Національна хокейна ліга
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Національна хокейна ліга | |
|---|---|
 |
|
| Вид спорту | Хокей із шайбою |
| Засновано | 1917 |
| Кількість команд | 30 |
| Країна(и) |  Канада США |
| Поточний чемпіон | Детройт Ред-Вінгс |
| Офіційний сайт | NHL.com |
Націона́льна хоке́йна лі́га (НХЛ) (англ. National Hockey League (NHL), фр. Ligue nationale de hockey (LNH)) — професіональна хокейна ліга, яка поєднує 30 клубів Північної Америки. Стала першою хокейною лігою в світі. [1]Наймогутніша світова професіональна хокейна ліга, одна із старших професійних спортивних ліг. НХЛ утворюють дві конференції по п'ятнадцять команд, які у свою чергу розбиті ще на три дивізіони по п'ять команд.
Лігу засновано в 1917 році з чотирьох канадських команд у Квебеку та Монреалі. З того часу зазнала багато змін: зараз налічує 30 команд, 24 з яких американські та 6 канадських. Після локауту, який призвів до того, що сезон 2004-05 не відбувся, справи у лізі покращилися, почали зростати прибутки.
Оскільки лігу засновано у Канаді, то канадські гравці мають більше прав. Протягом останніх 25 років зросла популярність американських та європейських гравців, оскільки НХЛ поширилася на території США. Проте, станом на 2006 рік, більше половини гравців родом з Канади.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Від початку до «Великої шістки»
| Команда | Переможці | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Монреаль Канадієнс | 24 | ||||
| Торонто Мейпл-Ліфс | 13 | ||||
| Детройт Ред-Вінгс | 11 | ||||
| Бостон Брюїнс | 5 | ||||
| Едмонтон Ойлерс | 5 | ||||
| Нью-Йорк Айлендерс | 4 | ||||
| Нью-Йорк Рейнджерс | 4 | ||||
| Чикаго Блекгокс | 3 | ||||
| Нью-Джерсі Девілс | 3 | ||||
| Колорадо Аваланч | 2 | ||||
| Філадельфія Флайєрс | 2 | ||||
| Піттсбург Пінгвінс | 2 | ||||
| Анагайм Дакс | 1 | ||||
| Калгарі Флеймс | 1 | ||||
| Кароліна Гаррікейнс | 1 | ||||
| Даллас Старс | 1 | ||||
| Тампа-Бей Лайтнінг | 1 | ||||
| Кубок Стенлі | |||||
Після серії диспутів у канадській Національній хокейній асоціації (НХА), які виникли між власником Торонто Блушіртс Едвардом Лівінгстоуном (англ. Edward James Livingstone) та власниками інших клубів — власники «Монреаль Канадієнс», «Монреаль Вондерерс», «Оттава Сенаторс» та «Квебек Бульдогс» зустрілися у готелі Віндсор у Монреалі 26 листопада 1917, щоб обговорити майбутнє НХА. Їхня дискусія призвела до створення Національної Хокейної Ліги. До її складу ввійшли «Канадієнс», «Вондерерс», «Сенаторс», «Бульдогс» та «Блушіртс». Армійська команда 228-ого батальйону, яка базувалася у Торонто, включена не була, оскільки була викликана для участі у бойових діях Першої світової війни. Однак, коли ще до створення НХЛ власники інших команд вимагали від Лівінгстоуна продати свою команду, — Едвард домовився з адміністрацією стадіону Торонто «М'ючуел Стріт Аріна» про опіку над його командою. Відтак «Блушіртс» змінили назву на «Торонто Арінас», а самого Лівінгстоуна вигнали з НХА.
У 1917 відбувся перший сезон НХЛ. «Квебек Бульдогс» не брали участі в перших двох сезонах через фінансові неприємності. 2 січня 1918 року Вестмаунт-Аріна у Монреалі, яка була домашньою для «Канадієнс» та «Вондерерс», зруйновано пожежею. Через це «Вондерерс» залишили лігу, провівши всього 6 матчів (1 перемога та 5 поразок). Таким чином, у перших двох сезонах участь брали лише три команди. Незважаючи на те, що Лівінгстоун був вигнаний з ліги, одна з його ідей — розбиття регулярного сезону на два етапи — прижилася і була поєднана з системою плей-оф. «Торонто Арінас» стали першою командою, яка завоювала Кубок Стенлі.
Лівінгстоун намагався отримати свою частину прибутку від «Арінас», але зазнав невдачі — і подав позов до команди та ліги. Тяготи Едварда з командою продовжувалися навіть у 30-х роках, особливо коли команду перейменували на «Торонто Сент-Партікс», а потім на «Торонто Мейпл-Ліфс». Це протистояння перетворилося у боротьбу з НХЛ. Іронія долі: людина, від якої НХЛ намагалася позбутися всіма силами, зробила НХЛ справжньою лігою.
Незважаючи на те, що перше десятиріччя свого існування ліга витрачала багато сил на те, щоб залишитися хоча б у бізнесі, команди НХЛ були дуже успішними на льоду: вони вигравали Кубок Стенлі сім з дев'яти перших розіграшів (сезон 1918-19 не відбувався через епідемію грипу у Сіетлі).
У той час Кубок Стенлі розігрувався між переможцем НХЛ та переможцем Асоціації хокею тихоокеанського узбережжя. У 1926 році НХЛ підняла зарплати своїх гравців до такого рівня, до якого не могли дотягнутися інші північноамериканські хокейні ліги, і стала сама розігрувати Кубок Стенлі.
Ліга поширилася: у 1924 році до неї приєдналися «Бостон Брюїнс», у 1925 — «Нью-Йорк Амеріканс» та «Піттсбург Пайрітс», у 1926 — «Нью-Йорк Рейнджерс», «Детройт Куґс» (у майбутньому «Детройт Ред-Вінгс») та «Чикаго Блекгокс». Наприкінці сезону 1930-31 у НХЛ загалом грало 10 команд. Проте, Велика Депресія завдала відчутного удару по лізі: «Пайрітс» та «Амеріканс» розформувалися, навіть «Сенаторс» були вимушені покинути лігу через фінансові труднощі після переїзду в 1934 р. до Сент-Луїсу. Команди, що грали у лізі протягом 25-ти років з 1942 року, відомі до сих пір як «Велика шістка» (англ. Original Six): «Монреаль Канадієнс», «Торонто Мейпл-Ліфс», «Детройт Ред-Вінгс», «Бостон Брюїнс», «Нью-Йорк Рейнджерс» та «Чикаго Блекгокс». Друга світова війна багатьом гравцям дала шанс спробувати свої сили у професійному хокеї, але після її закінчення вони були вимушені перейти у нижчі ліги.
[ред.] Розширення: 1967 рік та пізніше
У середині 1960-х років у молодших лігах, особливо на заході США, виникають команди, які можуть грати з командами НХЛ на рівні. Посилення Західної хокейної ліги, якій спеціалісти пророкували трансформацію у лігу рівня НХЛ, а також фінансові міркування керівництва НХЛ, змусило їх поширится вперше з 1926 року. До ліги було включено шість нових команд, які заснували новий дивізіон: «Філадельфія Флайєрс», «Сент-Луїс Блюз», «Міннесота Норз-Старс», «Лос-Анджелес Кінгс», «Окленд Сілс» та «Піттсбург Пінгвінс». Через три роки до ліги влилися «Ванкувер Канакс» та «Баффало Сейбрс»
У 1972 році було сформовано Всесвітню хокейну асоціацію(ВХА). Хоча ВХА ніколи не вносила пропозиції НХЛ щодо сумісного розіграшу Кубку Стенлі, але всі визнавали силу цієї ліги та вважали її гідним конкурентом НХЛ. У зв'язку з цим НХЛ вирішила терміново продовжити політику розширення, — і приєднала до ліги «Нью-Йорк Айлендерс» у 1972 році, а «Канзас-Сіті Скаутс» та «Вашингтон Кепіталс» — у 1974. Проте збільшення числа команд призвело до зниження загального рівня гри. Окрім цього, господарювання на світовій арені радянського хокею показало невисокий рівень багатьох гравців НХЛ та ВХА. Ці ліги боролися за сильних хокеїстів аж до закриття ВХА у 1979 році. Чотири команди ВХА влилися до НХЛ: «Гартфорд Вейлерс», «Квебек Нордікс», «Едмонтон Ойлерс» та «Вінніпеґ Джетс». «Ойлерс» — єдина команда ВХА, яка зберігла свою назву та базування до сьогодні, у той час як інші три переїхали до ін. міст та змінили назви: з 1997 року «Гартфорд Вейлерс» — «Кароліна Гаррікейнс», з 1996 «Квебек Нордікс» — «Колорадо Аваланч», та «Вінніпеґ Джетс» — «Фінікс Кайотіс».
Після періоду стабільності у 80-х роках, НХЛ прийняла 9 нових команд за 10 років. У 1991 році ввійшли «Сан-Хосе Шаркс», у 1992 повернулися «Оттава Сенаторс» та влилися «Тампа-Бей Лайтнінг». У 1993 році НХЛ отримала дві нові команди: «Майті Дакс оф Анагайм» та «Флорида Пантерс». Наступними прийшли «Нашвілл Предаторс» у 1998, «Атланта Трешерс» у 1999, та «Міннесота Вайлд» і «Колумбус Блю-Джекетс» у 2000 році — завершили сучасне формування ліги до 30 команд.
Хоча хокей дуже популярний у США та Канаді, особливо на півдні США, він менш популярний ніж бейсбол, баскетбол та американський футбол.
[ред.] Локаути
За всю свою історію у НХЛ відбулися три бастування гравців. Першим було бастування у квітні 1992 року, ініційоване профспілкою гравців НХЛ — Асоціацією гравців НХЛ (англ. The National Hockey League Players' Association (NHLPA)). Воно почалося наприкінці сезону та продовжувалося 10 днів. Ігри, які проходили у цей час були перенесені.[2]
Локаут сезону 1994/95 розтягнувся на 3 місяці, унаслідок чого кількість матчів для кожної команди скорочено до 48 замість звичних 84. Протягом скороченого сезону команди не грали між конференціями. Договір між профспілкою та лігою було укладено до 1998 року — проте пізніше його продовжено до 15 вересня 2004 року.[3]
Перемови про нову угоду, які почалися у 2004 році, перетворилися на один з найгостріших конфліктів між роботодавцями та гравцями в історії світового спорту. Ліга пропонувала встановити для клубів загальну планку заробітньої плати — та профспілка всіма силами протистояла цьому. Без прийняття рішення комісіонер ліги Гаррі Бетмен був вимушений відмінити сезон 2004/05. У результаті НХЛ стала першою професійною спортивною лігою Північної Америки, яка втратила цілий сезон через трудову суперечку. У червні 2005 року угоду було підписано на умовах ліги: планка зарплат усе-таки була встановлена. Ігри НХЛ відновилися аж у жовтні 2005 року.[4]
[ред.] NHLPA
Асоціація гравців НХЛ (АГНХЛ) (англ. The National Hockey League Players' Association (NHLPA)) — це профспілка, яка представляє інтереси гравців у НХЛ: її членами є самі гравці НХЛ.[5] Асоціацію створено у червні 1967 року: першим її президентом став Боб Полфорд (англ. Bob Pulford), а Алан Іглзон (англ. Alan Eagleson) — першим керівником. Штаб-квартира АГНХЛ знаходиться в Торонто.
У 1971 році Асоціація хокеїстів НХЛ впровадила «Нагороду Лестера Пірсона», яку щорічно вручають найкращому гравцеві за версією самих хокеїстів. Приз впроваджено на честь екс-прем'єр-міністра Канади.
З АГНХЛ пов'язані всі три локаути НХЛ. Після другого, який скоротив сезон 1994-95 до 48 матчів, АГНХЛ у 1995 році підписала колективну угоду про умови праці, яку продовжили до 15 вересня 2004 року. НХЛ та АГНХЛ не змогли домовитися щодо нових умов договору, внаслідок чого сезон 2004/05 був повністю відмінений. Через два місяці після початку локауту профспілка почала виплату «допомоги з безробіття» своїм членам — по 10 000 доларів США в місяць. Ці гроші хокеїсти самі заощаджували у спеціальний фонд профсоюзу протягом декількох років.
[ред.] Структура сезону
[ред.] Регулярний сезон
НХЛ складається з двох конференцій — Східної та Західної. У кожній конференції по три дивізіони: у регулярному сезоні кожна команда зіграє по 82 гри — 41 вдома та 41 на виїзді. До локауту 2004/05 команди грали як мінімум одну гру з кожною іншою командою ліги. Проте, починаючи з сезону 2005/2006 правила змінилися. Команди стали грати лише 10 ігор з командами із іншої конференції — по одній грі з командами двох з трьох дивізіонів протилежної конференції. 40 ігор команди грають проти команд свого дивізіону. 32 гри граються кожною командою проти команд свого дивізіону (8 проти кожної).[6] За перемогу команда отримує два очки, одне очко команда отримує за поразку в овертаймі чи по буллітам та нічию, та жодного за поразку в основний час.[7] Після закінчення сезону команда, яка набрала найбільшу кількість очок у дивізіоні стає чемпіоном дивізіону (враховуючи очки від ігор проти усіх команд ліги, а не лише свого дивізіону). Переможці дивізіонів та ще 5 найкращих команд з кожної конференції потрапляють до плей-оф та розігрують Кубок Стенлі.[8]
[ред.] Плей-оф
Плей-оф кубку Стенлі — це турнір на вибування, у якому команди грають серії матчів до чотирьох перемог (отже, максимальна кількість ігор у серії — сім). Якщо основний час матчу завершується у нічию, грається овертайм до першої закинутої шайби. Овертайми граються як повноцінні двадцятихвилинні періоди, у яких грають 5 на 5 гравців, на відміну від овертаймів матчів регулярного сезону, які граються п'ять хвилин 4 на 4 польових гравці. Овертайми плей-оф, окрім цього, не завершуються серією штрафних кидків, як у основному сезоні, а продовжується до ти х пір, поки одна з команд не заб'є переможний гол. Команда, яка зайняла вище, порівняно з суперником, місце за результатами матчів регулярного сезону, має перевагу: грає на одну гру більше на домашньому льоду. Перша, друга і, якщо потрібно, п'ята та сьома ігри проводяться на льоду цієї команди, а інші — на льоду команди, яка зайняла нижчу позицію у регулярному сезоні.
У іграх плей-оф всі ігри до фінального матчу за кубок Стенлі, граються у межах однієї конференції, тобто команди з протилежних конференцій не грають між собою. Пари будуються так, що команда-лідер конференції грає з найслабкішою командою конференції у зоні плей-оф (8-ма за результатом регулярного чемпіонату), друга з сьомою і так далі. Команда, яка виграє плей-оф від конференції проходить до фіналу розіграшу Кубку Стенлі та стає переможцем конференції.
[ред.] Матч всіх зірок
Матч всіх зірок НХЛ проводиться щорічно, починаючи з 1947 року. Раніше, як правило, зі збірною зірок зустрічалися володарі Кубку Стенлі. З 1969 року у подібних матчках брали участь збірні Східного та Західного дивізіонів, а з 1975 по 1993 збірна групи Кларенса Кемпбела грала за збірною групи Принца Вельського. Починаючи з 1994 року, у зв'язку з переорганізацією ліги, матчі проводилися вже серед команд Східної та Західної конференцій. У 1998 році ліга прийняла рішення про проведення матчів між збірними Північної Америки та Всього іншого світу. Такий поділ існував до 2002 року, коли НХЛ повернулася до старої системи — Схід та Захід.
Матч всіх зірок за більш ніж 60 років своєї історії не проводився 5 разів. У 1979 та 1987 через проведення матчів з радянськими клубами, у 1995 та 2005 через локаут, а у 2006 році через зайнятість гравців на Олімпійських іграх в Турині. Найкращим бомбардиром матчів всіх зірок є Вейн Ґретцкі, на рахунку якого 25 очок за 18 зіграних матчів. Маріо Лем'є зіграв 10 матів, проте має у своєму активі на два пункти менше.
[ред.] Драфт
Драфт НХЛ (англ. NHL Entry Draft) — це щорічне поповнення клубами свого складу найкращими американськими, канадськими та європейськими юніорами та хокеїстами більш старшого віку. Вперше любительський драфт було проведено у 1963 році. Було дозволено приймати юніорів не молодших за 17 років. У сезоні 1968/69 дозволили обирати гравців зі всього світу. Через 11 років мінімальний вік для юніорів став 18 років.
Право обирати першим має найслабкіша команда НХЛ за результатами регулярного сезону, який пройшов. Далі обирає передостання і т. д. Після того, як всі клуби оберуть по одному гравцеві, у тій же ж послідовносіті починається другий раунд, потім третій і т. д.
[ред.] Команди
Національна хокейна ліга у 1917 році налічувала 4 команди. Але, поширюючись, постійно змінювала кількість команд. Внаслідок перейменувань та перїздів клубів, НХЛ налічує 30 команд, 24 з яких базуються у США та шість у Канаді. «Монреаль Канадієнс» — найуспішніша команда[9], яка вигравала Кубок Стенлі 24 рази. З чотирьох Старших спортивних ліг Північної Америки, «Канадієнс» за числом перемог поступаються лише «Нью-Йорк Янкіс» зі Старшої ліги бейсболу, які мають 26 перемог.[10] Наступна успішна команда — «Торонто Мейпл-Ліфс» з 13 перемогами, але вони не вигравали чемпіонат з 1967 року. «Детройт Ред-Вінгс» з 11 перемогами Кубку Стенлі є найуспішнішою командою США. Найдовшу серію перемог має «Монреаль Канадієнс», які вигравали Кубок Стенлі усі сезони з 1955-56 до 1959-60. «Нью-Йорк Айлендерс» (1980—1983) та «Монреаль Канадієнс» (1976—1979) мають чотирирічну серію перемог. Склад «Монреаль Канадієнс» у 1977 році, який другий раз з чотирьох перемог у серії, здобув Кубок Стенлі був названий другою великою спортивною командою світу всіх часів, за версією телеканалу ESPN (Entertainment and Sports Programming Network).[11]
З усіх Старших ліг Північної Америки, НХЛ — єдина ліга де борються команди зі столиць двох країн — Оттава та Вашингтон.
Сучасна організація ліги поділяє команди на дві конференції. Кожна конференція має по три дивізіони, кожний з яких має по п'ять команд. Шість дивізіонів були прийняті регламентом ліги у сезоні 1998-99, а остаточне формування завершилося у сезоні 2000-01, коли до ліги ввійшли «Міннесота Вайлд» і «Колумбус Блю-Джекетс».
[ред.] Східна Конференція
[ред.] Західна Конференція
[ред.] Хокейний майданчик
1.Штрафні кабіни;
2.Лави команд;
3.Судійська зона.
Матчі Національної хокейної ліги проводяться на прямокутному хокейному майданчику із закругленими кутами, оточеній високим парканом та прозорою захисною огорожею. Довжина площадки в НХЛ — 60,92 метрів, ширина — 25,91 метрів[12], хоча міжнародні європейські площадки мають параметри: 60-61 метрів і 29-30 метрів, відповідно, тобто площадка НХЛ вужка на 3-4 метри.
Лінія центру поділяє лід і використовується для встановлення порушеня прокидання (англ. icing, рос. проброс, коли гравець викидує шайбу зі своєї зони так, що вона проходить через обидві сині лінії, центральну червону та воротарську лінію). Дві сині лінії ділять площадку приблизно на третини, а сам лід — на дві нападаючі й одну нейтральну зони. На обох кінцях площадки є вужча червона лінія воріт, що перетинає лід по ширині: вона допомагає арбітрам встановити, чи закинуто шайбу і порушення прокидання.
Нововведення в хокейному сезоні 2005—2006 — це трапецеподібний майданчик, накреслений позаду воріт: голкіперу дозволено водити шайбу лише в межах цього майданчика та перед лінією воріт. Якщо воротар володіє шайбою позаду лінії воріт та не на майданчику, то це вважається порушенням і голкіпер отримує пенальті у дві хвилини.
[ред.] Правила
Хоч НХЛ грає за загальними правилами хокейної гри, вони дещо відрізняються від правил, встановлених Міжнародною федерацією хокею на льоду (англ. International Ice Hockey Federation (IIHF)), як, наприклад, правила хокею на Олімпійських іграх. Порушення правил призводить, або до зупинки гри у випадку «офсайду» (англ. offside —положення поза грою) та прокидання, або до пенальті (англ. penalty — вилучення гравця з майданчика) у випадку більш серйозних порушень.
[ред.] Офсайди
Протягом локауту 2004/05 лігою переглянено деякі положення правил щодо «офсайдів» (англ. offside): прибрано правило щодо «офсайд-пасу», яке вимагало зупинення гри, якщо отримуючий шайбу нападаючий перетне блакитну лінію раніш ніж шайба[13]. Натомість відновлено пас «на дотик», тобто нападаючому надано можливість уникнути свистка за умови, що він одразу повернеться в нейтральну зону — у цьому разі він залишиться в «онсайді» (англ. onside) та зможе продовжувати гру. Вважалося, що зміна підвищить результативність передач та надасть нападаючому більше шансів, щоб закинути шайбу у ворота та підвищити рахунок — і, до речі, надасть грі більш видовищності.
[ред.] Бійки
Серйозні зміни відбулися у правилах, які стосуються гравців, що розв'язують бійку. Гравець, який починає бійку в останні 5 хвилин матчу отримує дискваліфікацію на наступну гру. За кожний наступний такий інцидент, кількість матчів дискваліфікації подвоюватиметься.
[ред.] Буліти
Положення про післяматчеві буліти змінювалося під час локауту 2004/05 та сезону 2006-07.
Так, у першому випадку зміни стосувалися того, що виконуються три кидки трьома гравцями, порядок яких встановив тренер. Якщо ж після трьох кидків зберігається нічия, буліти продовжуються до переможного голу. Навіть якщо команда виграла по булітах з різницею більше ніж одна шайба, команда-переможець отримує у свій актив перемогу з різницую в одну шайбу.
У сезоні 2006/07 було встановлено, що команда-господар обирає порядок проведення післяматчевих булітів, у той час як до цього сезону гості починали першими.
[ред.] Введення допінг-контролю
У вересні 2005 року НХЛ та Асоціація гравців НХЛ (АГНХЛ) (англ.