Пергамський музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 52°31′15″ пн. ш. 13°23′47″ сх. д. / 52.52083° пн. ш. 13.39639° сх. д. / 52.52083; 13.39639

Пергамський музей
Pergamonmuseum Front.jpg
Засновано 1901
Розташування Берлін
Координати 52°31′16″ пн. ш. 13°23′48″ сх. д. / 52.52111° пн. ш. 13.39667° сх. д. / 52.52111; 13.39667
Сайт www.pergamon.de

Пергамський музей (також Пергамон-музей нім. Pergamonmuseum) - один з найвідоміших музеїв, розташованих на Музейному острові на річці Шпрее в центрі Берліна.

Будівля музею побудована в 1910-1930 роках за проектом Альфреда Месселя і Людвіга Хофмана у першу чергу для виявленого Карлом Хуманн Пергамського вівтаря, а також для зібрання пізнього античного живопису і скульптури, експонатів передньоазійського музею, що включає твори хеттського, ассірійського, вавилон ського і перського мистецтва і Ісламського музею (що включає фриз з Мшатти). З 1958 року всі ці зібрання об'єднані спільною назвою «Пергамський музей». В наш час[Коли?] експозиція музею поділяється на Античне зібрання, Передньоазійський музей і Музей ісламського мистецтва. У 2005 році в Пергамському музеї побувало близько 960 тис. відвідувачів, і це найвідвідуваніший музей Берліна.

Історія[ред.ред. код]

Перша будівля Пергамського музею[ред.ред. код]

Перша будівля Пергамського музею в 1905 році

Перша будівля Пергамського музею побудована в 1897-1898 роках і була урочисто відкрита для доступу публіки в 1901 році. У світловому дворі музею розмістилися твори стародавньої архітектури з Пергама, Прієни і Магнесії на Меандрі.

Після знесення першої будівлі Пергамського музею в 1908 році всі пергамські художні цінності до зведення нової будівлі розміщувалися у східній колонній залі Нового музею.

Друга будівля Пергамського музею[ред.ред. код]

Оскільки виявлені при розкопках в Вавилоні, Уруці, Ашшурі і Єгипті монументальні експонати не могли гідно розміститися в першому побудованому будинку музею, у якого до того ж незабаром виявилися будівельні дефекти фундаменту, для вирішення питань, пов'язаних зі зведенням нової будівлі на тому ж місці, в 1905 році був призначений новий генеральний директор Королівських (а з 1918 року - Державних) музеїв, а в 1906 році до роботи залучений Вільгельм фон Боде. Крім колекції античної архітектури в північному корпусі нової будівлі музею передбачалося розмістити піздньоантичне мистецтво Німеччини з Німецького музею, а в південному - відділ передньоазійського мистецтва. Відповідно до змін в плані від 1927 року тут же повинна була знайти своє місце і колекція ісламського мистецтва.

У 1907 році Альфред Мессель приступив до проектування монументальної будівлі з трьох корпусів у суворому неокласичному стилі. Після смерті Месселя в 1909 році роботи продовжив його близький друг Людвіг Хофман, який займав адміністративну посаду в уряді Берліна з питань будівництва. У 1910 році почалися будівельні роботи, які зупинили Перша світова війна, революція 1918 року й інфляція 1922-1923 років. Лише до 1930 року будівництво музейного будинку було закінчено, і чотири музеї у його стінах відкрили свої зали для публіки.

Друга світова війна і її наслідки[ред.ред. код]

Пергамський музей серйозно постраждав під час повітряних нальотів на Берлін. Багато експонатів були перевезені в безпечніше місце, монументальні речі були укріплені. У 1945 році більша частина фондів музею була вивезена радянськими офіцерами із захисту художніх цінностей в східну частину Берліна для відправки в майбутній Музей Перемоги імені Йосипа Сталіна. Лише в 1958 році музейні фонди повернулися в Німецьку Демократичну республіку, але не повністю. Досі значна частина колекції зберігається в запасниках Пушкінського музею в Москві і Ермітажу в Санкт-Петербурзі.

Експозиція[ред.ред. код]

У Пергамському музеї знаходяться зібрання трьох музеїв: Античного зібрання, Музею ісламського мистецтва і передньоазійського музею. У ньому представлені різні експонати давньої монументальної архітектури, найвідомішими з яких є:

Античне зібрання[ред.ред. код]

Античне зібрання виникло завдяки Бранденбургським курфюрстам-колекціонерам класичної давнини. Основа музею Античного зібрання закладена придбанням в 1698 році колекції римського археолога Джованні П'єтро Беллорі. Частина колекції античності стала доступна для публіки в 1830 році з відкриттям у Берліні Старого музею. Античне зібрання значно поповнилося завдяки розкопкам, що проводилися в Олімпії, Самосі, Пергамі, Мілеті, Прієні і Дидимі.

Із розділом Німеччини після Другої світової війни розділилося і Античне зібрання. Пергамський музей в НДР відкрився знову у 1959 році, а колекція, що опинилася в Західному Берліні, розміщувалася аж до 1995 року в будівлі за проектом архітектора Штюлера навпроти замку Шарлоттенбург.

В даний час цінності Античного зібрання поділені між двома музеями - Пергамським і Старим. Експозиція Пергамського музею об'єднує давньогрецькі і давньоримські твори архітектури, скульптури, писемності, мозаїки, прикраси з дорогоцінних металів і вироби з бронзи. Візитною карткою Пергамського музею став Пергамський вівтар, що датується II ст. до н. е.., на скульптурному фризі якого зображена драматична битва богів з гігантами, а також ворота Мілетського ринку, які відносять до епохи Стародавнього Риму. Крім цього всесвітню популярність здобули «Берлінська богиня» з Кератеї періоду розквіту архаїки і піздньоархаїчна «Богиня на троні» з Тарента.

Музей ісламського мистецтва[ред.ред. код]

Музей Передньої Азії[ред.ред. код]

У музеї Передньої Азії представлені експонати, виявлені на археологічних розкопках, що проводилися в ареалі поширення шумерської, вавилонської і ассірійської культур німецькими вченими, зокрема Німецьким Східним Товариством. Сюди відносяться монументальні пам'ятники архітектури, рельєфи і предмети меншого розміру, що використовувалися у відправленні культу, побуті і як прикраси.

Особливої уваги заслуговують вавилонські ворота Іштар, фрагмент Дороги процесій, яка до них вела, і фасад тронного залу Навуходоносора II.

Майстер-план Музейного острова[ред.ред. код]

Згідно з майстер-планом реконструкції берлінського Музейного острова Пергамський музей повинен стати центром його ансамблю, об'єднуючого Новий музей, Музей Боде, Стару національну галерею і новий будинок входу на Музейний острів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Nikolaus Bernau, Nadine Riedl:Für Kaiser und Reich. Die Antikenabteilung im Pergamonmuseum. In: Alexis Joachimides u.a. (Hrsg.):Museumsinszenierungen. Zur Geschichte der Institution des Kunstmuseums. Die Berliner Museumslandschaft 1830-1990. Verlag der Kunst, Dresden und Basel 1995, ISBN 3-364-00325-4, S. 171-190.
  • Wilhelm von Bode:Denkschrift betreffend Erweiterungs-und Neubauten bei den Königlichen Museen in Berlin. Imberg & Lefson, Berlin 1907. Auch abgedruckt in: Wilhelm von Bode:Mein Leben. 2 Bd. Verlag H. Reckendorf, Berlin 1930. Bodes Denkschrift zum Bau des Pergamonmuseums.
  • Nicola Crüsemann:Vom Zweistromland zum Kupfergraben. Vorgeschichte und Entstehungsjahre (1899-1918) der Vorderasiatischen Abteilung der Berliner Museen vor fach-und kulturpolitischen Hintergründen. Gebr. Mann, Berlin 2001, ISBN 3-7861-2403-5 (=Jahrbuch Der Berliner MuseenNF Bd. 42, 2000, Beiheft; = Dissertation, Freie Universität Berlin. 1999).
  • Olaf Matthes:Das Pergamonmuseum. Berlin-Edition, Berlin 2006, ISBN 3-8148-0143-1.
  • Andreas Scholl, Gertrud Platz (Hrsg.):Altes Museum. Pergamonmuseum. Antikensammlung Staatlichen Museen zu Berlin. 3., Vollständig überarbeitete und erweiterte Auflage. Von Zabern, Mainz 2007, ISBN 978-3-8053-2449-6.
  • Volker Viergutz:Berliner Museumskrieg. Ein unveröffentlichtes Kapitel der Lebenserinnerungen Ludwig Hoffmanns in Berlin und Geschichte und Gegenwart. In:Berlin in Geschichte und Gegenwart. Jahrbuch des Landesarchivs Berlin. 1993, ISSN 0175-8446, S. 85-112. Beschreibt den Konflikt zwischen Wilhelm von Bode und Ludwig Hoffmann um die Gestaltung des Pergamonmuseums.
  • Carola Wedel (Hrsg.):Das Pergamonmuseum. Menschen, Mythen, Meisterwerke. Nicolai, Berlin 2003, ISBN 3-89479-095-4.

Посилання[ред.ред. код]