş) — первинне об'єднання тюркських кочових племен (Устаджли, Шамлу, Румлу, Афшарів, Зулькадар, Текелі, Каджарів тощо)[1], які розмовляли азербайджанською[2]. Згодом кизилбашами почали позначати всіх підданих Сефевідської держави, незалежно від їхньої етнічної приналежності (у турків термін почав уживатись лише стосовно персів)[3].

Нині під назвою «кизилбаші» відома етнічна група в Афганістані. У Туреччині під терміном «кизилбаші» (алеві) відомі прибічники радикальної шиїтської секти алі-ілахі, до яких належать племена юрюків, частина туркменів і, частково курди (племена беллікан, мілан, балашагхі, курешлі, кочкірі)[4].

Історія[ред.ред. код]

Кизилбаші кочцвали на території Ірану, Анатолії та Азербайджану у XV–XVI століттях. Будучи шиїтами, вони носили чалми з 12 пурпурними смугами в пам'ять 12 шиїтських імамів (звідки походить і назва); вони також мали звичай брити голови та бороди, залишаючи чуби та довгі вуса. Кизилбаші консолідувались навколо суфійського ордену «Сефевійє», шейхи якого мали резиденцію в Ардебілі. У другій половині XV століття вони під проводом ардебільських шейхів здійснювали грабіжницькі набіги на Грузію.

1502 року кизилбаші, розгромивши державу Ак-Коюнлу, возвели на іранський престол свого шейха Ісмаїла Сефеві. Останній назвав плем'я «шахсевени» («ті, хто любить шаха»), цим ім'ям вони користуються дотепер, натомість групи кизилбашів у Східному Ірані зберегли попереднє ім'я. Еліта племені панувала в Ірані до кінця XVI століття, тобто, до реформ шаха Аббаса I.

Щоб урівноважити вплив кизилбашів, які підтримували, залежно від своїх інтересів, того чи іншого члена династії, Сефевіди з роками все більше спирались на гулямів — полонених хлопчиків з числа вірменів, грузинів або черкесів. Змужнівши, вони відзначались особистою відданістю шаху, оскільки на відміну від кизилбашів їхня кар'єра цілковито залежала від милості чинного монарха[5]. Аббас I наказав формувати особисту охорону шаха винятково з гулямів.

Афганістан[ред.ред. код]

За даними 1996 року кизилбаші становили 1,0% населення Афганістану[6]. Відповідно до конституції Афганістану 2004 року кизилбаші є однією з етнічних груп, що складають афганський народ[7].

Відомі представники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кизилбаші». ВРЕ. Архів оригіналу за 2012-11-05. 
  2. Пігулевська, Якубовський, Петрушевський, Строєва, Беленіцький. Історія Ірану від найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Л.: Видавництво Ленінградського університету, 1958. — С. 252.
  3. Н.Г. Волкова Про назви азербайджанців на Кавказі // Ономастика Сходу. — М.: Наука, 1980. — С. 209.
  4. Шпажников Г. Релігії країн Західної Азії: довідник. — М.: Наука, 1976. — С. 274-275.
  5. Roger Savory. Iran Under the Safavids. Cambridge University Press, 2007. Стор. 78-80.
  6. «Afghanistan: Ethnic Groups». Library of Congress Country Studies. Архів оригіналу за 2012-11-05. 
  7. Конституції держав Азії: у 3 т.. — Інститут законодавства та порівняльного правознавства при Уряді РФ: Норма, 2010. — Т. 2: Середня Азія та Індостан. — С. 17. — ISBN 978-5-91768-124-5, 978-5-91768-126-9.
  8. «ДАНЕШ Мохаммад Ісмаїл» (ru). База персоналій "Хто є хто у Центральній Азії".