Об'єкт 775
| Об'єкт 775 | |
|---|---|
 Танк «Об'єкт 775» в експозиції парку «Патріот». | |
| Тип | ракетний танк |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ГСКБ-2 |
| Розроблено | 1962-1964 |
| Виробник | Челябінський тракторний завод |
| Виготовлення | 1964 |
| Варіанти | див. «Варіанти» |
| Характеристики | |
| Вага | 36 т |
| Довжина | 6,117 м |
| Ширина | 3,415 м |
| Висота | 1,74 м |
| Екіпаж | 2 |
|
| |
| Броня | 120 мм (максимальна) |
Головне озброєння |
нарізна пускова установка 125 мм Д-126 |
Другорядне озброєння |
1 x 7,62-мм СГМТ |
| Двигун |
дизельний двигун 5ТДФ 700 кс |
| Питома потужність | 19,4 кс/т |
Операційна дальність |
500-600 км |
| Швидкість | по дорозі - 66-70 км/год |
|
| |
Об'єкт 775 у Вікісховищі | |
Об'єкт 775 — експериментальний радянський ракетний танк. «Об'єкт 775» був створений в 1964 році під керівництвом Павла Ісакова в СКБ—75 (Челябінський тракторний завод).
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Розробка танка «Об'єкт 775» велася два роки — з 1962 по 1964, під керівництвом Павла Павловича Ісакова. Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 березня 1963 року було розпочато роботи зі створення двох ракетних комплексів «Астра» і «Рубін», кращий з яких повинен був використовуватися в «Об'єкті 775». Рішенням секції НТС Державного комітету з оборонної техніки від 1 березня 1964 року з двох комплексів обрали «Рубін», а роботи по "Астрі" припинили. Таким чином, для «Об'єкту 775» використовувався саме «Рубін»
Озброєння[ред. | ред. код]
На відміну від інших ракетних танків («Об'єкт 287», ВТ-1), «Об'єкт 775» мав повноцінну башту з литої сталі, яка була оснащена 125 мм нарізною пусковою ракетною установкою, яка могла стріляти як керованими, так і некерованими ракетами.
Як керованих ракет використовувалися 9М15 «Тайфун» з кумулятивним зарядом, наведення яких на ціль здійснювалося за допомогою напівавтоматичного комплексу «Рубін» за інфрачервоним променем. Ракети «Тайфун» були здатні вражати броньовані цілі на дальності до 4000 м і пробивати 250 мм броні під кутом 60 градусів. Процеси заряджання за допомогою напівавтоматичного механізму, наведення на ціль, пострілу (пуску) і управління польотом ракети проводилися по командам з пульта командира—оператора.
Як некеровані ракети (активно—реактивні снаряди) використовувалися осколково—фугасні ракети «Бур». Максимальна дальність стрільби «Бурами» становила 9 км.
Боєкомплект «Об'єкту 775» перебував в носовій частині башти і становив 24 керовані ракети «Тайфун» і 48 некерованих реактивних снарядів «Бур». Снаряди подавалися в бойове відділення напівавтоматичним механізмом заряджання.
Пускова ракетна установка «Д—126» мала 32 нарізи на внутрішній частині ствола і була створена в ОКБ—9 спеціально для «Об'єкту 775». Вона мала напівавтоматичний механізм заряджання і дистанційно керувалася командиром-оператором. Д—126 була стабілізована у двох площинах стабілізатором 2Е16.
Екіпаж[ред. | ред. код]
Екіпаж танка складався з двох осіб — механіка—водія і командира—оператора озброєння. Вони розміщувалися в башті танка в ізольованій кабіні з поліетилену. Місце механіка—водія було обладнано складною спеціальною системою, що дозволяла йому при обертанні вежі постійно дивитися вперед. Дана система являла собою обертову башточку, яка була поміщена всередину основний башти і коли танкова башта оберталася в одну сторону, то башточка механіка—водія оберталася в протилежну. У башточці, яка перебувала в правій частині башти і кріпилася на кульковій опорі, знаходилося сидіння механіка—водія, прилади огляду та керування. Таким чином, механік—водій і його оглядовий прилад постійно залишалися спрямованими вперед руху бази танка, уздовж поздовжньої осі корпусу, чим забезпечувалося безупинне спостереження за дорогою. Завдяки такому розміщенню екіпажу в танковій башті, а не в корпусі під баштою, загальну висоту танка вдалося знизити до 1740 мм.
Рушій[ред. | ред. код]
На «Об'єкті 775» застосовувалася гідропневматична підвіска замість торсіонної. Вона мала дозувальний (ступеневий) пристрій, який дозволяв змінювати кліренс танка.
Дизельна силова установка і трансмісія «Об'єкту 775» були запозичені у танка Т-64 і зазнали невеликих змін. Також були запозичені ежекційна система охолодження, силова передача з двома семи-швидкісними коробками по бортах, опорні котки з внутрішньою амортизацією, напрямні колеса та гусениця з гумовометалічними шарнірами.
Танк «Об'єкт 775» мав малу загальну висоту, яка була досягнута специфічним розташуванням екіпажу, відсутності противідкатних пристроїв і компактному затвору. Мала висота в поєднанні з порівняно невеликими розмірами дозволили посилити бронезахист «Об'єкту 775» в порівнянні з гарматними танками тієї ж маси. Для послаблення впливу на екіпаж іонізуючого випромінювання в разі ядерного вибуху були застосовані пластмасові підкладки. Додатково, екіпаж мав комплект протиатомного і протипожежного захисту.
Випробування і висновки[ред. | ред. код]
На випробуваннях «Об'єкту 775» було виявлено його добрі рухливість і прохідність, непомітність і менший ступінь уразливості завдяки низькому силуету і змінюваному кліренсу. Це дало поштовх до розробки нової гілки бронетехніки — «винищувачів танків», які відрізняються невеликою висотою і габаритами, але досить потужним озброєнням.
Сам же ракетний танк «Об'єкт 775» не був прийнятий на озброєння через складність пристрою і низької надійності системи наведення керованих ракет, а також через погану огляд екіпажем поля бою.
У зв'язку з тим, що «Об'єкт 775» не був прийнятий на озброєння, опрацьовувався варіант установки «Рубіна» в танк Т—64 («Об'єкт 432»). Але при цьому з'ясувалося, що розміщення апаратури управління «Рубіна», яка займала об'єм 200 дм³ при вазі в 180 кг, було дуже важко і невигідно. Крім того, керована ракета довжиною близько 1,5 м також вимагала модернізації компонування Т-64. Тому установку «Рубіна» в Т-64 визнали недоцільною, і роботи по темі були закриті.
На базі «Об'єкту 775» був розроблений танк «Об'єкт 780», екіпаж якого складався з трьох осіб, які розміщувалися в башті, причому місце механіка-водія аналогічно стабілізувалося вздовж напрямку руху бази танка. 125-мм нарізна установка могла стріляти як танковими керованими реактивними снарядами, так і артилерійськими снарядами звичайного типу.
Варіанти[ред. | ред. код]
- Об'єкт 775 — базовий варіант
- Об'єкт 775Т — модифікація з установкою газотурбинного двигуна ГТД-700. Створена на початку 1968 року. Роботи над цим варіантом були припинені разом з роботами над основною модифікацією танку[1].
Екземплярі які збереглися[ред. | ред. код]
На даний момент (2013 рік) екземпляр який зберігся знаходиться у Танковому музеї у місті Кубинка.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов, А. С. Ефремов. История создания первого серийного танка Т-80 с газотурбинной силовой установкой // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2011. — № 3. — С. 27.
- ↑ «Объект 775» в музее г. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 23 березня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Карпенко А. В. Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995). — СПб. : Невский Бастион, 1996. — С. 447. — 10 000 прим.
- Павлов М. В., Павлов И. В. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ракетный танк «Объект 775». btvt.narod.ru. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 21 ноября 2009.
- Александр Борисович Широкорад. РАКЕТНЫЕ ТАНКИ или как прививали броне чужеродную конструкцию (Техника и оружие). armor.kiev.ua. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 21 ноября 2009.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||