Культура Винча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Coat of arms of Serbia small.svg

Історія Сербії

Доісторична Сербія
Старчево
Винча
Антична Сербія
Сербія у Римській імперії
Середньовічна Сербія
Рашка
Дукля/Зета
Захумл'є
Травунія
Сербська імперія
Моравська Сербія
Земля Бранковича
Битва на Косовому полі
Сербська деспотовина
Османська/Габсбурзька Сербія
Перша Габсбурзька Сербія
Друга Габсбурзька Сербія
Сербська революція
Перше сербське повстання
Друге сербське повстання
Історія Сучасної Сербії
Сербське князівство
Сербське королівство
Сербський фронт
Королівство Югославія
Сербія (1941–1944)
Ужицька Республіка
СР Сербія
ФР Сербія
Сербія
Запит «Вінча» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Культура Винча (Турдаш, Градешница) — північнобалканська археологічна культура епохи неоліту (Стара Європа, 5500–4500 рр. до н. е.). Названа на честь перших знахідок, виявлених в районі села Бєло-Брдо на річці Винча в громаді Гроцка поблизу Белграда.

Розповсюдження культури Винча

Окрім території сучасної Сербії культура Винча була поширена в Угорщині (Осентіван), Румунії (Турдаш) і Болгарії (Градешніца). Іноді до Вінча зараховують грецькі знахідки Діміні. Носії культури Винча займались хліборобством та тваринництвом.

Спорідненість з іншими культурами[ред.ред. код]

Культура Винча генетично пов'язана із землеробськими культурами Малої Азії (Чатал-Гююк), нова експансія яких мирно накладається на Старчево-кришський субстрат. Довів спорідненість з малоазіатськими культурами дослідник культури Винча сербський археолог Мілое Васич.

Північно-західні популяції носіїв Винча можливо брали участь у формуванні культури Лендьєл, східні — Гумельниці. Культура Вінча зникає після 4300-4200 рр. до н.е. внаслідок занепаду господарства, викликаного кліматичними змінами. Культура Винча також могла бути пов'язана із пеласгами, які, за свідченням ряду античних авторів, які населяли Грецію до греків.

Артефакти[ред.ред. код]

Поселення, віднесені до культури Вінча, представлені землянками з глиняними печами[1]. На пізній стадії зустрічаються укріплені поселення, що пов'язують або з війнами, або зі збільшеною соціальною диференціацією. З'являються мегарони близько 5000-4500 років до н. е. Хати-мазанки з двосхилими дахами налічували до п'яти кімнат, підлога була дерев'яною. Над входом в будинок прикріпляли виліплену з глини голову бика. Після 5000 р. до н.е. виникають великі поселення площею від 10 до 100 га.

Серед артефактів зустрічається кераміка та антропоморфні статуетки з піктограмами (зокрема, Тертерійські таблички і, так звана, Табличка з Діспіліо, Греція). Тертерійські таблички (близько 5400 р. до н.е) виготовлені з каменю-пісковику. Носії Вінча були знайомі з плавкою міді, що дозволяє віднести дану культуру до енеоліту. На території сучасної Сербії розташована найдавніша шахта для видобутку металу в Європі — Рудна Глава.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]