ПРП-4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПРП-4 «Нард»
ПРП-4М 406-ї бригади ЗСУ
ПРП-4М 406-ї бригади ЗСУ
Тип Рухомий розвідувальний пункт
Історія використання
На озброєнні 1984 — т. ч.
Оператори СРСР СРСРРосія Росія
Війни Війна в Афганістані
Конфлікти на пострадянському просторі
Перша російсько-чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна
Російсько-грузинська війна
Російсько-Українська війна
Історія виробництва
Розробник Уралвагонзавод
Виробник СРСР СРСР
Виготовлення 1980-1984
Характеристики
Вага 13,2
Довжина 6 735
Ширина 2 940
Висота 2 146
Обслуга 5

Приціл 1ПН59, 1ПН61, 1Д11М-1

Броня сталева, катана, протикульова
Лоб: 7 / 80°
Другорядне
озброєння
7,62-мм кулемет ПКТ
боєкомплект: 1000
зв'язок: Р-173
Двигун
Питома потужність 21,5—23,1
Підвіска індивідуальна гідропневматична
тиск на ґрунт: 0,602—0,614
Дорожній просвіт 370
база: БМП-1
Швидкість шосе: 65
бездоріжжя: 40…45
(7 на плаву)
Прохідність нахил: 18°
підйом: 35°
стінка: 0,7
рів: 2,5
брід: плаває

ПРП-4 у Вікісховищі

Рухомий розвідувальний пункт ПРП-4 «Нард» (індекс ГРАУ — 1В121, позначення ГБТУ — «Об'єкт 779») — радянський та російський рухомий розвідувальний пункт призначений для ведення розвідки нерухомих і рухомих наземних та таких, що низько летять, цілей, а також забезпечення стрільби наземної артилерії вдень і вночі в будь-яких метеорологічних умовах при температурі навколишнього повітря від -40 ° C до + 40 ° C на висоті до 3000 м над рівнем моря. ПРП-4 був розроблений на основі ПРП-3 у Челябінську конструкторським бюро під керівництвом Вершинського В. Л. на базі шасі БМП-1 і мав позначення «Об'єкт 779».

Конструкція ПРП[ред. | ред. код]

Будова[ред. | ред. код]

ПРП-4 «Нард» розроблявся на базі попередньої моделі рухомого розвідувального пункту ПРП-3 «Вал», який базувався на шасі БМП-1 і мав відділення управління, моторно-трансмісійне відділення, бойове і кормове відділення. Бойова обслуга ПРП складається з командира ПРП і оператора-розвідника, розташованих у двомісній башті, радіотелефоніста, який перебуває в кормовому відділенні і оператора-обчислювача. Всі члени бойової обслуги мають свої люки для входу і виходу зверху машини. У разі необхідності є вихід обслуги через ліві двері в кормі машини.

До спеціального обладнання машини належали: радіолокаційна станція виявлення рухомих наземних цілей ПСНР-5к «Кредо-М» (1РЛ133-1), лазерний далекомір ДАК-2М-1 (1Д11М-1), тепловізійний приціл 1ПН59, курсопрокладач КП-4 (1В44), перископічний візир ТВ-240 (1ОП79), гірокомпас 1Г25-1, гіропоказчик 1Г13М і нічний прилад спостереження 1ПН61 «Печеніг». Для обладнання додаткового виносного спостережного пункту до машини додавалися радіостанція Р-108, два телефонних апарати ТА-57, бусоль і стереодалекомір. Для живлення апаратури на стоянці, в герметичному відсіку кормової частини машини розміщувалося автономне джерело електроживлення. Засоби зв'язку — дві радіостанції Р-173 і ТПУ Р-124 на 5 абонентів, автоматичний приймач команд 1А30М.

Крім того, ПРП оснащувався термодимовою апаратурою для постановки димових завіс ТДА. На відміну від ПРП-3 пускова установка освітлювальних снарядів відсутня.

Озброєння[ред. | ред. код]

Як основне озброєння на ПРП-4 «Нард» використовувався 7,62-мм кулемет ПКТ. Боєкомплект становив 1000 набоїв.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. — С.-Пб.: B&K, 2001. — С. 27, 28. — 294 с. — ISBN 5-93414-063-9 (рос.)
  • Карпенко А. В. Боевые машины пехоты и десанта // Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905—1995). — Санкт-Петербург: Невский бастион, 1996 (рос.)

Виноски[ред. | ред. код]