ПТ-76

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПТ-76
Плавучий танк ПТ-76 зразка 1951 року, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ
Плавучий танк ПТ-76 зразка 1951 року, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ
Тип Плавучий танк
Походження Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні з 1951
Оператори Албанія Албанія, Ангола Ангола,
Афганістан Афганістан, Бенін Бенін,
Білорусь Білорусь, Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина,
В'єтнам В'єтнам, Гвінея Гвінея,
Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау, Єгипет Єгипет,
Замбія Замбія, Ізраїль Ізраїль,
Індія Індія, Індонезія Індонезія,
Ірак Ірак, Північна Корея Північна Корея,
ДР Конго ДР Конго, Куба Куба,
Лаос Лаос, Мадагаскар Мадагаскар,
Малі Малі, Мозамбік Мозамбік,
Нікарагуа Нікарагуа, Пакистан Пакистан,
Росія Росія, Сирія Сирія,
Уганда Уганда, Угорщина Угорщина
Війни Війна у В'єтнамі,
Індо-пакистанська війна (1965),
Шестиденна війна,
Операція «Дунай»,
Індо-пакистанська війна (1971),
Війна Судного дня,
Громадянська війна в Анголі,
Війна в Перській затоці,
Югославські війни,
Друга чеченська війна
Війна в Іраку
Історія виробництва
Виробник Волгоградський тракторний завод, Кіровський завод
Виготовлення 19511967
Виготовлена
кількість
3039[1]
Варіанти ПТ-76 зр. 1952 р., ПТ-76М, ПТ-76Б
Характеристики
Вага 14 т
Довжина 6910 мм (7625 мм)
Ширина 3140 мм
Висота 2195 мм
Екіпаж 3

Броня сталева катана гомогенна
Головне
озброєння
76-мм нарізна танкова гармата Д-56Т
Другорядне
озброєння
1×7,62-мм СГМТ
Двигун дизельний, В-6
240 к.с.
Питома потужність 17,1
Підвіска торсійна
Дорожній просвіт 370 мм
Операційна
дальність
240—260 км - 180—210
(60..70 на плаву)
Швидкість 44 км/год - 20..25
(10,2 на плаву)
Система
наведення
телескопічний ТШК-66

ПТ-76 у Вікісховищі

Плавучий танк ПТ-76 — радянський легкий плавучий танк. Був на озброєнні Радянської армії у розвідувальних військах, морської піхоти, військах берегової оборони, Збройних силах країн-членів Варшавського Договору, а також поставлявся на експорт у десятки країн світу.

Історія використання[ред. | ред. код]

У повоєнні роки радянські конструктори продовжували самобутній шлях розвитку вітчизняного танкобудування і зберегли панівні позиції у світі.[сумнівно ].

У 1951 році на озброєння розвідувальних підрозділів Радянської Армії вступив легкий плавучий танк ПТ-76. Танк був розроблений конструкторським бюро Я. Ж. Котіна, відомого своїми важкими танками. ПТ-76 використовувався в бойових діях в Африці, на Близькому Сході, в Індо-Пакистанському конфлікті 1965 року і особливо широко в 1965-1975 роках у В'єтнамі північнов'єтнамською армією.

На початку 1960-х років танк пройшов глибоку модернізацію та отримав індекс ПТ-76Б. У розвідувальних підрозділах сухопутних військ легкі танки ПТ-76 були замінені спочатку середніми, а потім основними танками. Нині модернізовані танки ПТ-76 різних модифікацій є на озброєнні морської піхоти ВМФ Росії, а також у складі збройних сил 28 держав Європи, Азії, Африки й Латинської Америки.

Особливості побудови[ред. | ред. код]

Характерними особливостями танка є високі показники рухливості — на плаву максимальна швидкість 10,2 км/год при гарній маневреності. Бронемашина має великий водовміщуючий обсяг, що, однак, зумовило її порівняно легке бронювання.

Внутрішній простір танка поділяється на три відділення. У носовій частині розміщений пост управління, що містить робоче місце механіка-водія з сидінням, приладами, педалями й важелями, курсовказівниками та засобами зв'язку.

Посадка механіка-водія в танк і висадка з нього здійснюються через круглий люк, основа якого виступає над верхнім броньовим листом. У відділенні управління знаходяться також дві акумуляторні батареї, балон зі стисненим повітрям, два вуглекислотні балони та автомат системи протипожежного обладнання, частина ЗІП та інше обладнання.

У вежі й підбаштовому просторі корпусу розташоване бойове відділення.

В ньому розміщені гармата, спарений кулемет, прилади спостереження і прицільні пристосування, робочі місця командира танка (зліва від гармати) і заряджаючого (праворуч від неї), автомат Калашникова, частина боєкомплекту, танкова радіостанція Р-113, апарати ТПУ, водовідкачуючий (ручний) помпи, ручні вогнегасники (один або два), частина ЗІП та інше обладнання.

Моторно-трансмісійне відділення розташоване у кормовій частині корпусу і ізольоване від бойового відділення перегородкою. В ньому розміщені двигун з системами, трансмісія, водомети, два паливних баки, водовідкачуючі помпи та інше обладнання.

Основним озброєнням танка ПТ-76Б є 76-мм танкова гармата Д-56ТС, що відрізняється від Д-56ТПомилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: теги без назви повинні мати якийсь вміст конструкцією дульного гальма і наявністю ежекційної продувки каналу ствола. Її боєкомплект складається з 40 унітарних пострілів, 24 з них з осколково-фугасні гранати, 4 з бронебійно-трасуючі, 4 з підкаліберним бронебійно-трасуючим і 8 з кумулятивними снарядами.

Виробництво[ред. | ред. код]

Графік виробництва ПТ-76 для Радянської Армії.
Рік 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 Всього
ПТ-76 10 85 210 400 500 206 265 180 40
ПТ-76Б 110 105 121 112 204 191 69 н/д н/д

Технічний опис танка[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Бойова маса 14 тонн. Екіпаж 3 чоловік. Озброєння: 76,2-мм гармата, 7,62-мм кулемет «СГМТ». Броня 10-20 мм. Максимальна швидкість на шосе 44 км/год., на плаву 12 км/год. Потужність двигуна 240 к.с.

Застосування танка в бойових умовах[ред. | ред. код]

Підбитий ПТ-76 у В'єтнамі

Найбільш відомим бойовим застосуванням ПТ-76Б було у В'єтнамській війні під час нападу військ північного В'єтнаму на військовий табір армії США біля Бен-Хот. Нині відомо про щонайменше 2 знищених танки, перший танк був підірваний на протитанковій міні.[джерело?].

Див. також[ред. | ред. код]

  • К-90 — плавучий танк, який конкурував з проєктом ПТ-76
  • Тип 63 — китайський плавучий танк створений на основі ПТ-76

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 7, 8. — С. 48, 49.

Література[ред. | ред. код]

  • М. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — Москва: Моделист-конструктор, 2004. — 71 с. — (Бронеколлекция спецвыпуск № 1 (5) / 2004). — 2010 экз.
  • М. Барятинский. Советская бронетанковая техника 1945—1995 (часть 1). — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Бронеколлекция № 3 (30) / 2000). — 4000 экз.
  • М. Н. Свирин. Стальной кулак Сталина. История советского танка 1943—1955. — Москва: Яуза; Эксмо, 2006. — 416 с. — 7000 экз. — ISBN 5-699-14628-8
  • C. F. Foss. The PT-76 Amphibious Tank & Variants. — Виндзор: Profile Publications, 1974. — 20 с. — (AFV / Weapons series № 65).
  • J. Magnuski. Czołg pływający PT-76. — 1-е издание. — Варшава: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1971. — 16 с. — (Typy Broni i Uzbrojenia № 12). — 40000+335 экз.
  • А. Корнилин. Вторая молодость танка ПТ-76. Некоторые страницы из истории создания плавающего танка ПТ-76 и бронетранспортёра БТР-50П // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 4—6, 12.
  • С. Суворов. «Плавуны» ещё послужат // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2005. — № 4. — С. 9—15.
  • Ю. Евграфов. Потопления плавающих объектов бронетанковой техники // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 9. — С. 37—40.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2008—2009. — № 5.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2010. — № 4.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
  • Руководство по материальной части и эксплуатации танков ПТ-76 и ПТ-76Б. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1967. — 608 с.

Посилання[ред. | ред. код]