Лаврак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лаврак
Лаврак з Північного моря, Бельгія
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Родина: Моронові (Moronidae)
Рід: Dicentrarchus
Вид: Лаврак
Біноміальна назва
Dicentrarchus labrax
(Linnaeus, 1758)
Dicentrarchus labrax map.png
Синоніми
  • Morone labrax
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dicentrarchus labrax
EOL: 224729
ITIS logo.jpg ITIS: 170317
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 135606
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13489
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dicentrarchus labrax

Лаврак, також лаврак звичайний, морський окунь європейський, сібас (Dicentrarchus labrax) — океанічна риба, що іноді заходить до солонуватих і прісних вод, належить до родини Моронових (Moronidae). Один з 2-х видів роду Dicentrarchus, єдиний вид роду у фауні України. Лаврак занесений до Червоної книги України. Природохоронний статус «Неоцінений».

Характеристика[ред.ред. код]

Лаврак біля острова Менорка, Каталонія

Сягає довжини 103 см,[1] зазвичай — до 50 см, і вагою до 12 кг.[2] Тіло стиснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічна лінія добре виражена, майже сягає заднього краю хвостового плавця. Промені першого спинного плавця колючі. На нижньому краї передкришкової кістки є 4-6 шипів, направлених вперед. Вздовж середини язика зуби розташовані смугою. Спина зеленувато-сіра, боки сріблясті, черево сріблясто-біле, на зябровій кришці розташована темна пляма. Молодь має темніше забарвлення.

Ареал[ред.ред. код]

Поширені у східній Атлантиці від Норвегії до Марокко, також біля Канарських островів і Сенегалу. Зустрічається у Середземному і Чорному морях. У Чорному морі достатньо рідкісний, поодиноко зустрічається вздовж берегів Криму біля Севастополя, Кара-Дагу, у Керченській протоці.

Біологія[ред.ред. код]

Морська / солонуватоводна, океанодромна риба, субтропічна риба, що населяє прибережні мілини 10-100 м глибиною.[3] Також населяє приморські солоні озера, лимани, рідко заходить у гирла річок. Пересувається між морями невеличкими групами.

Живиться переважно сардиною, також споживає бентичних ракоподібних.[4] Нерестує літом і восени. Ікра пелагічна.

Господарське значення[ред.ред. код]

Смажений сібас в ресторані

Важливий промисловий об'єкт. Є частиною традиційної каталонської кухні, популярним об'єктом марикультури в Каталоної і взагалі у Середземномор'ї.

Посилання[ред.ред. код]

  1. IGFA, 2001. Database of IGFA angling records until 2001. IGFA, Fort Lauderdale, USA.
  2. Fiedler, K., 1991. Lehrbuch der Speziellen Zoologie. Band II: Wirbeltiere. 2. Teil: Fische. D. Starck (ed.). Gustav Fischer Verlag, Jena. 498 p.
  3. Frimodt, C., 1995. Multilingual illustrated guide to the world's commercial warmwater fish. Fishing News Books, Osney Mead, Oxford, England. 215 p.
  4. Costa, M.J., 1988. Ecologie alimentaire des poissons de l'estuarie du Tage. Cybium 12(4):301-320.

Джерела[ред.ред. код]