Угорська Радянська Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Magyarországi Tanácsköztársaság
Угорська Радянська Республіка
Угорська Демократична Республіка Civil Ensign of Hungary.svg
1919 Королівство Угорщина (1920—1944) Civil Ensign of Hungary.svg

Прапор Угорщини

Прапор

Розташування Угорщини
Територія УСР позначена червоним кольором
Столиця Будапешт
Мови Угорська
Форма правління Республіка
Історія
 - Утворення 23 березня 1919
 - Скасування 6 серпня 1919

Угорська Радянська Республіка (угор. Magyarországi Tanácsköztársaság) — короткотривалий комуністичний режим, який існував в Угорщині в період з 21 березня 1919 до 6 серпня того ж року. Республіка проіснувала всього чотири місяці (133 дні).

Виникнення[ред.ред. код]

Шандор Гарбаї і Бела Кун проголошують Радянську Республіку

Основною причиною виникнення Угорської Радянської Республіки стала нездатність уряду графа Михая Каройї відродити Угорську державу і організувати соціальне та економічне життя на його території в умовах щойно закінчившийся війни і краху Австро-Угорської імперії. Після шести місяців перебування при владі, усвідомивши небажання країн Антанти враховувати інтереси Угорщини, Каройї передав владу коаліції соціал-демократів і комуністів.

Угорська комуністична партія[ред.ред. код]

Бела Кун звертається до співвітчизників

Угорська комуністична партія на цей час була ще нечисленною, але її члени були дуже активними і вона швидко зростала. Її вплив на суспільне життя швидко посилювався.
Комуністи, що склали ядро партії, нелегально прибули із Радянської Росії у жовтні 1918 року. Це були угорські військовополонені у Росії, що увійшли до угорської комуністичної групи Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б). 4 листопада у Будапешті вони оголосили про створення Комуністичної партії Угорщини. У листопаді ж до Угорщини прибув голова Федерації іноземних груп при ЦК РКП(б) Бела Кун з іще 80-ма комуністами. Він став головою компартії. Наприкінці 1918 — на початку 1919 року прибуло ще 250–300 більшовицьких агітаторів та емісарів. Скориставшись фінансовою допомогою Радянської Росії угорські комуністи змогли розширити революційну пропаганду та посилити свій вплив. Бела Кун почав активно залучати прихильників, зокрема, схиляючи соціал-демократів до радикальніших поглядів. До лютого 1919 партія налічувала вже від 30 до 40 тисяч членів, включаючи велику кількість безробітних, колишніх військовослужбовців, молодих інтелектуалів та представників національних меншин.

У міру зростання чисельності партії, вона ставала все радикальнішою. Свого піку цей процес досяг 20 лютого 1919, коли демонстрація комуністів переросла у погром редакції офіційної газети соціал-демократів, в ході якої загинуло сім чоловік, включаючи поліцейських. Уряд використовував цей інцидент як привід для арешту лідерів Угорської комуністичної партії, заборони її газети і закриття офісів партії. Арешти проводилися вкрай жорстоко, поліцейські відкрито били арештованих комуністів. Результатом цього стала хвиля громадських симпатій до комуністичної партії. 1 березня було відкликано заборону на видання газети компартії і відкриті її офіси. Хоча лідери партії залишалися в ув'язненні, було знято заборону на їх відвідування, в результаті чого вони змогли повернутися до активної участі у громадському житті.

Захоплення влади[ред.ред. код]

Плакат «До зброї!» (1919)
Уряд Угорської Радянської Республіки на плакаті

Після отримання ультиматуму Викса з вимогою евакуації угорських військ з ряду прикордонних територій, включаючи Дебрецен і Сегед, 20 березня президент Михай Каройї відправив у відставку уряд Денеш Берінкеї і 21 березня оголосив про те, що доручає формування уряду соціал-демократам. Останні, прагнучи до формування стійкого коаліційного уряду відразу вступили в переговори з комуністичною партією, лідери якої залишалися в ув'язненні. Зокрема, в ході переговорів була досягнута угода про об'єднання обох партій в Угорську соціалістичну партію. Каройї про хід переговорів намагалися не інформувати.

Слідуючи моделі захоплення влади, випробуваної Леніном, Кун, офіційно обіймав посаду комісара з іноземних справ, створив уряд під назвою Революційна Правляча Рада, яка проголосила Угорську Радянську Республіку, а президент Каройї пішов у відставку. Спочатку уряд був коаліцією соціалістів і комуністів на чолі з Шандором Гарбаї, проте всього через декілька днів комуністи вивели з нього останніх соціалістів. Після цього новий комуністичний уряд проголосив скасування всіх аристократичних титулів і привілеїв, відділення церкви від держави, гарантував свободу слова і зборів, безкоштовну освіту, мовні та культурні права для національних меншин. Також комуністи націоналізували промислові та комерційні підприємства, житло, транспорт, банківську сферу, медицину, установи культури і всі земельні володіння, розміри яких перевищували 40 га. Чималу підтримку в суспільстві отримала і діяльність уряду з відновлення кордонів Угорщини.

Бела Кун радіограмою поінформував Леніна про те, що в Угорщині встановлена диктатура пролетаріату і запропонував укласти союз між РРФСР та Угорською Радянською Республікою з метою протидії Антанті. В. Ленін підтримував постійний телеграфний зв'язок із Бела Куном (218 переговорів та повідомлень за 133 дні) і давав вказівки щодо діяльності комуністів. Він порадив розв'язати червоний терор, розстрілювати соціал-демократів та дрібних буржуа. Комуністи вжили репресій щодо євреїв: закликали до знищення євреїв, які не хотіли йти на фронт, а також заарештували 5000 польських євреїв, що приїхали до Угорщини за провізією. Але Радянська Росія, втягнута в громадянську війну, ніякої допомоги Угорщині крім фінансової та пропагандистської надати не змогла. Угорці виявилися залишені сам на сам.

Червона Гвардія і Червона армія[ред.ред. код]

Історія Угорщини
Coat of arms of Hungary.svg
Стародавня Угорщина
Доугорська Угорщина
Передісторія угорців
Велика Моравія
Середні Віки
Угри
Князівство Угорщина
Арпади
Королівство Угорщина
Королівство Угорщина на початку сучасної епохи
Османсько-угорські війни
Османська Угорщина
Князівство Трансильванія
Східно - Угорське королівство
Габсбурги
Повстання Ракоці
Османська Угорщина
Революція 1848-1849 років в Угорщині
Австро-угорський компроміс
Транслейтанія
Угорська історія в ХХ столітті
Перша Республіка
Угорська Радянська Республіка
Королівство Угорщина (1920—1946)
Друга Світова війна
Угорщина (1944—1945)
Друга Республіка
Народна Республіка
Повстання 1956
Сучасність
Угорська Республіка

Портал «Угорщина»

Для забезпечення захисту республіки почалося формування Червоної гвардії на чолі з Матьяш Ракоші, пізніше реорганізовану в Червону армію. Крім того, з'явився загін, який налічував близько 200 озброєних людей на чолі з Йожефом Черні, які називали себе «ленінцями», і були задіяні на селі, де виявлялися контрреволюційні настрої. «Ленінці», а також подібні до них групи, були налаштовані радикально анти клерикально, що викликало у консервативного сільського населення різке неприйняття. Крім того, націоналізація землі і реквізиції відновили проти уряду більшу частину угорського селянства. Результатом цього стали регулярні конфлікти, що нерідко приводили до збройних зіткнень урядових військ з селянами. Ще одним фактором, який знизив популярність угорського радянського уряду, полягав у тому, що майже всі його члени (Б. Кун, Д. Лукач, Т. Самуель, М. Ракоші, Е. Гері тощо) були євреями, у той час як в населенні Угорщини євреї складали лише невеликий відсоток. Тим часом на окупованих країнами Антанти територіях країни було утворено контрреволюційний уряд графа Дьюли Каройї, при якому було сформовано Національна армія Міклоша Хорті.

Встановлення кордонів[ред.ред. код]

Кун активно сприяв розвитку комунізму на сусідніх територіях, що раніше належали Угорщині. Після того, як ними було здобуто перемогу над військами Чехословаччини, Президент США Вільсон був змушений направити уряду Угорщини запрошення в Париж на переговори щодо встановлення кордонів Угорщини. Кун чекав «дружньої» інтервенції з боку Радянської Росії, яка змогла б гарантувати існування його режиму, що мало стати початком всесвітньої соціалістичної революції. Одним з проявів цього процесу можна розглядати появу 16 червня Словацької Радянської Республіки у південній та східній частинах Словаччини.

Червоний терор[ред.ред. код]

Ситуація в Угорщині почала змінюватися після провалу заколоту, влаштованого 24 червня Народними соціал-демократами. Новим комуністичним урядом на чолі з Анталом Довшаком були організовані масові репресії: було страчено 590 учасників заколоту. В країні було розгорнуто «червоний терор» і підтримка уряду населенням почала слабшати.

Антанта[ред.ред. код]

В цей же час Радянська Угорщина зіткнулася і з зовнішньою загрозою. Просування її військ на півночі було зупинено, і наприкінці червня під ударами контрреволюції була знищенні Словацька Радянська Республіка. У той же час Румунія, за підтримки Антанти, напала на Угорщину з південного сходу, її війська швидко просувалися по країні, незабаром відрізавши всі шляхи, що ведуть до столиці. Угорська червона армія була змушена дати бій на підступах до Будапешту. Битва була червоними програна і 1 серпня Бела Кун і більшість членів уряду втекли до Австрії. Залишившаяся невелика частина на чолі з Д'єрдь Лукач, колишнім комісаром з культури, приступила до організації підпільної комуністичної партії. Будапештською Радою робітничих депутатів було обрано новий уряд на чолі з Дьюлою Пейдлом, але діяло воно всього кілька днів, до 6 серпня, коли увійшли в Будапешт румунські війська поставили крапку в історії Угорської Радянської Республіки.

Білий терор[ред.ред. код]

Жертва білого терору. 1919 г.

У політичному вакуумі, що утворилося в результаті загибелі Радянської республіки і румунської окупації, швидко набрали сил консерватори Іштван Бетлен і Міклош Хорті, що захопили контроль над західною Угорщиною, не окупованій румунами. Національна армія, очолювана Хорті, що була рядом напівсамостійних збройних формувань, почала кампанію терору проти комуністів, інших лівих і євреїв, яка стала відома як «білий терор». Багато прихильників Радянської республіки були розстріляні без суду і слідства, значна частина потрапила до в'язниці в результаті так званих «комісарських процесів». Більшість цих ув'язнених згодом були обміняні на підставі угоди про обмін між Радянською Росією і хортистською Угорщиною, укладеного в 1921 р. (за цією угодою до Росії було видано 415 ув'язнених).

Спроба допомоги червоної Росії[ред.ред. код]

15 травня в Бессарабії почалася спроба наступу Червоної армії — з метою надання допомоги радянській Угорщині, відбулося форсування Дністра радянськими військами та вступ на територію Румунії. 29 травня відбувся вступ до міста Бендери частин Червоної армії, однак до подальшого просування вглиб Бессарабії не було достатніх сил, і частини невдовзі знову відійшли за Дністер.[1].

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]