БМП-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бойова машина піхоти БМП-1

БМП-1 (Бойова Машина Піхоти) — перша радянська серійна бойова броньована гусенична машина, здатна плавати та призначена для транспортування особового складу мотострілецьких підрозділів на поле бою, підвищення його мобільності, озброєнності та захищенності на полі бою, а також для сумісних дій з танками у бою. Родоначальниця такого классу бойових машин, як бойові машини піхоти; перша у світі серійна бойова машина піхоти.

Опис конструкції[ред.ред. код]

БМП-1 розрахована на перевезення і підтримку одного мотострілецького відділення. Бойова обслуга машини — 11 чоловік: 3 члени екіпажу (механік-водій, навідник-оператор і командир відділення/бойової машини) та 8 чоловік десанту.

Броньовий корпус і башта[ред.ред. код]

Корпус і башта БМП-1 зварені з катаних сталевих броньових листів товщиною від 5 до 19 мм, а лоб башти має товщину 23 мм.

В лівій передній частині машини розташовується відділення управління, в котрому знаходиться робоче місце механіка-водія з органами управління рухом машини, приладами спостереження і засобом зв'язку. За місцем механіка-водія розташоване місце командира відділення з амбразурою для стрільби з особистої зброї, приладами спостереження і засобами зв'язку.

Моторно-трансмісійне відділення (МТВ) розташоване у передній правій частині машини, суміщене по довжині машини з відділенням управління й відділене від останнього тепло-звукоізоляційною перегородкою. Для доступу до агрегатів МТВ у перегородці є люки.

У середній частині машини знаходиться бойове відділення, котре займає башту і підбаштовий простір корпусу. У бойовому відділенні розміщені робоче місце навідника-оператора, а також основне і допоміжне озброєння машини. У підбаштовому просторі змонтована підлога, яка може обертатися разом з баштою і в якій змонтовані коробки з набоями для кулемета та укладка гарматних кумулятивних і осколково-фугасних пострілів. У правому борті корпусу змонтовані три укладки з пострілами для ПУ ПТКР, ще одна знаходиться у підбаштовому просторі.

У десантному відділенні, розташованому у кормовій частині машини, знаходяться 8 робочих місць для піхотинців. Кожне обладнане амбразурою для стрільби з особистої зброї. У кормі є дві двері для виходу десанту, у лівій з них є амбразура для стрільби з автомату. Також для виходу десанту під час руху на воді або для аварійної евакуації в даху десантного відділення є чотири люки. Десантне відділення розділене уздовж паливним баком і контейнером електрообладнання, в котрому знаходяться обігрівач, акумулятори й інше електрообладнання.

Озброєння[ред.ред. код]

У якості основного озброєння БМП-1 використовується 73-мм гладкоствольна гармата 2А28 «Грім» з боєкомплектом 40 пострілів (16 кумулятивних, 24 осколкових). З гарматою спарений 7,62-мм кулемет ККТ (Кулемет Калашнікова танковий; модифікація єдиного кулемета Калашнікова для бронетехніки), який має у боєкомплекті 2000 набоїв 7,62×54R. Окрім того, для боротьби з танками й іншою броньованою технікою, а також з гелікоптерами, що низько летять, БМП-1 має ПУ ПТКР (пускову установку протитанкових керованих ракет) 9М14М «Крихітка» з чотирма пострілами до неї.

Засоби спостереження і зв'язку[ред.ред. код]

Місце механіка-водія оснащене оптичними приладами спостереження («триплексами») і апаратом А-3 танкового переговорного пристрою (ТПП). Розташоване позаду від нього місце командира відділення обладнане приладами спостереження ТНП-165А і ТНПО-170А, а також апаратом А-1 ТПП і бортовою радіостанцією Р-123М. Навідник-оператор має апарат А-2 ТПП для внутрішнього зв'язку.

Робочі місця піхотинців у десантному відділенні та кормові двері для спішування обладнані приладами ТНПО-170А для спостереження за місцевістю. Для внутрішнього зв'язку десантники користуються апаратами А-3 й А-4 ТПП.

Двигун і трансмісія[ред.ред. код]

У машині два блоки. Перший — силовий; він об'єднує в собі двигун, планетарні механізми повороту та коробку передач. Другий — блок охолодження й очистки; в ньому об'єднані радіатори системи охолодження, змащення двигуна, ежектор, очисник повітря й мастильна система трансмісії. Другий блок закріплений на балках даху корпусу.

Двигун: V-подібний шестициліндровий чотиритактний дизель УТД-20 рідинного охолодження з неопосердкованим вприскуванням. Максимальна потужність становить 210–221 кВт. Загальна маса сухого двигуна становить приблизно 700 кг.

Ходова частина[ред.ред. код]

Підвіска індивідуальна торсіонна, з гідравлічними амортизаторами телескопічної двосторонньої дії. Стосовно одного борту підвіска складається з шести порожнистих опорних катків, переднього провідного і заднього напрямляючого коліс. Опорні катки умисно виконані порожнистими задля підвищення плавучості машини при подоланні водні перешкод.

Також БМП-1 отримала гусениці принципово нової конструкції, в якій рухомі частини не перекривали одна одну, як в танкових гусеницях, що збільшило ресурс металу і гумових ущільнювачів до 8000 км.

Модифікації і версії[ред.ред. код]

Радянські/Російські[ред.ред. код]

БМП-1К — командирська машина командиру мотострілецького батальйону. Додатково обладнана радіостанцією Р-111 і навігаційними пристроями. Прийнята на озброєння Радянської Армії у 1973 році.

БМП-1КШ — командно-штабна машина. Не має озброєння, башта нерухома, обладнана телескопічною антеною (після розгортання її висота становить 19 м), радіостанціями Р-111 (2 шт.), Р-123М, Р-124, навігаційними пристроями, приладами хімічної та радіаційної розвідки, автономним бензиновим електрогенератором.

БМП-1П — модернізована версія машини. Обладнана потужнішою ПУ ПТКР 9К111-1 «Фагот» й шістьма 81,4-мм мінометами для постановки димової завіси 902В. На озброєння прийнята у 1979 році, серійно виготовлялася з 1979 р. до 1983 р. включно.

БМП-1ПК — командирська модифікація БМП-1П.

БМП-1ПГ — модифікація БМП-1П, в наслідок бойового досвіду Афганської війни додатково оснащена 30-мм автоматичним гранатометом АГ-17 «Полум'я».

БМП-1М — російський варіант модернізації БМП-1. Метою модифікації було підвищення вогневих можливостей БМП-1 до рівня сучасних бойових машин піхоти. Встановлено одномісну башту з 30-мм автоматичною гарматою 2А72, спареним з нею 7,62-мм кулеметом ККТ і ПУ ПТКР «Корнет» з чотирма трубчастими направляючими, а також з новими приладами спостереження і прицілювання. На озброєння прийнята не була.

БМП-1 ЗУ-23-2 — замість штатної башти встановлена ЗУ-23-2.

Українські[ред.ред. код]

БМП-1У — український варіант модернізації БМП-1 з метою, аналогічною меті створення БМП-1М. Новий комплекс озброєння: 30-мм автоматична гармата КБА-2; 7,62-мм кулемет ККТ; ПУ ПТКР «Комбат» з двома трубчастими направляючими; 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 «Полум'я». Для підвищення плавучості на БМП-1У встановили надгусеничні поплавки. Також були встановлені ведучі колеса і гусениці від БМП-2. Була прийнята на озброєння Збройних Сил Грузії.

Чехословацькі[ред.ред. код]

BVP-1 — чехословацька версія БМП-1, серійне виробництво йшло з 1970 р. до 1989 р. включно.

OT-90 — бронетранспортер з шасі БМП-1 і баштою БТР-60ПБ.

Машини на базі БМП-1[ред.ред. код]

БРМ-1К — радянська бойова розвідувальна машина для розвідувальних підрозділів і частин мотострілецьких і танкових дивізій, бригад і полків.

БРЕМ-2 — радянська броньована ремонтно-евакуаційна машина.

BPzV — чехословацька бойова розвідувальна машина на базі BVP-1, вироблялася у 1984–1987 рр.

ShM vz.85 PRÁM-S — самохідний 120-мм міномет, який виготовлявся у 1980–1990 рр.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Майже відразу від своєї появи на світ і до сьогодні БМП-1 використовувалась і використовується у багатьох збройних конфліктах. Ось лише деякі з них.

  • Арабо-ізраїльський конфлікт 1973 р.
  • Афганська війна 1979–1989 рр.
  • Ірано-іракська війна 1980–1988 рр.
  • локальні конфлікти під час та після розпаду СРСР
  • Війна в Кувейті 1991 р.
  • Перша та Друга чеченські війни
  • Війна в Іраку 2003–2010 рр.
  • Війна у Південній Осетії 2008 р.
  • Лівійська війна 2011 р.

Див. також[ред.ред. код]

Бронетехніка Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.