Манйоґана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фрагмент віршу з «Манйосю», який написаний манйоґаною.

Манйоґана (яп. 万葉仮名, まんようがな, «абетка Манйосю») — рання форма японської писемності, у якій японські слова записувалися схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. З манйоґани виникли японські складові абетки-кани: хіраґана і катакана. Назва «манйоґана» походить від «Манйосю» — антології японської поезії періоду Нара (710794) і буквально означає «кана Манйосю».

Історія[ред. | ред. код]

Манйоґана виникла приблизно у 6-7 століттях. Найдавнішою з відомих пам'яток цієї писемності є знайдена у 1998 році у префектурі Токусіма дерев'яна дощечка (моккан) з початком японського віршу «Пісні про бухту Наніва», яка датується серединою 7 століття. Перед цим найдавнішим вважався напис на німбі бронзової статуї Будди-Цілителя (Якусі Ньорай) у «Золотій залі» храму Хорюдзі (початок 8 століття). Найбільш великою пам'яткою писемності є збірник поезії «Манйосю».

До 10 століття манйоґана була витиснута хіраґаною і катаканою. У той же час японський учений Мінамото но Сітаґо (911983) винайшов фонетичні позначки і вписав їх у текст «Манйосю». У сучасній Японії манйоґана обмежено вживається у деяких топонімах (особливо на острові Кюсю). Також у побуті часто використовується атедзі (当て字): спосіб запису слів (особливо запозичених) ієрогліфами, які підбираються за звучанням. Наприклад, 倶楽部 (курабу, «клуб»).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Типи манйоґани[ред. | ред. код]

У той самий період існувало кілька правил використання ієрогліфів у манйоґані:

  1. Сейон (正音, «правильне звучання») — майже збігається з канбуном: ієрогліфи використовуються з урахуванням китайської вимови й змісту;
  2. Сейкун (正訓, «правильне тлумачення») — ієрогліфи використовуються з урахуванням китайського змісту, але читаються японською;
  3. Сякуон (借音, «запозичене звучання») — ієрогліфи використовуються тільки з урахуванням китайського звучання, але без китайського змісту. Дане правило було найпоширенішим. Один знак міг передавати одну або більше мор.
    • Один ієрогліф передає одну мору:
      • Використовується повне китайське прочитання: (い), 呂 (ろ), 波 (は);
      • Використовується часткове китайське прочитання: 安 (あ), 楽 (ら), 天 (て);
    • 信 (しな), 覧 (らむ), 相 (さが).
  4. Сяккун (借訓, «запозичене тлумачення») — ієрогліфи використовуються без урахування китайського змісту і вимови, а головну роль грає кунйомі.
    • Один ієрогліф передає одну мору:
      • Використовується повне китайське прочитання: 女 (め), 毛 (け), 蚊 (か);
      • Японське прочитання використовується частково: 石 (し), 跡 (と), 市 (ち);
    • Один ієрогліф передає дві мори: 蟻 (あり), 巻 (まく), 鴨 (かも)
      • Два ієрогліфа передають одну мору:嗚呼 (あ), 五十 (い), 可愛 (え)
  5. Фудзаке-йомі (戯訓, «каламбурне прочитання») — рідкісне правило, коли зміст записанного розгадувався як ребус. Наприклад, в «Манйосю» (8 том, 1495 вірш) Отомо но Якамоті (718785) зашифрував слово куку («зозуля») ієрогліфами-цифрами 八十一 («вісімдесят один»). Оскільки 81=9·9, а 9 читається як «ку», то дане сполучення читається як «куку»

Таблиця знаків[ред. | ред. код]

ア行 カ行 サ行 タ行 ナ行 ハ行 マ行 ヤ行 ラ行 ワ行 ガ行 ザ行 ダ行 バ行
ア段 阿安英足 可何加架香蚊迦 左佐沙作者柴紗草散 太多他丹駄田手立 那男奈南寧難七名魚菜 八方芳房半伴倍泊波婆破薄播幡羽早者速葉歯 万末馬麻摩磨満前真間鬼 也移夜楊耶野八矢屋 良浪郎楽羅等 和丸輪 我何賀 社射謝耶奢装蔵 陀太大嚢 伐婆磨魔
イ段(甲類) 伊怡以異已移射五 支伎岐企棄寸吉杵來 子之芝水四司詞斯志思信偲寺侍時歌詩師紫新旨指次此死事准磯為 知智陳千乳血茅 二人日仁爾迩尼耳柔丹荷似煮煎 比必卑賓日氷飯負嬪臂避臂匱 民彌美三水見視御 里理利梨隣入煎 位為謂井猪藍 伎祇芸岐儀蟻 自士仕司時尽慈耳餌児弐爾 遅治地恥尼泥 婢鼻弥
イ段(乙類) 貴紀記奇寄忌幾木城 非悲斐火肥飛樋干乾彼被秘 未味尾微身実箕 疑宜義擬 備肥飛乾眉媚
ウ段 宇羽于有卯烏得 久九口丘苦鳩来 寸須周酒州洲珠数酢栖渚 都豆通追川津 奴努怒農濃沼宿 不否布負部敷経歴 牟武無模務謀六 由喩遊湯 留流類 具遇隅求愚虞 受授殊儒 豆頭弩 夫扶府文柔歩部
エ段(甲類) 衣依愛榎 祁家計係價結鶏 世西斉勢施背脊迫瀬 堤天帝底手代直 禰尼泥年根宿 平反返弁弊陛遍覇部辺重隔 売馬面女 曳延要遥叡兄江吉枝 礼列例烈連 廻恵面咲 下牙雅夏 是湍 代田泥庭伝殿而涅提弟 弁便別部
エ段(乙類) 気既毛飼消 閉倍陪拝戸経 梅米迷昧目眼海 義気宜礙削 倍毎
オ段(甲類) 意憶於應 古姑枯故侯孤児粉 宗祖素蘇十 刀土斗度戸利速 努怒野 凡方抱朋倍保宝富百帆穂 毛畝蒙木問聞 用容欲夜 路漏 乎呼遠鳥怨越少小尾麻男緒雄 吾呉胡娯後籠児悟誤 土度渡奴怒 煩菩番蕃
オ段(乙類) 己巨去居忌許虚興木 所則曾僧増憎衣背苑 止等登澄得騰十鳥常跡 乃能笑荷 方面忘母文茂記勿物望門喪裳藻 与余四世代吉 呂侶 其期碁語御馭凝 序叙賊存茹鋤 特藤騰等耐抒杼
Розвиток Катакани від Манйоґани
Катакана Манйоґана
включає архаїчні і запропоновані силабограми
K S T N H M Y R W
a
i
イ
u
e
ヱ
o
Розвиток Хіраґани від Манйоґани
Хіраґана Манйоґана
включає архаїчні і запропоновані силабограми
K S T N H M Y R W
a
i
u
e
o

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Кадзуаки Судо. «Японская письменность от истоков до наших дней». — М.: Восток-Запад, 2006. ISBN 5-17-033685-3

Посилання[ред. | ред. код]