Динаміка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична механіка
\bold{F} = \frac{d\bold{p}}{dt}
Другий закон Ньютона
Історія класичної механіки

Дина́міка (рос. динамика, англ. dynamics нім. Dynamik f) — розділ механіки, що вивчає закони руху тіл під дією прикладених до них сил. Динаміка оперує такими поняттями, як маса, сила, імпульс, енергія.

Динаміка, що базується на законах Ньютона, називається класичною динамікою. Класична динаміка описує рухи об'єктів зі швидкостями від часток міліметрів на секунду до кілометрів на секунду.

Однак ці методи перестають бути справедливими для руху об'єктів дуже малих розмірів (елементарні частинки) і при рухах зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Такі рухи підкоряються іншим законам.

За допомогою законів динаміки вивчається також рух суцільного середовища, тобто пружно й пластично деформованих тіл, рідин і газів.

У результаті застосування методів динаміки до вивчення руху конкретних об'єктів виник ряд спеціальних дисциплін: небесна механіка, балістика, динаміка корабля, літака і т. п.

Залежно від властивостей об’єкта, рух якого вивчають, динаміку поділяють на:

  • динаміку матеріальної точки,
  • динаміку систем матеріальних точок,
  • динаміку пружного і пластичного деформованого тіла,
  • динаміку газів і рідин тощо.

Основні закони динаміки сформулював 1686 року Ісаак Ньютон.

  • 2. Хід розвитку, зміна якогось явища. Протилежне – статика.

Див. також [ред.]

Література [ред.]



Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.