Монокристал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монокристал кремнію для виготовлення підкладки (Wafer).

Монокристал (рос. монокристалл, англ. monocrystal, нім. Einkristall m) — кристал, структура якого неперервна й непорушна у всьому об'ємі. Як правило, монокристал — це кристалічна речовина, складена одним кристалом.

Протилежним терміном є полікристал — зразок із тією ж хімічною структурою, який складається із численних монокристалів — зерен, розділених границями.

Великі монокристали нечасто трапляються в природі. Великі монокристали вирощуються штучно, шар за шаром із кристалічних зародків.

Оскільки границі між зернами полікристалів сильно погіршують електричні властивості напівпровідників, більшість напівпровідникових приладів виготовляється із монокристалів, вирощених за допомогою спеціальних технологій. До таких технологій належать метод Чохральського, метод Бріджмена, напилення тонких плівок.

В Україні дослідженнями монокристалів займається зокрема Державна наукова установа Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» Національної академії наук України.

Література[ред.ред. код]