Новогрецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Greek alphabet alpha-omega.svg

Стаття з серії:
Грецька мова


Новогре́цька мо́ва (грец. Νεοελληνική γλώσσα) — узагальнююча назва для всіх діалектів, що використовуються на сучасному етапі розвитку грецької мови.

Початок новогрецького історичного періоду умовно відлічується від падіння Візантійської імперії 1453 року, хоча і досі не встановлено саме лінгвістичний кордон, оскільки багато мовних особливостей, притаманних новогрецькій були присутніми навіть у 3 столітті до н. е.[1]

Впродовж перважної більшості цього періоду грецька мова розвивалась в умовах диглосії, а також використання різноманітних регіональних діалектів. Зокрема, впродовж 19-го та 20-го столітть відбувалось змагання між народною формою мови дімотікою та літературною, а по суті архаїчною, катаревусою. Сучасний стандарт грецької мови, заснований на дімотіці, є офіційною мовою Греції та Кіпру.

Особливості[ред.ред. код]

Новогрецька мова є незалежною гілкою індоєвропейських мов. Усі сучасні форми та місцеві діалекти новогрецької, окрім цаконського, є нащадками койне, яке було у вжитку наприкінці доби античності. Таким чином всі вони можуть бути класифіковані як нащадки аттичної грецької мови — діалекту, на якому говорили мешканці Афін та їх району у класичну епоху. Цаконський діалект, ізольований діалект, який використовується нині лише невеличкою громадою Пелопоннесу, є нащадком стародавнього доричного діалекту. Деякі інші діалекти зберегли елементи різних прадавніх неаттичних діалектів, проте саме аттичне койне вважається більшістю вчених головним джерело усіх з них.

Географія[ред.ред. код]

Всього у світі нараховується близько 14-17 млн грецькомовних, що головним чином мешкають у Греції та на Кіпрі, а також це етнічні меншини та іммігрантські громади в багатьох інших країнах світу. Існують також традиційні грецькі поселення у сусідніх країнах: Албанії, Болгарії та Туреччині, низці країн чорноморського узбережжя: Україні, Росії, Грузії, Вірменії, — а також Середземномор'я: південь Італії, в Ізраїлі, Єгипті. Новогрецькою мовою також говорять емігрантські громади у багатьох країнах Західної Європи, Північної Америки, Австралії, а також в Аргентині, Бразилії та інших країнах. Новогрецька також виступає мовою національних меншин у Сербії, Албанії, Болгарії та Румунії.

Грецька мова має статус офіційної мови у Греції, де нею розмовляють близько 99,5% від загальної чисельності населення. Крім того, грецька мова, поряд із турецькою є офіційною мовою Кіпру. Оскільки Греція є членом Європейського Союзу, грецька є однією з 23 офіційних мов ЄС. Грецька офіційно визнана в якості мови національних меншини у кількох районах Туреччини, Італії та Албанії.

Діалекти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Encyclopedia of Modern Greek Literature By Bruce Merry

Посилання[ред.ред. код]

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.