Консонантна писемність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Консона́нтна писе́мність — тип фонетичної писемності, що передає лише приголосні звуки.

Консонантна писемність часто є перехідною від складової писемності до повністю фонетичної. Прикладами повністю консонантної писемності можуть слугувати угаритська та фінікійська писемності, прикладами частково консонантного — сучасні єврейська й арабська письменність, що містять знаки для деяких голосних (матрес лекціоніс), прикладом складового консонантного зі зв'язаними (які не мають окремого знака) голосними — індійська деванагарі. Голосні, не виражувані матрес лекціоніс, можуть позначатися в тексті необв'язковими діакритичними знаками (оголосами).

В іноземній літературі системи консонантної писемності називають також абджадами, за назвою абетки в арабській мові — «абджадія».

Термін абджад запропонований Пітером Денієлсом (Peter T. Daniels), поряд з абуґідою. Під другим дослідник має на увазі власне консонантну писемність, у той час як перший відповідає силабічній.

Посилання[ред.ред. код]