Шифрування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шифрува́ння — оборотне перетворення даних, з метою приховання інформації. Шифрування з'явилось близько 4 тис. років назад. Першим відомим зразком шифру вважається єгипетський текст, створений приблизно в 1900 р. до н. е., в якому замість звичних для єгиптян ієрогліфів використовувались інші символи.

Дешифрува́ння — процес санкціонованого перетворення зашифрованих даних у придатні для читання. Вивчається криптографією.

Розшифрування — процес несанкціонованого отримання інформації з зашифрованих даних. При цьому ключ дешифрування зазвичай невідомий. Вивчається криптоаналізом.

Методи шифрування: симетричне та асиметричне.

Симетричне шифрування[ред.ред. код]

В симетричному шифруванні один і той самий ключ (що зберігається в секреті) використовується як для шифрування, так і для розшифрування. Розроблено ефективні (швидкі й надійні) методи шифрування.

Переваги[ред.ред. код]

  1. Шифри із симетричним ключем спроектовані так, щоб мати велику пропускну здатність
  2. Ключі для шифрів із симетричним ключем відносно короткі
  3. Шифри із симетричним ключем можна використати як примітиви для побудови різних криптографічних механізмів включно з псевдовипадковими генераторами чисел, геш-функціями, обчислювально ефективних схем підпису та ін.
  4. Шифри із симетричним ключем можна комбінувати для отримання сильніших шифрів

Недоліки[ред.ред. код]

  1. При зв'язку між двома особами, ключ потрібно тримати в секреті на обох кінцях
  2. У великій мережі потрібно опікуватись багатьма ключами
  3. У зв'язку між двома особами криптографічна практика вимагає частої зміни ключів

Асиметричне шифрування[ред.ред. код]

Проблемою симетричного шифрування є необхідність передачі ключа, для розшифрування інформації, таким чином ключ може бути перехоплений кимось іншим.

Будь хто, знаючи секретний ключ, може розшифрувати інформацію. Тоді як в асиметричному шифруванні є два пов'язаних ключа — пара ключів. Відкритий ключ (англ. public key) — публічний, до нього повинні мати доступ всі ті, хто матиме потребу зашифрувати інформацію. Тоді як закритий ключ — приватний ключ (англ. private key), повинен бути доступним лише тому хто має право розшифрувати інформацію, за своїм розміром він значно більший від секретного ключа симетричного шифрування[1].

Будь-яку інформацію, зашифровану за допомогою відкритого ключа можна розшифрувати лише застосовуючи той самий алгоритм, але з використанням відповідного приватного ключа. Також всю інформацію, зашифровану за допомогою приватного ключа, можна розшифрувати лише за допомогою відповідного відкритого ключа. Це означає, що немає необхідності хвилюватись за передачу ключа, відкритий ключ повинен бути публічним. Але асиметричне шифрування є значно повільнішим від симетричного. Також потребує значно більше обчислювальної потужності як для шифрування, так і для розшифрування інформації.

Через вади в швидкодії асиметричного методу цей метод доводиться використовувати разом з симетричним (асиметричні методи на 3 — 4 порядки повільніші). Так, для розв'язання задачі ефективного шифрування з передаванням секретного ключа, використаного відправником, інформація спочатку симетрично зашифровується випадковим ключем, потім цей ключ зашифровують відкритим асиметричним ключем одержувача, після чого повідомлення і ключ відправляються по мережі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Alfred J. Menezes, Paul C. van Oorschot, Scott A. Vanstone. Handbook of applied cryptography. — CRC-Press, 1996. — С. 32. — ISBN 0849385237.