Об'єкт 688

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Об'єкт 688
Об'єкт 688 в бронетанкову музеї, м. Кубинка
Об'єкт 688 в бронетанкову музеї, м. Кубинка
Тип бойова машина піхоти
Походження СРСР
Історія виробництва
Розробник КБ Курганмашзавод
Розроблено 1982
Виготовлена
кількість
2
Характеристики
Вага 17 т
Довжина 6,72 м
Ширина 3,15 м
Висота 2,3 м
Екіпаж 3
Десант 7

Броня алюмінієва ктана АБТ-102
Головне
озброєння
нарізна дрібнокаліберна автоматична гармата 30 мм 2А42
Другорядне
озброєння
3 х 7,62 мм ККТ
1 х АГС-17 «Полум'я»
2 х ПУ 9М113 «Конкурс»
Двигун дизельний двигун УТД-29
500 кс
Питома потужність 29,4 кс/т
Операційна
дальність
600 км
Швидкість по дорозі — 70 км/год
на плаву — 10 км/год

Об'єкт 688 у Вікісховищі

Об'єкт 688 — радянська дослідна бойова машина піхоти на базі легкого плавучого танка «Об'єкт 685». Розроблена у конструкторському бюро Курганського машинобудівного заводу. Серійно не випускалася.

Історія створення[ред. | ред. код]

Машина створювалася в КБ Курганмашзаводу на базі легкого плавучого танка «Об'єкт 685», в 1981 році були створені 2 дослідні зразки. Однак до цього часу в тульському КБП був створений новий бойовий модуль 2К23, до складу якого входила 100 мм гармата—пускова установка 2А70 і 30 мм дрібнокаліберна автоматична гармата 2А72. На порівняльних випробуваннях було виявлено значну перевагу нового бойового модуля над базовим озброєнням «Об'єкту 688», тому машина на озброєння прийнята не була. Замість неї на озброєння був прийнятий варіант з бойовим модулем 2К23, який отримав згодом позначення БМП-3[1].

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Броньовий корпус і башта[ред. | ред. код]

Корпус машин зварений з бронеплит з алюмінієвої броні марки АБТ—102. Якщо порівнювати з попередниокм БМП-1 протикульова стійкість бронекорпусу була збільшена у 1,7 рази. Лобова броня мала здатність витримати влучання 30 мм бронебійного снаряду гармати 2А42 з дистанції 200 метрів. У передній частині машини розташовано паливний бак, який надає машині додатковий захист[1].

У кормовій частині машини розташовувалася силова установка. У середній частині здійснювався вихід десанту. Завдяки малій висоті двигуна, на силовою установкою був спеціальний прохід з відкидною кришкою, які використовувалися як додатковий захист при виході десанту[1].

У передній частині корпусу розташовувалося місце механіка-водія, з боків від нього були місця для кулеметників з курсовими кулеметами[1].

Озброєння[ред. | ред. код]

Як основне озброєння використовується 30 мм дрібнокаліберна автоматична гармата 2А42. Боєкомплект становить 300 патронів[2].

Також є автоматичний станковий гранатомет АГС—17 «Полум'я» з боєкомплектом в 500 пострілів[2].

Додатково, встановлені 3 7,62 мм кулемети ККТ із загальним боєкомплектом в 6000 патронів[2].

Крім того на баштовій установці були розміщені дві пускові установки з ПТКР 9М113 «Конкурс». Боєкомплект становив 8 ракет[2].

Двигун і трансмісія[ред. | ред. код]

Як силовий агрегат використовувався дизельний двигун УТД-29, потужністю 500 к.с. Кут розвалу циліндрів становив 60 °[1].

Машини на базі[ред. | ред. код]

  • БМП-3 - бойова броньована гусенична машина, призначена для транспортування особового складу до переднього краю, підвищення його мобільності, озброєності та захищеності на полі бою в умовах застосування ядерної зброї і спільних дій з танками в бою.

Екземпляри які збереглися[ред. | ред. код]

На даний момент (2011 рік) зберігся екземпляр знаходиться в Танковому музеї в місті Кубинка.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д БОЕВАЯ МАШИНА ПЕХОТЫ: «Объект 688» (рос) . Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
  2. а б в г А.В. Карпенко, Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995), стр. 145
  3. Опытная боевая машина пехоты «Объект 688» в танковом музее г. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 4 квітня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Карпенко А. В. Боевые машины пехоты и десанта // Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995). — Санкт-Петербург : Невский бастион, 1996. — С. 145. — 10000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]