Миколаївка-Новоросійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Миколаївка-Новоросійська
Церква Казанської Матері Божої
Церква Казанської Матері Божої
Церква Казанської Матері Божої
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район
Громада Успенівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51040290060020389
Основні дані
Засноване 1821
Перша згадка 1821 (203 роки)[1]
Колишня назва Байрамча
Населення 1218
Площа 1,91 км²
Густота населення 637,7 осіб/км²
Поштовий індекс 68244
Телефонний код +380 4848
Географічні дані
Географічні координати 46°08′03″ пн. ш. 29°54′16″ сх. д. / 46.13417° пн. ш. 29.90444° сх. д. / 46.13417; 29.90444Координати: 46°08′03″ пн. ш. 29°54′16″ сх. д. / 46.13417° пн. ш. 29.90444° сх. д. / 46.13417; 29.90444
Середня висота
над рівнем моря
24 м
Водойми р. Хаджидер
Відстань до
обласного центру
116 км
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Сарата
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради 68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Успенівка, вул.Кишинівська,73
Староста Юрескул Володимир Іванович
Карта
Миколаївка-Новоросійська. Карта розташування: Україна
Миколаївка-Новоросійська
Миколаївка-Новоросійська
Миколаївка-Новоросійська. Карта розташування: Одеська область
Миколаївка-Новоросійська
Миколаївка-Новоросійська
Мапа
Мапа

CMNS: Миколаївка-Новоросійська у Вікісховищі

Миколаївка-Новоросійська (до 1856 та у 1918–14.11.1945 — Байрамча[2], крим. Bayramça) — село Успенівської сільської громади, у Білгород-Дністровському районі Одеської області України. Населення становить 1218 осіб.

Історія

На території села виявлені поселення епохи пізньої бронзи (початок II тисячоліття до н. е.) та перших віків нашої ери. До 1807 року на місці села існувало поселення напівкочових ногайських татар Байрамча (ймовірно від назви мусульманського свята Курбан-байрам).

Після війни з Османською імперією 1806—1812 рр. Байрамча потрапило до складу Російської імперії. За даними 1824 року землі Байрамчі належали колезькому раднику Миколі Криницькому, спадкоємці якого в 1848 році продали їх поміщику К. X. Зіро.

Переважну масу населення Байрамчі становили селяни-втікачі з України, Молдавії й Росії. Більшість з них була напівзалежними селянами, які відбували натуральні й сплачували грошові повинності на користь власника землі на основі місцевих звичаїв або відповідного контракту. Юридично вони вважалися вільними. Таких селян, яких ще називали царанами, тут у 1855 році налічувалось 344 ревізькі душі. Дещо в кращому становищі були десятинники, які орендували землю в поміщика за дежму, тобто десяту частину врожаю або худоби. Проте їх було небагато. В 1853 р. юдейська громада (76 чоловіків і 60 жінок) уклали угоду з поміщиком К. Зіро про проживання на території містечка Байрамчі строком 25 років [3]. Становище основної маси населення Байрамчі було тяжким. Вони не раз скаржилися на утиски поміщика, а в 1855 році відмовилися виконувати натуральні повинності [4].

В червні 1856 року Дунайське козацьке військо придбало містечко Байрамчі у поміщика К.Зіро за 115 тисяч карбованців сріблом. [3]. В тому ж році Дунайське козацьке військо було перейменоване на Новоросійське козацьке військо. Після цього, 16 грудня 1856 року, населений пункт був перейменований на станицю Миколаївку-Новоросійську. В 1859 році військове правління на чолі з наказним отаманом Дунайського козацького війська було переміщене з міста Аккерман до станиці Миколаївки-Новоросійської [5]. За даними 1859 року у козачій станиці Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 857 осіб (466 чоловічої статі та 391 — жіночої), налічувалось 146 дворових господарств, існували православна церква, молитовна єврейська школа та поштова станція, відбувались базари щонеділі[6].

Станом на 1886 рік у колишньому державному (колишньому козачому) селі, центрі Миколаївсько-Новоросійської волості, мешкало 1044 особи, налічувалось 281 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, відбувались базари щонеділі[7]. За 9 верст — православна церква.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1365 осіб (700 чоловічої статі та 665 — жіночої), з яких 1359 — православної віри[8].

20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Байрамча, однак остаточне перейменування відбудеться тільки після успішного голосування у Верховній Раді[9].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1238 осіб, з яких 544 чоловіки та 694 жінки.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1218 осіб.[11]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 82,92 %
російська 14,04 %
молдовська 1,81 %
болгарська 1,23 %

Відомі люди

Галерея

Примітки

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  2. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 924, 960.
  3. а б О.Бачинська-Дунайське козацьке військо-1998|39
  4. http://ukrssr.com.ua/odeska/saratskiy/mikolayivka-novorosiyska-saratskiy-rayon-odeska-oblast
  5. О.Бачинська-Дунайське козацьке військо-1998|47
  6. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 264)
  7. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  8. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  9. Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.
  10. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела