2С1 «Гвоздика»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bulgarian 2S1 Gvozdika.jpg

САУ 2С1 «Гвоздика» Збройних сил Болгарії на параді

2С1 «Гвоздика»
Загальні дані
класифікація самохідна гаубиця
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
розробник ХТЗ
Завод №9
роки виробництва 1969-1991
кількість виробів, од. більше 10 000
роки експлуатації з 1971
Основні параметри
бойова маса, т 15,7
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 7 260
ширина, мм 2 850
висота, мм 2 725
кліренс, мм 400
база, мм 4 445
Броня
тип броні стальна, катана, протикульова
Озброєння
основне озброєння гаубиця
калібр, марка та тип гармати 122-мм 2А31 нарізна
довжина ствола, кал. 35
кути ВН, ° −3…+70°
кути ГН ° 360°
дальність стрільби, км до 15,2
боєкомплект гармати 40
приціли ПТ-2, ОП5-37, ТКН-3Б
боєкомплект 40
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
швидкість по шосе, км/год. 60
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 26-32
запас ходу по шосе, км 500
подоланний брід, м плаває

2С1 «Гвоздика» — радянська 122-мм самохідна артилерійська установка на базі шасі МТ-ЛБ, яка призначена для знищення живої сили, артилерійських батарей, дзотів, а також для забезпечення проходів в мінних полях та польових загородженнях. Серійне виробництво почалося на Харківському тракторному заводі ім. С.Орджонікідзе з 1971 року[2] і тривало до початку 90-х років ХХ століття.

Історія[ред.ред. код]

Роботи над САУ другого покоління 2С1 "Гвоздика" почалися в ОКБ-9 заводу «Уралмаш» згідно з постановою Ради Міністрів СРСР № 609-201 від 4 липня 1967 року. «Уралмаш» розробив артилерійську частину - 122-мм гаубицю Д-32 (індекс 2А31). А за розробку шасі відповідав Харківський тракторний завод. В 1969 році відбулися полігонні випробування перших зразків 2С1 та вже у 1971 році самохідка була прийнята на озброєння Радянської Армії.

Примітки[ред.ред. код]