Салари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Салар
Сучасний ареал розселення і кількість
Загальна кількість 104 503 особи
Найбільші розселення КНР КНР
Походження карлуки
Близькі етнічні групи Уйгури, югури, тюрки
Входить у тюрки монголоїди
Мова саларська, китайська
Релігія Іслам сунітського толку, буддизм
Прапор саларів

Салари (кит. 撒拉族 Sǎlá Zú; самоназва — Салар, салир), тюркомовний народ в Китаї; живуть в Сюньхуа-саларському автономному повіті та інших районах провінції Цінхай, а також у провінції Ґаньсу та Сіньцзяні. Чисельність — 104 503 особи (перепис 2000). Саларська мова зазнала значного впливу китайської та тибетської мов; використовувана останнім часом писемність — на латинській основі. Антропологічно салари неоднорідні, але переважає монголоїдний тип. По релігії — мусульмани-суніти, незначна частина сповідує тибетський буддизм (en:Salar). Основні традиційні заняття — орне землеробство, скотарство, присадибне садівництво та городництво, ковальське та гончарне ремесла. Переважають малі родини.

Історія[ред.ред. код]

Салари неодноразово брали участь у народних повстаннях. Особливо відоме повстання у 1781, коли саларські мюриди засновника секти «Джахрі» Ма Мінсіна (Ma Mingxin), під керівництвом свого ахуна Су Сишісаня (苏 四十 三, «Су Сорок-три») дійшли до Ланьчжоу, намагаючись звільнити арештованого Ма. Після страти Ма Мінсіна цінською владою, саларські повстанці взяли в облогу Ланьчжоу, але, після прибуття цінського підкріплення, всі були перебиті[1].

Під час громадянської війни в Китаї саларський край був під владою Ма Буфана. Після його розгрому комуністами в 1949 і втечі з Китаю, деякі з його колишніх солдатів-саларів, відпущених по домівках переможною Червоною армією, ще кілька років продовжували вести партизанську війну проти комуністів у цінхайсько-ганьсуйському прикордонні. Розповідають, що коли один з його стійких прихильників, Хань Іму (Han Yimu), підняв повстання в цінхайському повіті Сюньхуа у 1958 (одночасно з повстанням в Тибеті проти китайців), від говорив своїм бійцям (можливо, наслідуючи Су Сорок-три): «Сьогодні Сюньхуа, завтра Ланьчжоу, післязавтра Пекін!». Кажуть, що коли повстання було придушене, і Хань Іму перевезли до Пекіна на суд та страту, він зрозумів, що недооцінив сили іншого боку протистояння, й зауважив: «У них в Китаї більше народу, ніж у Цинхаї яків[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lipman 1998, p. 112-113
  2. Allatson, Paul; McCormack, Jo (2008), Exile cultures, misplaced identities, Volume 30 of Critical studies, Rodopi, сторінки 65-66, ISBN 9042024062, http://books.google.com/books?id=DaLkNE_20a0C&pg=PA65 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.