Протерозой

Протерозой або Протерозойський еон  (рос. протерозойская эра, протерозой, англ. Proterozoic, Proterozoic era, Agnotozoic, Agnotozoic era; нім. Proterozoikum n, Erdfrühzeit f)— геологічний еон, підрозділ загальної стратиграфічної шкали, який охоплює період від 2500–2700 млн років до 542 млн років тому та тривав впродовж 2100 мільйоноліть. Протерозойська ера — найдовша в історії Землі. Під час протерозою відбулася Киснева катастрофа внаслідок якої на планеті почали домінувати аеробні організми, які потіснили анаеробів.

Під час протерозою відбулися значні деформації земної кори (докембрійські епохи складчастості), з якими пов'язані процеси магматизму і метаморфізму. Органічний світ протерозою бідний, виявлено рештки залізобактерій і синьо-зелених водоростей.

Періодизація

Міжнародна підкомісія з стратиграфії докембрію рекомендує хронометричну шкалу з виділенням раннього (палеопротерозой, 2500–1600 млн років), середнього (мезопротерозой, 1600–900 млн років) і пізнього (неопротерозой 900–570 млн років) протерозоїв. У вітчизняній стратиграфічній шкалі докембрію прийнято розподіл на нижній і верхній протерозой із розчленуванням останнього на рифей та венд (едіакарій).

У протерозої виділяють три ери, які включають в себе 11 періодів:

• Палеопротерозой
• Мезопротерозой
• Неопротерозой

Події

• Приблизно 2 Гігаліття тому вміст кисню в атмосфері досяг рівня 1% від нинішнього рівня (22%), так звана точка Пастера. За припущеннями вчених такої кількості кисню цілком достатньо для забезпечення життєдіяльності одноклітинних аеробних організмів. За деякими гіпотезами рівень вільного кисню в атмосфері вже тоді міг складати 50%-200% від нинішнього рівня. Внаслідок такого високого вмісту кисню відбулася Киснева катастрофа під час якої загинуло безліч анаеробних видів, для яких кисень є отрутою. 
• Внаслідок Кисневої катастрофи відбулося Гуронське зледеніння.
• Під час протерозою об'єм води у світовому океані майже досяг нинішнього рівня.
• Ще одне зледеніння в кріогенії вкрило всю планету кригою, зробивши Землю-сніжком.
• Поява та розвиток багатоклітинних організмів: губки, гриби. Кінець протерозою (едіакарій) можна назвати «віком медуз».
• Формування ґрунту, внаслідок життєдіяльності прокаріотів.

Корисні копалини

Серед корисних копалин протерозою головне місце займають руди заліза, манґану, нікелю, кобальту, міді, хрому, поліметалів, урану, золота, алмазів; відомі поклади евапоритів.

Під час раннього протерозою сформувалися залізорудні поклади, зокрема Криворізький залізорудний басейн та Курська магнітна аномалія. У Південній Африці утворилися золото-урано-піритові конгломерати.

Під час пізнього протерозою були сформовані залізорудні поклади Уралських гір, мідно-поліметалічні руди Австралії. Також сформувалася низка покладів уранових, кобальтових, мідних та олов'яних руд.

Походження назви

Назва археозой, введена амер. природознавцем Дж. Дана, рівнозначна назві протерозойська ера і група, протерозой.

Археозо́йська е́ра і гру́па, археозон (грец. αρχαιος — стародавній, ζωος — жива істота) — в історії Землі друга ера (ера найдавнішого життя), що настала після архейської.

Археозойська ера і група характеризується появою перших осадових порід, виникненням перших організмів і їх розвитком до ступеня водоростей, червів і молюсків.

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Посилання

• (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.