Поліноми Ерміта
| Ортогональні поліноми | |
| Ерміта | |
| Відкриті | Шарлем Ермітом в 1864 році |
| Формула | ![]() |
| Диференціальне рівняння | ![]() |
| Визначені на | ![]() |
| Вага | ![]() |
| Норма | ![]() |
| Примітки | В фізиці часто використовуються поліноми Ерміта, визначені як
|
Поліноми Ерміта (англ. Hermite polynomials) — ортогональні поліноми що використовуються в теорії ймовірності, математичній фізиці при розв'язку рівняння дифузії, чисельному аналізі та квантовій механіці (як власні функції квантового гармонічного осцилятора). Названі на честь французького математика Шарля Ерміта, який ввів[1] їх в 1864 році.
Зміст |
Визначення [ред.]
Поліномами Ерміта називається послідовність поліномів
,
, що задовільняють співвідношенню:
,
з якого випливає
.
Таке означення здебільшого використовується в теорії ймовірностей. У фізиці (здебільшого в квантовій механіці) використовують наступне означення:
.
Зв'язок між «фізичними» та «ймовірностними» поліномами Ерміта здійснюється через наступне рівняння:
.
В цій статті будуть використовуватися «ймовірностні» поліноми (якщо не зазначено інше).
Явні вирази перших одинадцяти поліномів Ерміта мають такий вигляд:
Загальний вираз для поліномів Ерміта має вигляд ![H_n(x)=\sum_{j=0}^{[n/2]}\frac{(-1)^j}{2^j} \frac{n!}{j!(n-2j)!}x^{n-2j}=x^n-\frac{n(n-1)}{2}x^{n-2}+\frac{1}{4}\frac{n(n-1)(n-2)(n-3)}{2}x^{n-4}-\ldots,](http://upload.wikimedia.org/math/b/b/7/bb77ac74c1619e4392720202d9549734.png)
Властивості [ред.]
Поліном
містить члени лише тієї ж парності, що й саме число
:
.
При
мають місце такі співвідношення:
.
Рівняння
має
дійсних коренів, що є попарно симетричними відносно початку системи координат і модуль жодного з них не перевищує величини
. Корені полінома
чергуються з коренями полінома
.
Поліном
можна представити у вигляді визначника матриці
:

Формула додавання [ред.]
Має місце наступна формула додавання поліномів Ерміта:
Частковими випадками такої формули є такі:
,
. Тоді
.
,
,
. Тоді
.
Диференціювання та рекурентні співвідношення [ред.]
Похідна
-ого порядку від полінома Ерміта
,
також є поліномом Ерміта:

звідки випливає співвідошення для першої похідної

та рекурентне співвідношення між трьома послідовними поліномами:

Ортогональність [ред.]
Поліноми Ерміта утворюють повну ортогональну систему на інтервалі
з вагою
:
,
де
— дельта-символ Кронекера.
Важливим наслідком ортогональності поліномів Ерміта є можливість розкладу різних функцій в ряди по поліномах Ерміта. Для будь-якого невід'ємного цілого
справедливий запис

З нього випливає зв'язок між коефіцієнтами розкладу функції в ряд Маклорена
та коефіцієнтами розкладу цієї ж функції по поліномах Ерміта,
, що носять назву співвідношень Нільса Нільсона:

Наприклад, розклад функції Куммера матиме такий вигляд:

де
— узагальнена гіпергеометрична функція другого порядку,
— гамма-функція.
Розклад функцій, що містять експоненту.
Для будь-якої функції, що записується як суперпозиція експонент
можна записати наступний розклад по поліномах Ерміта:

Зокрема розклади відомих гіперболічних та тригонометричних функцій мають вигляд
Повнота [ред.]
Формула Кристоффеля-Дарбу для поліномів Ерміта має вигляд
Більш того, наступна формула справджується і для узагальнений функцій[2]
де δ - дельта-функція Дірака, (ψn) функції Ерміта. Ця узагальнена формула слідує якщо покласти u → 1 у формулі Мелера, дійсній при −1 < u < 1:
яку можна еквівалентно записати так
Функція (x, y) → E(x, y; u) є густиною для міри Гауса на R2 яка є, коли u прямує до 1, дуже сконцентрованою біля лінії y = x, і сильно спадає поза нею. Тому
коли ƒ, g є неперервними функціями на компактному носії. Це приводить до того, що ƒ може бути виражена через функції Ерміта у вигляді суми ряду векторів з L2(R), тобто
Щоб довести вищенаведену рівність для E(x, y; u), треба декілька разів використати Фур'є перетворення функції Гауса,
Поліноми Ерміта можуть бути представлення у вигляді
З цим представленням для Hn(x) і Hn(y), можна бачити що
а це приводить до потрібного результату, якщо скористатися формулою перетворення Фур'є Гаусового ядра після виконання підстановки
Диференціальні рівняння [ред.]
Поліноми Ерміта
є розв'язками лінійного диференціального рівняння:

Якщо
є цілим числом, то загальний розв'язок вищенаведеного рівняння записується як
,
де
— довільні сталі, а функції
називаються функціями Ерміта другого роду. Ці функції не зводяться до поліномів і їх можна виразити лише за допомогою трансцендентних функцій
та
.
Представлення [ред.]
Поліноми Ерміта допускають такі представлення:

де
— контур, що охоплює початок координат.
Інше представлення має вигляд:
.
Зв'язок з іншими спеціальними функціями [ред.]
- Зв'язок з функцією Куммера:
- Зв'язок з поліномами Лаґерра:
Застосування [ред.]
- В квантовій механіці поліноми Ерміта входять до виразу хвильової функції квантового гармонічного осцилятора. В безрозмірних змінних рівняння Шредінгера, яке описує стани квантового гармонічного осцилятора, має вигляд:
.
- Розв'язками цього рівняння є власні функції осцилятора, що відповідають власним значенням
. Нормовані на одиницю вони записуються як
.
- Зазначимо, що в даному виразі використовуються саме «фізичні» поліноми Ерміта
.
- Поліноми Ерміта використовуються в розв'язку одновимірного рівняння теплопровідності
на нескінченному інтервалі. Це рівняння має розв'язок у вигляді експоненційної фунції
. Оскільки таку функцію можна представити у вигляді розкладу по поліномах Ерміта, а з іншого боку вона може бути розкладена в ряд Тейлора по
:
,
- то функції
, що є розв'язками рівняння теплопровідності і задовільняють початковій умові
, виражаються через поліноми Ерміта наступним чином:
.
- Для отримання останньої рівності було використано інтеграл Пуасона-Фур'є.
- В теорії ймовірностей поліноми Ерміта входять до так званих рядів Еджворта, які використовуються для наближення функції густини ймовірності через її кумулянти.
Посилання [ред.]
- ↑ Hermite C. Sur un nouveau développement en série de fonctions. // Compt. Rend. Acad. Sci. Paris. — Т. 58. — (1864) С. 93-100; 266-273., передруковано також в C. Hermite (1908). Oeuvres complètes (французька). tome 2. Paris. с. 293–308. Текст «пубмісяць » проігноровано (довідка)
- ↑ Wiener 1958
Література [ред.]
- Abramowitz, Milton & Stegun, Irene A., eds. (1965), «Chapter 22», Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, New York: Dover, ISBN 0-486-61272-4.
- Wiener, Norbert (1958). The Fourier Integral and Certain of its Applications. New York: Dover Publications. ISBN 0-486-60272-9.
- Whittaker, E. T.; Watson, G. N. (1962). A Course of Modern Analysis. London: Cambridge University Press. Проігноровано невідомий параметр
|Ed=(довідка) - Ж. Кампе де Ферье; Р. Кемпбелл, Г. Петьо, Т. Фогель (1963). «IX». Функции математической физики (російська). Москва: Физматгиз. с. 62–70. Текст «пубмісяць
» проігноровано (довідка)
Зовнішні посилання [ред.]
- Eric W. Weisstein, Hermite Polynomial (англ. ) на сайті MathWorld.
- Module for Hermite Polynomial Interpolation by John H. Mathews
|
|||||
| Ця стаття належить до переліку добрих статей україномовного розділу Вікіпедії. |



![\ [-\infty,+\infty]](http://upload.wikimedia.org/math/d/0/d/d0df2fc11ff4c821c0099fbd100c5d72.png)













![\frac{(a_1^2+a_2^2+\cdots+a_n^2)^{\frac{\mu}{2}}}{\mu!}H_{\mu} \left [ \frac{a_1 x_1+a_2 x_2+\cdots a_nx_n}{\sqrt{a_1^2+a_2^2+\cdots+a_n^2}}\right ]= \sum_{m_1+\cdots+m_n=\mu}\frac{a_1^{m_1}}{m_1!}\cdots \frac{a_n^{m_n}}{m_n!} H_{m_1}(x_1)\cdots H_{m_n}(x_n)~.](http://upload.wikimedia.org/math/9/6/e/96e339a67d8943363efa008f5c678a1b.png)
,
. Тоді
.
,
,
. Тоді
.
,













.
. Нормовані на одиницю вони записуються як
.
.
на нескінченному інтервалі. Це рівняння має розв'язок у вигляді експоненційної фунції
. Оскільки таку функцію можна представити у вигляді розкладу по поліномах Ерміта, а з іншого боку вона може бути розкладена в
:
,
, що є розв'язками
, виражаються через поліноми Ерміта наступним чином:
.