Чуваші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чуваші
Чăвашсем
Chuvash1.jpg
Чуваські діти. Кінець XIX — початок ХХ століття
Загальна кількість бл. 1 800 000 осіб
Найбільші розселення Росія 1 637 094 осіб (2002)[1] Україна 10593 осіб (2001)[2]
Казахстан
Близькі етнічні групи Татари
Мова Чуваська
Релігія Православ'я

Чуваші (чув. чăвашсем) — основне населення Чувашії. Інколи чувашів, що проживають в віддалених від Чувашії областях називають аякчі, тобто «віддалені».

Чисельність і територія[ред.ред. код]

За останнім переписом населення в Росії проживає 1 637 200 чувашів. З них 889 268 живуть у Чувашії. Решта в інших російських регіонах: Татарстані (126 500), Башкортостані (117 300), Самарській області (101 400), Ульяновській області (101 300), а також в інших областях. Закордонні діаспори чувашів найбільші в Казахстані та Україні.

Субетнічна структура[ред.ред. код]

Чуваші поділяються на 3 субетнічні групи:

  • верхові чуваші (вір'ял, турі) — північ, північний-схід Чувашії
  • лукові чуваші (анат єнчі) — центр, південний-захід Чувашії
  • низові чуваші (анатрі) — південь Чувашії та прилеглі райони Татарстана.

Історія[ред.ред. код]

Після прийняття на річці Джавшир в 922 році ісламу ханом Булгарії Алмушем, князь Бупар очолив процес від'єднання суварів/булгар-язичників від суварів/булгар-мусульман. Після захоплення столиці Булгарії — міста Булгара монголо-татарськими ордами в 1236 році і загибелі останнього булгарського правителя Ільгама процес відділення суварів-язичників прискорився. Крім того булгари-мусульмани запозичивши чимало кипчацьких слів з лексикону завойовників поступово забували первісну древньо-булгарську мову. Паралельно продовжувався процес асиміляції угро-фінських племен і взаємообмін між цими культурами.

Вже з XV сторіччя чуваші входять до складу Казанського ханства, а з 1551 року до складу Московії.

Мова[ред.ред. код]

Чуваська мова[3] належить до булгарської підгрупи тюркських мов.

Чуваші є єдиними на сьогоднішній день прямими нащадками волжсько-камських булгар, крім того єдиним народом, що зберіг мову булгарської підгрупи. Одна з стародавніх назв чувашів — булгар, також суваз, сувар, біляр.

Духовна культура[ред.ред. код]

Чуваші на марці СРСР 1933 р.
Будівля Чуваського національного конгресу

Традиційна Чуваська віра (різновид зороастризму) являла собою складну систему вірувань. У ній було чимало стародавніх елементів, зв'язаних з шануванням сил природи, які приймаються за різні божества. Для традиційної релігії був характерний дуалізм: добрим богам і божествам на чолі з Всевишнім богом Тура протистояли злі божества і духи на чолі з дияволом Шуйтаном. Боги і духи Верхнього світу — добрі, Нижнього світу — злі. До християнізації (середина 18 ст.) Були поширені племінні культи. Сучасна релігія віруючих чувашів — православ'я.[4][5]

Міфологія[ред.ред. код]

Чуваші вважали, що світ складався з трьох частин: верхній світ, наш світ і нижній світ. І було всього сім шарів у світі. Три шари у верхньому, один у нашому, і ще три в нижніх світах.

Земля була квадратною. На ній жили різні народи. Чуваші вірили, що їх народ живе в середині землі. Священне дерево, дерево життя, якому поклонялися чуваші, підтримувало небосхил посередині. З чотирьох сторін, по краях земного квадрата, небосхил підтримували чотири стовпи: золотий, срібний, мідний, кам'яний. На верхівці стовпів розташовувалися гнізда, в яких по три яйця, на яйцях — качки. Береги землі омивав океан, бурхливі хвилі постійно руйнували берега. «Коли край землі дійде до чувашів, кінець світу прийде», — вірили стародавні чуваші. У кожному кутку землі стояли на варті землі і людського життя чудові богатирі. Вони охороняли наш світ від усякого зла і нещасть.

Верховний бог знаходився у верхньому світі. Він правив усім світом. Громи і блискавки вергав, дощ пускав на землю. У верхньому світі перебували душі святих і душі ненароджених дітей. Коли людина вмирала, душа по вузенькому мосту, переходячи на веселку, піднімалася у верхній світ. А якщо вона була грішною, то, не пройшовши вузького мосту, душа людини падала у нижній світ, у пекло. У нижньому світі стояло дев'ять котлів, де варилися душі грішних людей. Слуги диявола невпинно підтримували під котлами вогонь. Але були на землі щілини, або дірки, звані «какар», по яких герої спускалися в пекло і рятували своїх коханих та близьких.[6]

Релігії і вірування[ред.ред. код]

Найпоширенішою релігією серед чувашів є православ’я зі значною часткою язичницьких обрядів. Чуваське язичництво характеризується симбіозом стародавніх тюркських, іранських, угро-фінських вірувань з елементами мусульманства.

Ще донині існують села в яких мешкають нехрещені чуваші-язичники. Чувашське язичництво — монотеїстичне. Приблизно один відсоток чувашів — мусульмани.

Антропологічні типи чувашів[ред.ред. код]

Головний убір середньонизових чувашів

Для чувашів характерний складний антропологічний тип. Значною частині представників чуваської народу притаманні монголоїдні риси. Згідно з антропологічними дослідженнями 51,1% сучасних чувашів — європеоїди, у 10,3% переважають монголоїдні риси, 28,6% відносяться до змішаних монголоїдно-європеоїдних типів.[7]

Найвідоміші чуваші[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перепис 2002 року
  2. Перепис 2001 року
  3. http://www.cv-haval.org/ru/node/54 Эктор Алос-и-Фонт. Оценка языковой политики в Чувашии
  4. Религия Чувашей
  5. Иванов В.П., Николаев В.В. "Чуваши: этническая история и традиционная культура"
  6. Мифология Чувашей
  7. Чуваши и ислам: взгляды и концепции