Лавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лавр
Бруньки та листя лавру (Laurus nobilis)
Бруньки та листя лавру (Laurus nobilis)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Магнолііди (magnoliids)
Порядок: Лавроцвіті (Laurales)
Родина: Лаврові (Lauraceae)
Рід: Лавр (Laurus)
Сухе листя лавру

Лавр (Laurus L.) — рід вічнозелених рослин, дерев або чагарників. Листя просте, шкірясте, цільнокрайнє, по краях дещо хвилясте. Суцвіття пазушні, зонтикоподібні.

Розповсюджені в Середземноморській області, на Канарських островах. У роді 3 види: Laurus azorica (Seub.), Laurus nobilis L., Laurus novocanariensis.

Представники роду[ред.ред. код]

Лавр азорський, або Лавр канарський (Laurus canariensis Webb. et Berth (Laurus azorica (Seub.) Maire)). Дерева до 15 м висотою. Листя яйцевидне, до 10-12 см дов. і 2-6 см ширини, тьмяно-зелене. Квіти зібрані у зонтикоподібні суцвіття, розміщені у пазухах листя по декілька, світло-жовті. Квітне в квітні — травні.

Росте у вологих лаврових лісах в нижньому поясі гір на Канарських, Азорських островах і на Мадейрі.

Декоративний вид.

Лавр благородний (лат. Laurus nobilis L.) — дерево — 4—6 (8) м вис. чи чагарник; гілля голе. Листки прості, видовжено-ланцетні, на коротких черешках, по краях хвилясті, 7-12 (20) см дов. і 2.5—4.5 (8) см шир., голі. Квіти маленькі, жовтуваті, зібрані по 4-6 в зонтиковидних суцвіттях. Цвіте в березні — червні. Плоди — 2 см завдовжки, овальні кістянки чорнувато-синього кольору, з однією насіниною, достигають у жовтні.

Вирощування та властивості[ред.ред. код]

Батьківщина лавру — узбережжя Середземного моря. З давніх-давен лавр вважався символом слави, величності та перемоги. Культуру лавра благородного розширили древні греки та римляни, які відносились до нього з великою повагою. В наш час[Коли?] лавр вирощують в Франції, Італії, Греції, Іспанії, Португалії та на узбережжі Адріатики. Також його вирощують на чорноморському узбережжі. На решті території України лавр культивується в холодних оранжереях або в домашніх умовах — у горщиках чи дерев'яних діжках.

Лавр світло- та вологолюбний, легко переносить посуху та витримує морози до −18 °C. Розмножується лавр кореневими відводками, пасинками, живцями, насінням. Листя збирають через два роки після посадки, в жовтні — листопаді, коли вони містять максимальну кількість ефірної олії. До складу олії входить цинеол, пінен, гераніол, євгенол та інші духмяні і леткі сполуки, завдяки яким лавр має фітонцидні властивості та сприяє очищенню повітря. Окрім того в плодах міститься багато дубильних речовин, а в листях — крохмаль. Лавровий лист збуджує апетит та покращує перетравлення їжі. Лавровий лист широко використовується в консервній промисловості та кулінарії. Він покращує смак смаженого м'яса, відвареної риби, супів та других страв. Крім того його застосовують при виробництві безалкогольних напоїв, парфумерно-косметичних виробів.

Лавр як символ[ред.ред. код]

Оскільки Аполлон був покровителем мистецтва, вінок з лаврових гілок правив за нагороду переможцеві на змаганнях. Звичай увінчувати переможця лавровим вінком зберігся до нашого часу. Міф про зв'язок бога з деревом засвідчує фетишизм античного культу.

Лікарське застосування[ред.ред. код]

Лаврова олія: 30 г дрібно порізаного лаврового листя настоюють у теплому місці протягом 6 днів на 200 мл соняшникової або іншої олії, потім проціжують і видавлюють. А ще лавр кидають в український борщ!

Вирощування лавра в домашніх умовах[ред.ред. код]

Молоді рослини пересаджують один раз на 2 роки. Земляна суміш: пісок — 1 частина, перегній — 1 частина, дерн — 2 частини, можна додати вапно (1 кг/м³).

Лавр краще росте у невеликих місткостях, тому під час пересаджування посуд береться на 2 см більший за наявну грудку землі. Це ж враховується при пересаджуванні рослин у діжках — збільшують розмір на 5 см. Лаври добре переносять обрізку; їм можна надавати будь-яку декоративну форму.

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології
  • Л. Г. Крецу Л. Г. Домашенко М. Д. Соколов — Мир пищевых растений — Кишинев — «Тимпул» — 1989 — С.238
  • С. Г. Сааков Оранжерейные и комнатные растения. - Л.: Наука, 1983. 621 с.
  • В. В. Кархут Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1973. 448 с.