Єгипетські ієрогліфи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Частина папірусу Ані, записана курсивним ієрогліфічним письмом

Єгипетські ієрогліфи (від грец. ἱερογλύφος — священні різьблення) — система письма, яка використовувалася в Стародавньому Єгипті для запису текстів релігійного характеру. Ієрогліфічні надписи збереглися у вигляді різьблень на стінах староєгипетських храмів та папірусних текстів. Поряд із ієрогліфічною системою письма єгиптяни мали також простіші системи письма для щоденного вжитку — спочатку ієратичне письмо, а потім демотичне письмо. Ієрогліфічне письмо сполучає в собі елементи логографічного й фонетичного, тобто окремий ієрогліф може означати як предмет чи поняття, так і певний приголосний звук.

Історія виникнення та розвитку[ред.ред. код]

Ієрогліфічне письмо склалося із малюнків, які, наприклад, знаходять на герзейській кераміці, датованій 4 тисячами років до Р. Х. Перші протоієрогліфи були знайдені в гробниці додинастичного правителя в Абідосі, датованій 33-ім століттям до Р. Х. Перше речення, записане ієрогліфами знайдене на печатці часів другої династії з могили Сет-Перібсен в Умм ель-Ка'абі. В часи Раннього царства, Середнього царства та Нового царства існувало приблизно 800 ієрогліфів. До періоду греко-романської влади в Єгипті їхнє число перевищило 5 тис.

Єгипетське ієрогліфічне письмо виникло дещо пізніше від шумерського клинопису. Питання про те, чи знали єгиптяни про клинопис, і чи не вплинув він на становлення єгипетських систем письма залишається невирішеним.

Формальний та декоративний характер ієрогліфів зумовив те, що вони використовувалися здебільшого для монументальних записів та записів священих текстів. Для щоденних адміністративних і комерційних записів та для листування існувало простіше ієратичне письмо, яке, однак, не витіснило ієрогліфічне зовсім. Ієрогліфами продовжували користуватися як в період перського, так і греко-римського правління в Єгипті. Проте, до 4 ст. залишилося небагато людей, здатних читати й писати, використовуючи цю складну систему письма. Греки та римляни не особливо цікавилися нею, а з прийняттям християнства ієрогліфи вийши із вжитку. В 391 візантійський імператор Феодосій Великий звелів зачинити всі поганські храми. Останній відомий стародавній запис ієрогліфічним письмом (графіті Есмет-Ахома) був зроблений в 396-му.

Розшифрування[ред.ред. код]

Починаючи з 5 ст., єгипетські ієрогліфи перестали використовувати, й вони забулися навіть у Єгипті. Перший трактат на тему єгипетських ієрогліфів «Ієрогліфіка» написав Гораполлон у 5 ст. Однак, ця праця, в якій наводилося тлумачення біля 200 ієрогліфів, була сповнена помилок і містичних тлумачень і довгий час стояла на заваді розшифруванню єгипетського письма.

Перша відома спроба розшифрування ієрогліфічного письма нележить арабським історикам, що мешкали в Єгипті в 9-10 ст. Часткового успіху добилися Дуль-нун аль-Місрі та Ібн Вахшія завдяки знанню коптської мови.

Серед європейських дослідників спроби прочитати ієрогліфічні тексти робили Беканус у 16 ст. та Атанасіус Кірхер у 17 ст., однак вони не здобули успіху. Відкриття розетського каменю наполеонівськими військами, дало можливість справжнього прориву. Над написаним на ньому текстом працювали Сільвестр де Сасі, Йоган Давид Акерблад та Томас Янг. Врешті Жан-Франсуа Шампольйон у 1820-их роках зумів добитися повного розшифрування.

Система письма[ред.ред. код]

На вигляд кожен із єгипетських ієрогліфів розпізнається до певного ступеню як стилізоване зображення предмета або істоти. Однак, в залежності від контексту усі вони можуть мати різне значення: відображати фонетичний звук, бути логограмою або ідеограмою. Деякі з ієрогліфів у певному контексті не читаються, а виконують функції додаткових знаків, які допомагають розумінню значення інших ієрогліфів.

Фонетичне прочитання[ред.ред. код]

Більшість ієрогліфів фонетичні за природою, тобто слова й фрази, записані ієрогліфікою, складаються за принципом ребуса. Фонограми можуть мати в своєму складі один, два або три приголосні звуки. Двадцять чотири однозвукові знаки складають так звану ієрогліфічну абетку.

Єгипетські ієогліфи зазвичай не відображають голосних, а тому є консонантним письмом на зразок арабського абджаду. Про те, які голосні були пропущені, можна тільки здогадуватися. В наш час заведено при прочитанні ієрогліфічного тексту вставляти літеру е. Наприклад, нфр (nfr латинськими літерами) читається нефер. Проте, це лише сучасна конвенція. Інша сучасна конвенція — читати ȝ як а.

Напрямок, в якому повинна читатися послідовність ієрогліфів, не фіксований. Ієрогліфи записуються зліва — направо, справа — наліво та зверху — вниз. Ієрогліфи, що містять зображення людей або тварин, повернуті обличчям до початку слова, що допомагає визначити, як їх читати. Пробілів та інших знаків пунктуації, якими розділялися б на письмі окремі слова, в ієрогліфічному письмі не було, хоча для деяких ієрогліфів властиве місце в кінці слова.

Однозвукові ієрогліфи[ред.ред. код]

В наступній таблиці подані однозвукові ієрогліфи, та їх приблизні еквіваленти латинськими літерами.

G1
D58
D46
/
I10
D36
I9
W11
A B D / DJ (Д/Дж) E F G
O4
/
V28
M17
V31
E23
G17
/
Aa15
N35
/
S3
H I K L M N
G43
Q3
N29
D21
O34
або
S29
/
N37
X1
/
V13
O/U P Q R S / SH (Ш) T/TJ
Z7
V31
S29
M17
M17
X1
S29
F32
Aa1
W X Y Z Ch (Ч) Ch

Фонетичні додатки[ред.ред. код]

У ієрогліфічному письмі часто зустрічається надлишкова інформація. Для зручності прочитання той самий звук може повторюватися іншим ієрогліфом. Наприклад, слово нфр, що означає гарний записується тризвуковим ієрогліфом

F35

Однак, здебільшого в текстах до нього добавлялися ще й однозвукові ієрогліфи, що позначали окремі звуки ф та р.

Такі ієрогліфи, які супроводжували двозвукові та тризвукові знаки, називаються фонетичними додатками. Вони можуть стояти як перед знаком (зрідка), так і після нього (здебільшого), або навіть спереду і позаду. Писарі Стародавнього Єгипту намагалися уникнути порожнього простору, і дописували фонетичні додатки, а іноді навіть міняли порядок знаків, для того, щоб досягнути кращого естетичного враження.

Фонетичні додатки допомагали читачу також розрізнити омофони, або ті знаки, які мали різне прочитання.

Інша причина вживання фонетичних додатків у тому, що вимова слова змінювалася з плином часу. Тому його написання ставало компромісом між усталеним написанням давніх часів та сучасною для писця вимовою. Наприклад,

b n
r i M30

має структуру (b+n+r+j+ визначник). Середньоєгипетською мовою це слово зі значенням солодкий читалося bnr, але його написання зберігало й староєгипетське bnj.

Семантичне прочитання[ред.ред. код]

Крім фонетичного значення ієрогліфи можуть бути логограмами та семаграмами (визначниками).

Логограми[ред.ред. код]

При використанні в якості логограми значення ієрогліфа визначається зображеним на ньому рисуноком. Здебільшого усі такі ієрогліфи відповідають іменникам. Те, що ієрогліф є логограмою, позначається вертикальною рискою. До ієрогліфів логограм можуть приписуватися фонетичні додатки. Наприклад,

  • ra
    Z1
      —    — сонце;
  • pr
    Z1
      —   pr, — будинок;
  • sw t
    Z1
      —   swt (sw+t) — очерет;
  • Dw
    Z1
      —   ḏw — гора.

Деякі з логограм позначають абстрактні поняття через предмети, що асоціюються з ними

  • nTr Z1
      —   nṯr — бог. Ієрогліф зображає храмовий прапорець;
  • G53 Z1
      —    — душа (ба). Ієрогліф зображає птаха з людською головою;
  • G27 Z1
      —   dšr — фламінго. Слово складається із фонетичного ієрогліфа, який читається червоний і водночас означає птаха.

Детермінативи[ред.ред. код]

Детермінативи або семаграми поміщаються в кінець слова. Вони не читаються, а лише допомагають відрізнити один омонім або омограф від іншого.

Існує кілька детермінативів: для позначення божеств, людей, частин тіла, рослин, тварин тощо. Деякі з детермінативів мають буквальне, інші переносне значення. Наприклад,

Y1

  означає папірусний сувій, книгу, а також абстрактну ідею. Множина слів передаєтсья детермінативом, який можна розуміти як триразове повторення, оскільки староєгипетська мова використовувала також двоїну.

Приклади використання детермінативів:

  • nfr w A17 Z3
      —   nfrw (w та три риски в кінці означають множину): рекрути, буквально «гарні молоді люди»
    A17
      —   детермінатив, що означає «дитина», «немовля».
  • nfr f
    r&t B1
      —   nfr.t (.t — суфікс, що утворює жіночий рід) — юна красуня,
    B1
     — детермінатив, що означає жінку.


  • nfr f
    r S28
      —   nfr — одяг
    S28
      — детермінатив, що означає довжину тканини.
  • nfr W22
    Z2ss
      —   nfr — вино або пиво, глечик
    W22
      як детермінатив.

Додаткові знаки[ред.ред. код]

Іноді імена богів поміщаються в картуш, останні два імена фараонів теж завжди поміщаються в картуш.

Вільне місце в квадрантах заповнювалося рисками.

Деякі ієрогліфи об'єднують в себе кілька інших. Однак, вони при цьому приймають нове значення, наприклад, рука зі скипетром — детермінатив для слів із значенням «направляти», «скеровувати» та їхніх похідних.

Певні позначення відображали граматику:

  • Вертикальна риска означала, що ієрогліф повинен читатися як ідеограма.
  • Дві риски означали двоїну, а три множину.
  • Для прямого позначення закінчення використовувався ієрогліф
    W
    .

Приклад читання[ред.ред. код]

Egypte louvre 222 hieroglypes.jpg
  • sw di Htp
    t p i mn
    n
    ra Z1
    sw t
    Z1 Z1 Z1
    nTr ir
    st A40

  • sw-di-Htp:t*p i-mn:n:ra*Z1 sw-t:Z1*Z1*Z1 nTr ir:st*A40
    

  • i n
    p w nb
    tA
    Dsr
    O10 Hr
    tp R19 t
    O49
    nTr nTr

  • i-n:p*w nb:tA:Dsr O10 Hr:tp R19 t:O49 nTr-nTr
    

  • Hr
    Z1
    R2 =z
    n
    Z2
    Szp
    p
    D40
    z
    n
    nw D19
    N18
    pr
    r
    t D54
  • Hr:Z1 R2 =z:n:Z2 Szp:p:D40 z:n:nw*D19:N18 pr:r:t*D54
    

Список Гардінера[ред.ред. код]

Сер Алан Гардінер скомпонував список ієрогліфів, який вважається стандартом для їхнього вивчення та використання. Ієрогліфи в цьому списку розбиті на групи, які позначаються літерою латинського алфавіту. Всередині кожної групи ієрогліфу призначається номер. Наприклад,

A1
 проіндексований як А1,
A52
 проіндексований як А52.
B1
 проіндексований як B1.
C2
 проіндексований як C2.
D3
 проіндексований як D3.
E4
 проіндексований як E4.
G4
 проіндексований як G4.
H4
 проіндексований як H4.
I4
 проіндексований як I4.

Саме це позначення використовуються для html-тегу <hiero> , за допомогою якого записані ієрогліфи на цій сторінці.

Ієрогліфи в унікоді[ред.ред. код]

Unicode 5.2 відводить для єгипетських ієрогліфів діапазон від U+13000 до U+AA032. Станом на грудень 2009 цей діапазон підтримує єдиний шрифт «Aegyptus».